Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
8 кл Пестушко підручник 13 12 2014.docx
Скачиваний:
76
Добавлен:
08.06.2015
Размер:
370.96 Кб
Скачать

§34 . Фізико-географічне районування території України, його наукове і практичне значення

Географічна розминка

- Зазирніть у географічний атлас 7-го класу і з’ясуйте, які природні комплекси є основою поділу території на кожному материку. Подумайте, що спонукає людей здійснювати районування території.

Фізико-географічне районування. Це поняття було введене у географічну літературу 1897 року. Нині під фізико-географічним районуванням розуміють територіальний поділ земної поверхні (материка, окремої держави) на природні комплекси різного рангу, сформовані в результаті дій географічної зональності й азональності.

тл

* Ляш _ ....

■ в ■ І . г ®L_. Фізик°‘геогРаФічне районування

IfVi

Чклі

Фізико-географічне районування передбачає визначення території, ЧІ на якій здійснюють районування, нанесення її на карту, класифікацію її природних комплексів, вивчення їх компонентів, структури, природ- 184 них процесів та ін. Тому, щоб правильно здійснити районування, потрібно дотримуватися певних правил. Насамперед у схему району­вання слід вносити природні комплекси з певними межами, які реаль­но існують. Необхідно також враховувати фізико-географічну од­норідність комплексів і можливість включити природний комплекс нижчого рангу до природного комплексу вищого рангу, якщо вони однорідні за якісними і кількісними показниками. Важливо також враховувати такі властивості природних комплексів, як територіаль­на єдність, а отже, цілісність і комплексність. Фізико-географічне районування вважають науково обґрунтованим, якщо воно дає змогу порівнювати природні умови близьких і віддалених ПТК.

0

Проблема

Для проведення фізико-географічного районування застосовують метод провідного чинника, на основі якого виділяють природний комплекс, і метод накладання різних тематичних карт - кліматичної, ґрунтової, карти рослинності і тваринного світу. Долучіться до наукового дослідження і поясніть, чому не завжди накладання карт виявляє дійсні межі природного комплексу. Які ще методи дослідження природного комплексу ви можете запропонувати для створення карти фізико-гео­графічного районування?

Уперше фізико-географічне районування території України здійснили 1922 року П.А. Тутковський та B.JI. Личков. Воно ґрунту­валося на основних особливостях рельєфу та геологічної будови. Пізніше спроби поділити країну на природно-територіальні комплекси були неодноразовими. Схема районування, якою користуються тепер, була складена наприкінці XX ст. і уточнена останніми роками зусил­лями і дослідженнями багатьох учених усієї України.

Карта фізико-географічного районування України. Природні комплекси для складання схеми районування виділяли, ґрунтуючись на зональних і азональних чинниках. Головні риси природних умов нашої країни визначаються тим, що майже вся її територія лежить у помірному географічному поясі, який є зональним комплексом. Лише Південний берег Криму та південні схили Кримських гір перебувають у субтропічному поясі.

Територія України розташована в межах трьох азональних комп­лексів - фізико-географічних країн, кожна з яких виділена на основі спільності тектонічної будови території та макрорельєфу (див. форзац). Це Східноєвропейська рівнинна країна (її південно-західна частина), Карпатська гірська країна (її частина Українські Карпати) і Кримська гірська країна. Кожна фізико-географічна країна має свій набір комплексів, які менші за розмірами і простіші за будовою. У рівнинній країні це природні зони, у гірських - висотні пояси.

Територію України майже в широтному напрямку перетинають зона мішаних і широколистих лісів, лісостепова і степова зони, які змінюють одна одну з півночі на південь. Природні зони як зональні комплекси

виокремлюються на основі співвідношення тепла і вологи - показника, який характеризує коефіцієнт зволоження. (Пригадайте, якими можуть бути його значення.) Оскільки кліматичні умови змінюються і в довгот­ному напрямку, тобто з заходу на схід, у межах природних зон виділяють рівнинні ландшафти, які називають краями. їхня кількість у кожній зоні чи підзоні визначається ступенем континентальності клімату, тобто віддаленістю території від морських басейнів.

У кожній гірській країні від підніжжя гір до вершини закономірно змінюються висотні пояси. їхній набір і висотне розташування вздовж схилу залежить від висоти та географічного положення гір. Крім того, в гірських країнах виділяють природні фізико-географічні області, які відрізняються гірськими ландшафтами.

Практичне завдання

Визначте кількість зональних і азональних ПТК на території України, використавши схему фізико-географічного районування (див. атлас і форзаци). Накресліть схему їхнього підпорядкування починаючи з фізико- географічних країн. З’ясуйте, у якій природній зоні розташований Південний берег Криму.

Детальна характеристика природно-територіальних та двох природно- аквальних комплексів України буде розглянута в наступних темах.

УЗАГАЛЬНЕННЯ 4 Фізико-географічне районування території - це виявлення природно- територіального комплексу на певній території.

4 Фізико-географічне районування території виконують з урахуванням зональних й азональних чинників.

4 Карта фізико-географічного районування території України включає два географічні пояси, три фізико-географічні країни, три природні зони.

Ключові терміни і поняття

фізико-географічне районування одиниці фізико-географічного районування: географічні пояси, природні зони, висотні пояси, фізико- географічні країни, фізико-географічні краї, фізико-географічні об­ласті

Самоперевірка

Обґрунтуйте фізико-географічне районування території своєї області.

Поясніть, чому фізико-географічне районування виконують, дотри­муючись певних правил.

Наведіть приклади підпорядкування ПТК у районуванні, користуючись принципом складання іграшки матрьошки.

удь-яка лісова зона забезпечує людей значною кількістю різноманітних ресурсів: деревиною, лікарськими рослина­ми, ягодами, грибами, задовольняє потреби людини у відпо­чинку. Зона мішаних і широколистих лісів - єдина лісова зона на рівнинній території нашої країни, до того ж вона заз­нала величезних збитків унаслідок аварії на ЧАЕС. Знання зональних особливостей природи лісової зони потрібні лю­дям різних професій - від землеробів до медиків і екологів, які використовують її ресурси, стежать за відтворенням при­родного потенціалу після техногенної катастрофи, дають по­ради мешканцям зони щодо охорони їхнього здоров’я. Знан­ня про зону мішаних і широколистих лісів допоможуть вам правильно обрати територію для відпочинку, збирання дарів лісу, а може, й для майбутнього проживання.