34. Поняття видатків та публічних доходів

Як державні, так і місцеві видатки є публічними видатками, оскільки призначені для задоволення суспільних потреб і відповідно мають публічний характер.

За матеріальним змістом публічні видатки — це прямі, безперервні, цільові грошові витрати з державного та місцевих бюджетів, а також інших централізованих грошових фондів, пов'язані з функціонуванням держави та місцевого самоврядування.

Як економічна категорія публічними видатками є економічні відносини з приводу використання фондів коштів держави, місцевого самоврядування, що спрямовуються на виконання завдань і функцій останніх.

Фінансово-правовий аспект поняття видатків полягає в тому, що публічні видатки — це врегульована нормами фінансового права система фінансово-правових відносин, які виникають, змінюються або припиняються у зв'язку з використанням фондів коштів держави, місцевого самоврядування для задоволення загальнодержавних і місцевих публічних інтересів.

Публічним видаткам притаманні такі основні ознаки:

- грошовий характер;

— цільовий характер використання коштів, спрямування на здійснення програм та заходів, що передбачені відповідним кошторисом;

- постійний характер використання коштів;

- відображення розподілу Й перерозподілу публічних доходів;

- забезпечення можливості виконання завдань і функцій держави й місцевого самоврядування;

- визначення пріоритетів державної політики в цілому;

- забезпечення функціонування як держави в цілому, так і окремих її регіонів.

Видатки класифікуються за різними критеріями:

1) за джерелом фінансування:

- централізовані—покриваються за рахунок централізованих фондів коштів (бюджетів і державних цільових фондів);

- децентралізовані— покриваються за рахунок децентралізованих фондів коштів (власних коштів підприємств, установ, організацій);

2) за формою власності:

- державні—здійснюються органами державної влади;

- муніципальні (місцеві)—здійснюються органами місцевого самоврядування;

3) за економічною характеристикою:

- поточні— забезпечують фінансування поточної діяльності;

- капітальні — спрямовані на розширене відтворення, соціально-економічний розвиток, зміцнення матеріально-фінансової бази;

4) за характером участі в суспільному виробництві:

- видатки на фінансування основних засобів;

- видатки на фінансування оборотних засобів;

- видатки на створення резервів;

5) за роллю в суспільному виробництві:

- видатки на розвиток матеріального виробництва;

- видатки на розвиток нематеріальної сфери;

6) за галузевою ознакою:

- видатки на фінансування промисловості;

- видатки на фінансування сільського господарства;

- видатки на фінансування освіти;

- видатки на фінансування науки;

- видатки на фінансування культури;

- видатки на фінансування соціального забезпечення тощо:

7) за суспільним призначенням:

- видатки на розвиток економіки;

видатки на правоохоронну діяльність;

- видатки на соціально-культурні заходи;

- видатки на обслуговування державного чи місцевого боргу;

видатки на оборону;

- видатки на зовнішньоекономічну діяльність тощо; Основне місце серед видатків посідають видатки бюджетів —

державного бюджету та місцевих бюджетів. Проте вони не охоплюють усі публічні видатки, оскільки інша частина видатків здійснюється за рахунок спеціальних цільових фондів, а також за рахунок коштів державних і комунальних підприємств, організацій, установ, які вони отримують в результаті своєї діяльності. Видатки здійснюються шляхом фінансування. Фінансування публічних видатків—це врегульоване нормами права виділення коштів із відповідних фондів для забезпечення виконання

завдань і функцій органів державної влади й місцевого самовря -дування з метою задоволення публічних потреб, що здійснюється на відповідних принципах.

Фінансування видатків може здійснюватися з різних джерел:

- за рахунок коштів бюджетів — державного та місцевих;

- за рахунок коштів спеціальних цільових фондів, що не включаються до складу бюджету;

- за рахунок власних фінансових ресурсів державних і комунальних підприємств, установ, організацій;

- за рахунок кредитних ресурсів. Основними суб'єктами фінансування є:

- уповноважений державою чи місцевим самоврядуванням суб'єкт (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, розпорядники бюджетних коштів);

- одержувачі коштів—як правило, підприємства, установи, організації державної і комунальної форм власності. Вони є двох видів: 1) ті, що перебувають на повному бюджетному фінансуванні; 2) ті, що частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів;

- банк, в якому відкритий рахунок одержувача коштів і через який Державне казначейство виділяє кошти.

