Функції живої речовини

У 1928–1931рр. академік сформулював найважливіші біогеохімічні функції живої речовини:

• енергетична функція – пов’язана з накопиченням енергії в процесі фотосинтезу, передаванням її по ланцюгу живлення та розсіюванням;

• газова функція – це здатність змінювати і підтримувати певний газовий склад середовища проживання (більшість звичайних газів атмосфери – О₂, СО₂, Н₂, СН₄ – мають біогенне походження);

• концентраційна функція – речовини сконцентровані зав­дяки діяльності живих істот (карбон – у вугіллі, торфі, нафті; Са – у вапні та інших речовинах);

• окисно-відновна функція – пов’язана з інтенсифікацією під впливом живої речовини як процесів окиснення, завдяки збагаченню середовища киснем, так і відновлення, насамперед, у тих випадках, коли відбувається розкладання живих речовин за дефіциту кис­ню (окиснення і відновлення Fe, Mn, S бактеріями);

• змінна функція, завдяки біохімічній та біогеохімічній діяль­ності людини;

• транспортна функція – пов’язана з перенесенням речовини та енергії у результаті активного руху організмів;

• деструктивна функція – це руйнування організмами та продуктами їх життєдіяльності, в тому числі і після смерті, як решток органічної речовини, так і косної речовини. Основний механізм пов’язаний з колообігом речовин;

• середовищеутворювальна функція – утворення середовища життя живих організмів;

• споживально-відтворювальна функція – визначає швидкість (інтенсивність) процесів життя живої речовини біосфери;

• розсіювальна функція – виявляється через трофічну і транс­портну діяльність організмів та в процесі здійснення антропогенних ресурсних циклів;

• інформаційна функція – виражається у тому, що живі організми та їх співтовариства накопичують певну інформацію, закріплюють її в спадкових структурах і потім передають наступним поколінням.

Крім того, згідно з вченням живій речовині притаманні і такі функції:

• здатність швидко освоювати вільний простір;

• рух: пасивний – під дією гравітаційних сил тощо, активний – наприклад, проти течії води, сил гравітації, повітряного потоку;

• стійкість за життя і швидке розкладання після смерті;

• висока здатність пристосовуватися до різних умов тощо;

• надзвичайно велика швидкість перебігу реакцій у живій матерії, ніж у неживій;

• висока швидкість оновлення.

Склад і особливості біосфери

Згідно з вченням В.І. Вернадського біосфера складається з декількох компонентів, найважливішими з яких є:

1) жива речовина(рослини, тварини, мікроорганізми);

2) біогенна речовина– органічні та органомінеральні продук­ти, створені живими організмами; розрізняють:

• фітогенні – що складаються з рослинних залишків (кам’яне вугілля, бітум, горючі гази, нафта, торф, ґрунтовий гумус);

• зоогенні– ті, що складаються із залишків тваринних організмів (крейда, вапняк та інші осадові породи);

3) нежива (косна)речовина – гірські речовини – гірські породи магматичного, неорганічного походження, що створюють земну кору, і вода;

4) біокосні речовини– продукти розкладу та переробки гірських та осадових порід живими організмами: осадові породи, ґрунти, мули тощо;

5) радіоактивне,електромагнітнета інші видивипромінювання; космічна речовина (метеорити тощо).

Ці речовини утворюються у результаті взаємодії живих організмів з неживою природою (нижні шари атмосфери, осадочні породи, глинисті мінерали, ґрунт тощо). Наприклад, ґрунт має в середньому 93 % мінеральних та 7 % органічних (живих та біогенних) речовин.

Біосфера як середовище життя живих організмів складається з атмосфери, гідросфери та літосфери. Саме завдяки живим організмам та сонячній енергії відбуваються на Землі два кругообіги:біологічний, абомалий,тагеологічний, абовеликий. Обидва вони взаємопов’язані та являють собою єдиний процес.