Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
8 кл Пестушко підручник 13 12 2014.docx
Скачиваний:
76
Добавлен:
08.06.2015
Размер:
370.96 Кб
Скачать

§28 . Водний баланс і водні ресурси України

Географічна розминка

Спираючись на знання, здобуті з попередніх курсів географії, поясніть, що є водними ресурсами.

Водний баланс. Слово «баланс» прийшло до нас із французької мови і означає «ваги». Водний баланс - це кількісне співвідношення надходження, витрат і накопичення води для певної території за певний час (рік, сезон, місяць тощо). Отже, водний баланс дає змогу визначити («зважити») той об’єм води, який накопичується на тери­торії України впродовж певного періоду і який може використати людина.

Надходження води забезпечується передусім завдяки атмосфер­ним опадам, що випадають в Україні. При цьому більша частина пе­ресічної річної суми атмосферних опадів витрачається на випарову­вання. На формування місцевого стоку (поверхневого і підземного) з 609 мм, що становить пересічну річну суму атмосферних опадів, ви­трачається лише 83 мм. Однак, попри таку малу частку сумарних опадів, що припадає на річковий стік, він має надзвичайно важливе

ЩИТ** 1. v*4

£ I \ ^i'НЦ^г^ Внутрішні воли

значення. Адже, як ви вже знаєте, саме річковий стік є основним дже­релом водних ресурсів.

144

Водні ресурси. Водні ресурси України складаються з місцевого стоку і транзитного. Місцевий стік - це той, що формується в межах нашої країни. Транзитним є той стік, який надходить із суміжних з Україною територій.

7*1 If TV Є O d

Залежно від водності річок, яка щороку змінюється, місцевий річковий стік коливається в межах від 48 до 59 км3. Завдяки притоку транзитних вод місцевий річковий стік зростає до 87 км3. А якщо вра­хувати стік Дунаю по Кілійському гирлу, то величина водних ресурсів становитиме майже 210 км3. До цих вод можна ще додати ресурси підземних вод, об’єм яких за прогнозами вчених становить в Україні понад 22 км3 (з них лише 7 км3 не пов’язані з поверхневими водами).

Отже, транзитний стік набагато більший від місцевого. Однак транзитний стік можна використати лише частково, а тому основними є місцеві водні ресурси.

Сумарні водні ресурси України в середній за водністю рік оцінюють у 94 км3, у маловодний - 77 км3, а в дуже маловодний - 54 км3. Багато це чи мало? За визначенням ООН, державу, водні ресурси якої не переви­щують 1,5 тис. м3 на одну людину, вважають не забезпеченою водою. В Україні на одного мешканця в маловодний рік припадає лише 0,5 тис. м3 (з урахуванням транзитного стоку - близько 1 тис. м3). Для порівняння: у Росії ця величина дорівнює 25,4 тис. м3, Білорусі - 3,3 тис. м3, Франції - 2,9 тис. м3, у Польщі - 1,4 тис. м3.

Отже, Україна належить до недостатньо забезпечених водою країн. Забезпеченість її водою в чотири рази менша за середньосвітовий рівень і майже у шість разів менша, ніж в Європі.

Водні ресурси України розподіляються по її території дуже нерівномірно (мал. 128). Характерною особливістю річкового стоку

І

в Україні є також його нерівномірність у часі - протягом року і з року в рік. Більша частина річного стоку припадає на час весняної повені - від 60-70 % на півночі та північному сході до 80-90 % на півдні України.

Сучасний стан водних ресурсів та їхнє використання. Українці завжди шанобливо ставилися до води. Однак нині через економічні негаразди використання водних ресурсів супроводжується їхнім надмірним споживанням і забрудненням.

Найбільше споживає води промисловість, насамперед енергетика, чорна металургія, хімічна промисловість, машинобудування та ін. При цьому витрати свіжої води в Україні на одиницю виробленої продукції значно перевищують такі показники в розвинутих країнах Європи: у Німеччині - у 4,3 раза, Великій Британії та Швеції - у 4,2 раза, у Франції - у 2,5 раза.