Розрізняють два правових режими фінансування видатків залежно від суб'єктів, яким надаються кошти, змісту й порядку затвердження фінансових планів, на підставі яких виділяються з різних джерел асигнування, змісту прав і обов'язків цих суб'єктів, за предметно-цільовим спрямуванням видатків:

1) правовий режим фінансування державних і муніципальних організацій, за якими майно закріплюється на праві повного господарського відання;

2) фінансування державних і муніципальних установ та організацій, які від своєї статутної діяльності ніяких доходів не отримують, а повністю фінансуються з державного чи місцевих бюджетів, тобто знаходяться на кошторисно-бюджетному фінансуванні.

Фінансування видатків здійснюється відповідно до наступних принципів.

1. Принципу безповоротності, який означає виділення коштів без прямого їх повернення до відповідних фондів, з яких вони надані.

2. Принципу безоплатності, що передбачає виділення коштів без внесення до фондів коштів будь-якої платні за їх отримання.

3. Принципу плановості, який полягає в тому, що публічні видатки здійснюються за допомогою планування й відображені у відповідних фінансово-планових актах. '

Індивідуальні фінансові плани включають баланси доходів та видатків підприємств, кошториси бюджетних установ тощо. Зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, територіальні та галузеві. Загальнодержавними планами є зведений фінансовий баланс, державний бюджет, баланс доходів і витрат населення. Територіальні фінансові плани - це місцеві бюджети, зведені фінансові баланси територій, плани фінансових інститутів. Галузеві включають фінансові плани міністерств, відомств, корпорацій, об'єднань тощо. Усі фінансові плани пов'язані між собою внаслідок юридичної та економічної природи бюджету*.

Водночас економічний зиск держави у видатковій політиці полягає в тому, що непряме (опосередковане) повернення отриманих від держави коштів реалізується в матеріальному прирості основних фондів у державній та комунальній виробничій і невиробничій сферах, збільшенні прибутків державних та комунальних підприємств, підготовці кваліфікованих кадрів для суспільства тощо.

1. Принципу цільового спрямування, оскільки кошти повинні мати чітко визначене фінансово-плановими актами предметно-цільове призначення.

2. Принципу фінансування в міру виконання фінансових планів, який полягає в тому, що кошти виділяються відповідно до фактичного виконання робіт і надання послуг, кількісних і якісних показників, що зумовлюють обсяги витрат на конкретні цілі в момент виникнення реальної потреби в наданні коштів.

3. Принципу ефективного використання коштів, що означає одержання результату при мінімальних витратах трудових, матеріальних і фінансових ресурсів шляхом удосконалення форм і методів управління, інтенсифікації виробництва, підвищення продуктивності праці, використання ноу-хау тощо.

4. Принципу оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних коштів, оскільки під час визначення обсягу фінансування спочатку враховується можливість використання власних коштів або скорочення власних видатків, потім - можливість отримання кредитів і лише за об'єктивної неможливості покрити видатки з таких джерел приймається рішення про виділення коштів.

5. Принципу додержання фінансової дисципліни, що є умовою правильного й законного витрачання коштів і досягається за допомогою здійсне

Кошторисно-бюджетне фінансування — це порядок виділення бюджетних коштів установам, що перебувають на бюджетному фінансуванні, на основі фінансових планів — кошторисів, з метою здійснення ними основної діяльності.

Відповідно до Бюджетного кодексу України бюджетна установа —це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.ння фінансового контролю.

Кошторис бюджетних установ — це основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі стосовно одержання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетне зобов'язання — це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення Інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

Розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, — органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук. Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників;

Одержувачі бюджетних коштів — це підприємства й госпрозрахункові організації, громадські та Інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг.

Одержувачі витрачають бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів — розподілу бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі, у розрізі видатків, структура яких відповідає повній економічній класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.