45. Хіміко - технологічні процеси. Хімічна технологія. Класифікація. Наведіть приклади.

Хімічна технологія - це наукова основа хімічної промисловості. Хімічна технологія - це наука про найбільш економічні і екологічно обгрунтовані методи хімічної переробки вихідної сировини в предмет споживання і засоби виробництва.

Хіміко-технологічний процес - це такий виробничий процес, при здійсненні якого змінюють хімічний склад продукту, що переробляється з метою отримання речовини з іншими властивостями. Зміна хімічного складу досягається проведенням однієї або декількох хімічних реакцій, в результаті яких виходять цільові продукти, що відрізняються за своєю будовою і властивостями від вихідної сировини.

Отже, в результаті хімічного процесу змінюється не тільки

форма, що може бути і в будь-якому фізико-механічному процесі,

не тільки агрегатний стан, що спостерігається при здійсненні фізи-

чних процесів, але і молекулярна структура вихідних речовин.

Отже, в хімічній технології перебігають перш за все процеси, що

приводять до зміни складу, властивостей, внутрішньої будови і

агрегатного стану вихідних речовин. Тому хімічна технологія

дозволяє використовувати хімічну активність речовин для отри-

мання нових сполук і матеріалів, які відрізняються за своїми фізи-

ко-хімічними властивостями від вихідних і можуть бути викорис-

тані людиною.

Хіміко-технологічні процеси лежать в основі виробництва багатьох неорганічних і органічних сполук і займають важливе місце у виробництві чорних, кольорових і рідкісних металів, скла, цементу та інших силікатних матеріалів, целюлози, паперу і різноманітних пластмас.

Хіміко-технологічний процес складається з трьох стадій: підготовки сировини, хімічних перетворень і виділення цільових продуктів

Класифікація хім. Технологій:

Неорганічна хімічна технологія включає переробку мінеральної сировини (крім металевих руд), отримання кислот, лугів, мінеральних добрив. Органічна хімічна технологія - переробку нафти, вугілля, природного газу та інших горючих копалин, отримання синтетичних полімерів, барвників, лікарських засобів та інших речовин.

46. Поняття про корозію та агресивні середовища. Види корозії та корозійних руйнувань :за умовами взаємодії. Місцева корозія.

Корозія – руйнування матеріалу внаслідок хімічної або електрохімічної взаємодії з навколишнім середовищем. Цей термін походить від лат. corrosio – роз’їдання.

Класифікація корозійних середовищ

Середовище, в якому метал піддається корозії (коррозирует) називається корозійним або агресивним середовищем. По мірі дії на метали корозійні середовища доцільно розділити на, :

неагресивні;

слабоагрессивние;

среднеагрессивние;

сильноагрессивние.

Для визначення міри агресивності середовища при атмосферній корозії необхідно враховувати умови експлуатації металевих конструкцій будівель і споруд. Міра агресивності середовища по відношенню до конструкцій усередині опалювальних і неопалювальних будівель, будівель без стін і будівель, що постійно аеруються, визначається можливістю конденсації вологи, а також режимом температурної вологості і концентрацією газів і пилу усередині будівлі. Міра агресивності середовища по відношенню до конструкцій на відкритому повітрі, не захищеним від безпосереднього попадання атмосферних опадів, визначається кліматичною зоною і концентрацією газів і пилу в повітрі.

За умовами взаємодії, тобто в залежності від умов, в яких працюють машини, агрегати та перебувають металеві конструкції, розрізняють кілька видів корозії: газову, атмосферну, підземну, біологічну, корозію під дією струмів тощо.

Газова корозія металів та сплавів відбувається в газах за високих температур. Виникає в основному при дії на метали викидних і промислових газів та теплоти, оскільки ці гази завжди нагріті до високих температур.

У разі атмосферної корозії агресивним середовищем є сконцентрована на поверхні металевого виробу волога, агресивність якої зростає із збільшенням в ній газів: О2, СО2, SO2 тощо. Цей вид корозії найпоширеніший, оскільки близько 80% металовиробів та конструкцій експлуатується і зберігається під „відкритим небом”.

У разі підземної (ґрунтової) корозії середовищем, яке руйнує металеві конструкції (труби, кабелі та інші підземні комунікації), є ґрунтова волога. Швидкість корозії зростає в торф’янистих і болотистих грунтах.

Наявність мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності руйнує навіть захисні покриття конструкцій.

Вивчення морських глибин, добування нафти з дна морів, створення потужного надводного та підводного морського флоту призводять до великих втрат металів у дуже агресивному середовищі, яким є морська вода. Вода, крім хлоридів металів, містить кисень та інші речовин, які спричиняють корозію.

Великих втрат завдає корозія під дією блукаючих струмів. Особливо небезпечним є постійний струм. Спостерігається цей вид корозії навколо трамвайних ліній і ліній електропоїздів. Під час руху трамваїв та електропоїздів частина електричного струму проникає в грунт, доходить до труб, якими транспортують нафту, воду, газ, та інших підземних металевих конструкцій, анодні ділянки яких руйнуються. Це дуже небезпечний вид корозії: струм силою 1 А за рік „з’їдає” 9 кг заліза, 3 кг алюмінію, 11 кг цинку і міді, 34 кг свинцю. Радіус дії цього виду корозії досягає десятків кілометрів.