2.3. Поняття про природокористування План

1. Періоди антропогенного впливу на НПС.

2. Природні ресурси та їх класифікація.

3. Принципи природокористування.

4. Основні джерела забруднення довкілля.

5. Глобальні екологічні проблеми сучасності.

Література

1. Авраменко Н.Л. Екологія: навч. посіб. / Н.Л. Авраменко, С.Я. Цимбалюк / Держ. податк. адмін. України; Нац. ун-т держ. податк. служби України; каф. техноген.-екол. безпеки. – Ірпінь: Нац. ун-т ДПС України, 2009. – 252 с.

2. Василенко Л.Б. Екологія: навч.-метод. посіб.: у 2 ч. / Л.Б. Василенко. – Х.: Скорпіон, 2009. – Ч. 1. – 78 с.

3. Василенко Л.Б. Екологія: навч.-метод. посіб.: у 2 ч. / Л.Б. Василенко. – Х.: Скорпіон, 2009. – Ч. 2 – 97 с.

4. Гайнріх Д. Екологія: dtv-Atlas. / Д. Гайнріх, М. Гергт; наук. ред. пер.: В.В. Серебряков; [пер. з нім. В.І. Лахно]. – К.: Знання-Прес, 2008. – 287 с.

5. Гандзюра В.П. Екологія: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / В.П. Гандзюра. – [вид. 2-ге, переробл. і допов.]. – К.: Сталь, 2009. – 375 с.

6. Грицик В. Екологія довкілля. Охорона природи: навч. посібник / Грицик В., Канарський Ю., Бедрій Я. – Київ: Кондор, 2009. – 292 с.

7. Екологія: [навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.] / В.А. Андронов, Ю.В. Буц, О.В. Крайнюк, В.В. Коврегін / М-во України з питань надзвичайн. ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобил. катастрофи, Ун-т цивіл. захисту України. – Х.: УЦЗУ, 2008. – 381 с.

8. Заверуха Н.М. Основи екології: навч. посібн. / Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. – Київ: Каравела, 2008. – 304 с.

9. Козуля Т.В. Процеси екологічного регулювання. Концепція корпоративної екологічної системи / Т.В. Козуля / М-во освіти і науки України, Нац. техн. ун-т «Харк. політехн. ін-т». – Х.: НТУ «ХПІ», 2010. – 587 с.

10. Кучерявий В.П. Загальна екологія: [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / В.П. Кучерявий. – Львів: Світ, 2010. – 518 с.

11. Федорик М.М. Основи екології: навч. посіб. / М.М. Федорик, Г.Г. Москалик / М-во освіти і науки України, Чер­нів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці: ЧНУ, 2009. – 335 с.

2.3.1. Періоди антропогенного впливу на нпс

На підставі аналізу результатів археологічних, палеонтологічних, антропологічних, історичних і географічних досліджень у взаємовідносинах типу «людина–суспільство–природа» вченими було виділено 4 періоди, що відрізняються характером цих стосунків та обсягом заподіяної діяльності (табл. 2.3.1.1):

Таблиця 2.3.1.1

Характеристика періодів антропогенного впливу на нпс

Період	Межі періоду	Характеристика
Перший (прадавній)	від 2 млн років до 3–4 тис. років до н.е.	Накопичення знань про природу, пристосування людини до природи. Виникнення примітивних знарядь праці. Дуже незначний антропогенний вплив на НПС.
Другий (давній)	від 4 тис. років до н.е. – до 17 ст. н.е.	Збільшення кількості населення (до 500 млн осіб); розвиток землеробства, скотарства; активне використання людиною природних ресурсів. Вплив людини на природу збільшується завдяки виникненню фарб, кислот, мідного купоросу, створенню штучних пожеж для полювання, господарської діяльності людей
Третій (середній)	18 століття – перша половина 20 століття	Стрімкий розвиток фізики, техніки, хімії; винайдення парового двигуна, електромотора, атомної енергії; зрос­тання чисельності населення (понад 3,5 млрд осіб) Це – період розвитку локальних і регіональних криз, воєн, хижацької експлуатації всіх природних ресурсів (панування принципу невичерпності природних ресурсів)
Четвертий (новий)	післявоєнний період	Розвиток глобальної екологічної кризи, виникнення і посилення парникового ефекту, озонової «діри», кислотних дощів; період характеризується суперіндустрілізацією, супермілітаризацією, суперхімізацією, супер­споживанням і суперзабрудненням усіх сфер, зростанням чисельності населення (до 5,7 млрд осіб), виникненням та поширенням громадського руху за охорону природи в усіх розвинених країнах світу; активним міжнародним співробітництвом у галузі охорони довкілля (ООН)

Четвертий період поділяють на три етапи:

• перший (1945–1970 рр.) – характеризується нарощуванням гонки озброєнь, знищенням природних ресурсів у всьому світі;

• другий (1971–1980 рр.) – характеризується зростанням заб­рудненості вод Світового океану та космічного простору,широкої хімізації, максимального світового виробництва пластиків, роз­виткуглобального мілітаризму, реальної загрози глобальної катастрофи, виникнення руху за спасіння життя на планеті;

• третій (з 1981 р.) – характеризується зміною ставлення лю­дей до природи, всебічним розвитком екологічної освіти у всіх країнах, широким громадським рухом за охорону довкілля, виникнення «зелених» організацій, появою і розвитком альтернативних джерел енергії, розвитком дехімізації та ресурсозбереження, прийняттям но­вих національних і міжнародних законів про охорону природи.