- •1.Доходи бюджету, їх класифікація .
- •2. Поняття та правове регулювання державних і місцевих доходів
- •3.Види державних доходів:
- •4.Власні, закріплені і регульовані доходи місцевих бюджетів
- •5. Поняття та ознаки податку
- •6.Функції та елементи податків. Юридичний склад податку
- •7.Платники податку
- •8. Принципи оподаткування
- •9. Загальна характеристика податкової системи України
- •10. Класифікація податків
- •11. Система податкових органів, їх компетенція
- •12. Податкове право, його предмет, метод та джерела
- •13. Система податків, зборів в Україні
- •14. Податок на додану вартість
- •15. Акцизний податок
- •16. Податок на прибуток підприємств
- •17. Оподаткування доходів фізичних осіб
- •18. Податковий кредит
- •19. Права та обов’язки платників податків
- •21.Митні платежі, державне мито, мито
- •22. Місцеві податки
- •23. Поняття державних та місцевих запозичень їх принципи
- •24. Функції державних (місцевих ) запозичень
- •25. Державний борг, його класифікація
- •26. Право на здійснення запозичень, державних внутрішніх та зовнішніх запозичень , внутрішніх та зовнішніх місцевих запозичень.
- •28-29. Поняття управління державним(місцевим)боргом,методи здійснення.Види форми державного боргу.
- •34. Поняття видатків та публічних доходів
- •35 .Фінансування публічних видатків,принципи фінансування.
- •36. Поняття державних видатків
- •37. Видатки бюджету.Видатки з державного бюджету та видатки з місцевих бюджетів.
- •38. Поняття та принципи бюджетного фінансування.Поняття бюджетних підприємств,установ,організацій.
- •39. Поняття кошторисно-бюджетного фінансування його суб’єкти та об’єкти.
- •40. Поняття та зміст кошторису,його правове значення.
- •41., 42. Складові частини кошторису витрат
- •43. Фінансування соціального захисту населення,соціального забезпечення.
- •44. Порядок фінансування видатків на державне управління,національну оборону,правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави.
- •45 .Власні надходження бюджетних установ
- •46. Використання власних надходжень бюджетних установ
- •48. Національний банк України та його функції
- •66. Валютний контроль
7.Платники податку
Платниками податків є суб’єкти податкових правовідносин, на яких за наявності об’єкта оподаткування покладено певний комплекс податкових обов’язків і прав, установлених законодавством.
Платники податків — це суб’єкти, які сплачують податки за рахунок коштів, що їм належать. Хто безпосередньо сплачує податок — другорядне питання: це може бути особисто платник податків, його представник або податковий агент.
Ст. 133. Платниками податку з числа резидентів є: – суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами; – управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту, – підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту; – неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу; – відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 133.1.1 МКУ, визначені відповідно до розділу I цього Кодексу, за винятком представництв. Платниками податку з числа нерезидентів є: – юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; – постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України "Про Національний банк України". Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, із включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади.
8. Принципи оподаткування
Принципи оподаткування — це універсальні категорії, дія яких проявляється в усіх інститутах податкового права: в системі податків і зборів, їх встановленні і введенні, виконанні податкового зобов'язання, правовому статусі учасників податкових правовідносин, механізмі податкового контролю і відповідальності, оскарженні.
Відповідно до статті 4[1] Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:
-загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цим Кодексом, -законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;
-рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
-невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
-презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних -нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
-фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
-соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
-економічність оподаткування – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
-нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;
-стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
-рівномірність та зручність сплати – установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
-єдиний підхід до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.