43. Фінансування соціального захисту населення,соціального забезпечення.

Соціальний захист населення — це складова соціальних гарантій населенню, які повинні забезпечуватися державою відповідно до засад соціальної політики. Серед них: гарантування кожному працівнику мінімального рівня заробітної плати та її індексації; вирівнювання рівнів життя малозабезпечених верств населення; захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян тощо.

За рахунок бюджетних коштів, які виділяються на соціальний захист і соціальне забезпечення, також фінансується ціла низка установ, зокрема: будинки-інтернати для старих та інвалідів, притулки для неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, територіальні центри і відділення соціальної допомоги та інші. Ці заклади фінансуються в межах сум, затверджених у кошторисах. Витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу (код 1111) визначаються за штатними розписами, типовими штатами та ставками заробітної плати згідно з тарифікаційними списками. Витрати на медикаменти та перев'язувальні матеріали (код 1132), продукти харчування (код 1133) тощо визначаються в багатьох соціальних закладах так само, як і в закладах охорони здоров'я (наприклад, у будинках-інтернатах для старих та інвалідів, у дитячих закладах-інтернатах для малолітніх інвалідів тощо).

. Фінансове забезпечення розвитку фізкультури, спорту, рекреації та туризму

Переважна більшість закладів і установ фізкультури, спорту, рекреації та туризму сьогодні фінансують свою діяльність самостійно, за рахунок надання відповідних платних послуг, коштів спонсорів та меценатів. Тільки невелика частка витрат названих організацій фінансується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, державних цільових фондів.

Відповідно до бюджетної класифікації виділяють такі види видатків, які стосуються фізкультури та спорту: на утримання національних збірних команд України; підготовку та участь національних збірних команд в Олімпійських та Параол імпійсь-ких іграх; проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань, у тому числі з нетрадиційних видів спорту; навчально-тренувальну роботу спортивних шкіл; утримання апарату управління спортивних організацій тощо, а також видатки на державну підтримку громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.

44. Порядок фінансування видатків на державне управління,національну оборону,правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави.

Видатки бюджету на державне управління та національну оборону

Управління є однією з основних функцій держави. Видатки на державне управління включають:

— па функціонування законодавчої влади (апарату Верховної Ради України, Верховної Ради АРК, Рахункової палати та ін.);

— функціонування виконавчої влади (апарату Кабінету міністрів України, Ради міністрів АРК і місцевих органів влади);

— утримання Президента України та його Секретаріату;

— утримання фінансових і фіскальних органів (Державної податкової служби, Головного контрольно-ревізійного управління, Державного казначейства та ін.);

— загальне планування та статистичні служби;

— утримання судової влади (Конституційного суду України, Верховного суду України);

— інші видатки на загальнодержавне управління (виготовлення та перевезення національної валюти та ін.).

Планування видатків на утримання органів державного управління здійснюється у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів доходів та видатків. Разом із кошторисом затверджується штатний розпис державного управління, включаючи їх структурні підрозділи. Кошториси центральних органів виконавчої влади незалежно від джерел утримання обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій затверджує Міністерство фінансів України. Чисельність апарату органів законодавчої та виконавчої влади

Контроль за плануванням і витрачанням коштів на управління здійснює Міністерство фінансів України. Всі міністерства і відомства подають йому зведені кошториси своїх витрат для включення до бюджету

Оборонні видатки — це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, військові дослідження, а також видатки па ліквідацію їх наслідків.

Одним із чинників, який визначає оборонні видатки країни, є рівень воєнної загрози. Обсяг оборонного бюджету визначається рівнем безпеки, залежить від ступеня оснащеності та підготовленості військ і законодавчо затверджений у воєнній доктрині держави. Оборонний бюджет за своєю структурою становить зведений кошторис Міністерства оборони, який є основним правовим документом головним військовим фінансовим планом, що визначає обсяг асигнувань за загальним і спеціальним фондами для потреб армії.

Формування оборонного бюджету має здійснюватися на основі таких принципів:

— оптимальне поєднання бюджетних і власних джерел;

— дотримання режиму економії;

— здійснення контролю за використанням коштів;

— плановість;

— цільове спрямування асигнувань;

— безповоротність і безоплатність;

— ефективне використання коштів;

— фінансування у міру виконання планів. Оборонні видатки поділяються на три групи.

1. Прямі — витрати оборонних міністерств та відомств і формують основну частку оборонних видатків. Це витрати на утримання та навчання особового складу збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, видатки на цивільну оборону, військову допомогу іноземним державам та ін. Вони можуть бути поточними і капітальними.

2. Побічні — витрати, пов'язані з утриманням збройних сил, гонкою озброєнь, ліквідацією наслідків війн (пенсії, допомога ветеранам війни, виплати репатріації).

3. Приховані — витрати, які за своїм характером і значущістю належать до оборонних видатків, але проходять за кошторисами цивільних відомств.

Видатки на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави зумовлені природою і функціями держави, необхідністю захисту її внутрішніх і зовнішніх інтересів.

До складу видатків на правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави відповідно до функціональної класифікації видатків бюджету належать видатки:

— на утримання органів внутрішніх справ;

— внутрішні війська;

— утримання прокуратури;

— кримінально-виправні системи;

— прикордонні війська;

— Службу безпеки України;

— пожежну охорону;

— утримання Головного управління урядового зв'язку;

— утримання розвідувальних органів;

— утримання Національного бюро розслідувань;

— утримання інших правоохоронних органів;

— зміцнення правопорядку за рахунок реалізації конфіскованого митними органами майна, валюти та інших цінностей.

За рахунок місцевих бюджетів плануються видатки на утримання підрозділів місцевої міліції. Планування видатків на правоохоронну діяльність із державного бюджету здійснюється за програмно-цільовим методом.