4.Власні, закріплені і регульовані доходи місцевих бюджетів

Власні доходи - вони формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади і згідно з його рішенням.

До власних доходів належать:

^ місцеві податки і збори;

^ платежі, що встановлюються місцевими органами влади; ^ доходи комунальних підприємств; ^ доходи від майна, що належить місцевій владі, та ін. Закріплені доходи - це доходи, які закріплюються за певним бюджетом.

Закріплені і власні доходи є основою самостійності місцевих бюджетів.

Склад доходів і видатків районів у містах установлюється міською радою відповідно до повноважень, переданих районним органам влади.

Внутрішні позики здійснюють виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим і міські ради. Винятком може бути короткотермінові позики для покриття тимчасових касових розривів. їх отримують місцеві органи влади у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але в межах поточного бюджетного періоду.

Зовнішні позики можуть здійснювати лише ради міст, у яких проживає більше ніж 800 тис. мешканців за офіційними даними статистики на час затвердження рішення про здійснення запозичення.

Основну частку доходів місцевих бюджетів поки що становлять регульовані доходи. Ця частка сягає 75-85 %.

Регульовані доходи - це доходи, що розподіляються між різними рівнями бюджетної системи.

5. Поняття та ознаки податку

Податки являються одним з найважливіших джерел доходної частини бюджету держави та найдавнішою формою фінансових відносин між державою та суспільством. Поява податків зумовлена перш за все появою держави та виконання нею суспільно необхідних функцій.

За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідного для виконання державою своїх функцій. Централізований фонд грошових коштів формується за рахунок різних джерел.

В залежності від рівня конкретизації цільового призначення, у фінансовій термінології застосовується 3 терміни що відображають платежі державі плата, податок, відрахування (збір).

Податок - це форма примусового відчуження результатів діяльності (податок на доходи фізичних осіб);

Плата - на відміну від податків передбачає еквівалентний обмін між державою і платником (плата за користування ресурсами);

Відрахування (збір) - передбачають цільове призначення ( Збір до пенсійного фонду);

Окремо слід виділити неподаткові платежі, що представляють собою платежі , введення яких не має на меті фіскальні функції держави (санкції, штрафи).

В Україні законодавством виділяється загальне поняття податку та збору, а саме під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

Податки як фінансову та економічну категорію характеризують наступні ознаки:

Законодавча регламентація - право на встановлення, зміну, скасування податків, пільг, здійснюється виключно державними уповноваженими органами;

Безоплатність та нееквівалентність - односторонній характер встановлення податків;

Відсутність цільового характеру - акумулювання коштів в бюджеті, для задоволення державних потреб;

Обов'язковість - забезпечення доходної частини бюджету через примусовий характер стягнення податків з усіх ю/ф осіб;

Грошовий вимірник - внесення податків здійснюється переважно у грошовій формі.