- •1.Доходи бюджету, їх класифікація .
- •2. Поняття та правове регулювання державних і місцевих доходів
- •3.Види державних доходів:
- •4.Власні, закріплені і регульовані доходи місцевих бюджетів
- •5. Поняття та ознаки податку
- •6.Функції та елементи податків. Юридичний склад податку
- •7.Платники податку
- •8. Принципи оподаткування
- •9. Загальна характеристика податкової системи України
- •10. Класифікація податків
- •11. Система податкових органів, їх компетенція
- •12. Податкове право, його предмет, метод та джерела
- •13. Система податків, зборів в Україні
- •14. Податок на додану вартість
- •15. Акцизний податок
- •16. Податок на прибуток підприємств
- •17. Оподаткування доходів фізичних осіб
- •18. Податковий кредит
- •19. Права та обов’язки платників податків
- •21.Митні платежі, державне мито, мито
- •22. Місцеві податки
- •23. Поняття державних та місцевих запозичень їх принципи
- •24. Функції державних (місцевих ) запозичень
- •25. Державний борг, його класифікація
- •26. Право на здійснення запозичень, державних внутрішніх та зовнішніх запозичень , внутрішніх та зовнішніх місцевих запозичень.
- •28-29. Поняття управління державним(місцевим)боргом,методи здійснення.Види форми державного боргу.
- •34. Поняття видатків та публічних доходів
- •35 .Фінансування публічних видатків,принципи фінансування.
- •36. Поняття державних видатків
- •37. Видатки бюджету.Видатки з державного бюджету та видатки з місцевих бюджетів.
- •38. Поняття та принципи бюджетного фінансування.Поняття бюджетних підприємств,установ,організацій.
- •39. Поняття кошторисно-бюджетного фінансування його суб’єкти та об’єкти.
- •40. Поняття та зміст кошторису,його правове значення.
- •41., 42. Складові частини кошторису витрат
- •43. Фінансування соціального захисту населення,соціального забезпечення.
- •44. Порядок фінансування видатків на державне управління,національну оборону,правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави.
- •45 .Власні надходження бюджетних установ
- •46. Використання власних надходжень бюджетних установ
- •48. Національний банк України та його функції
- •66. Валютний контроль
15. Акцизний податок
Акцизний податок — це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, який включається до ціни таких товарів (продукції). До них віднесено:
— спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;
— тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;
— нафтопродукти, скраплений газ;
— автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.
Платниками податку є: Особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини. Особа – суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України. Фізична особа – резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства. Особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом Особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог, Замовники, та інші.
Об’єктами оподаткування є операції з: реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції); реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам; ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;
реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;
реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством, відповідно до пункту 213.3 статті 213 цього Кодексу;
16. Податок на прибуток підприємств
Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування – прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб, на відміну від прибуткового податку, який стягується з громадян.
Податок на прибуток підприємств в Україні має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження. В нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між фондом споживання і нагромадження, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення – прибуткового податку з громадян.
Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. За допомогою цього податку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг, амортизаційної політики, податкового кредиту та податкових знижок.
Таким чином, до переваг податку на прибуток підприємств можна віднести значні можливості для регулюючого впливу на виробничу сферу. Крім того, пряма залежність суми податку від отриманого прибутку забезпечує соціальну справедливість цієї форми оподаткування.
До недоліків цього податку слід віднести досить складний порядок його визначення, що створює проблеми як для платників, так і для контролюючих органів, значні можливості щодо ухилення від сплати. Крім того, прибуток у ринковій економіці – це величина нестабільна, його розмір постійно коливається на різних фазах економічного циклу, а тому, оподаткування прибутку, з однієї сторони, є “вбудованим стабілізатором” економічного розвитку, тобто автоматично пом”якшує циклічні коливання економіки, а з іншої – створює проблеми для фомування бюджетних надходжень у періоди економічного спаду.
Податок на прибуток підприємств в Україні був введений у 1991 році. З 1992 по 1994 рік стягувався на податок на дохід підприємств, а з 1995 року знову перейшли до оподаткування прибутку. Зміна традиційного об”єкта оподаткування прибутковим податком у підприємств – з прибутку на дохід (який крім прибутку включав ще і фонд заробітної плати) була спричинена нерозвинутістю ринкових відносин в Україні, а саме – переважанням підприємств державної та колективної форм власності. В цих умовах не існувало чіткого поділу між прибутком та фондом споживання, підприємства намагались максимально збільшити саме фонд оплати праці за рахунок прибутку, в результаті чого база оподаткуваня для податку на прибуток мінімізувалась, а держава втрачала не лише бюджетні надходження, але й можливість впливати на фонд нагромадження і фонд споживання.