Факти сьогодення

Спостерігаємо забруднення. За станом забруднення по­верхневих вод в Україні здійснюють систематичні спостереження на 251 ділянці в 195 пунктах на 101 річці, 15 водосховищах, семи озерах та одному каналі. Майже всі водні об’єкти, на яких тривають спосте­реження, належать до забруднених і дуже забруднених.

Не менш важлива проблема - забруднення вод (мал. 129). Основні забруднювачі — це хімічні та органічні речовини. У річки та інші во­дойми надходять мільярди кубічних метрів забруднених стічних вод. Понад половину забруднювальних речовин постачає промисловість, передусім підприємства металургії, енергетики, хімічної, наф­тохімічної та фармацевтичної промисловості. До злісних забрудню­вачів наших водойм належать також комунальне господарство з його побутовими стоками та сільське господарство, яке використовує різно­манітні хімічні сполуки для «годування» культурних рослин.

РОЗДІЛ

Річки в Україні є основними «колодязями», з яких беруть більшу частину питної води. Проте дедалі більше доводиться витрачати коштів (на очищення) для того, щоб річкова вода стала питною водою у Чернігівській, Кіровоградській, Херсонській, Полтавській, Львів­ській та Житомирській областях (мал. 130). Саме тут виявлено найви­щий ступінь забруднення річок.

Проблема забруднення водних об’єктів є надзвичайно гострою для басейну Дніпра. Адже його водні ресурси становлять близько 80 % загальноукраїнських. Головна ріка України забезпечує водою 2/3 території країни, де мешкає близько 32 млн осіб, розташовано 50 великих міст і промислових центрів, близько 10 тис. підприємств, 2,2 тис. сільських і понад 1 тис. комунальних господарств, 50 вели­ких зрошувальних систем, 4 атомні електростанції.

Тим часом деякі річки дніпровського басейну перебувають у ката­строфічному стані. На накопичувачів забруднювальних речовин перетворились і водосховища на Дніпрі, особливо Київське та Канівське. Зважаючи на це, ще 1997 року Верховною Радою України затверджена Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.

Практичне завдання

Підготуйте коротку доповідь про виконання Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра. Для цього зверніться по допомогу до Інтернету або інших додаткових джерел географічної інформації (див. Бібліотечку допитливих).

З огляду на забруднення поверхневих вод, питні потреби в біль­шості областей України нині можуть бути задоволені завдяки підзем­ним водам. Для добування підземних вод споруджено понад 110 тис.

свердловин. Крім того, переважно в сільській місцевості існує близько 2 млн шахтних колодязів. До того ж експлуатується понад 2 тис. джерел, які мають велике значення для водопостачання окре­мих районів, як-от у Гірському Криму.

В Україні виявлено ще не всі ресурси підземних вод і вочевидь є по­ки що невідомі нам резерви, які в майбутньому можна залучити для поліпшення питного водопостачання. Проте забруднення торкнулося й підземних вод. Украй незадовільний якісний стан підземних вод у Донбасі та Кривбасі. Чимало накопичувачів небезпечних підземних вод виявлено в Криму, а також у Київській, Миколаївській, Одеській та Черкаській областях.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4 (завершення)

Аналіз забезпеченості водними ресурсами різних територій України

Зробіть аналіз забезпеченості водними ресурсами різних територій України. Для цього за таблицею 7, наведеною у додатках, визначте:

Які з областей України найкраще і найгірше забезпечені водними ресурсами?

У яких областях кількість водних ресурсів є найбільша і най­менша в перерахунку на одного мешканця?

Ключові терміни і поняття

4 водний баланс 4 місцевий стік 4 транзитний стік 4 водні ресур­си 4 забруднення вод 4

УЗАГАЛЬНЕННЯ

4 Україна належить до недостатньо забезпечених водою країн.

4 Водні ресурси України розподіляються дуже нерівномірно по території

та в часі.

4 Природні води України в багатьох регіонах забруднені й мають неза­довільний якісний стан.

Самоперевірка

За літературними джерелами і власними спостереженнями ■■ підготуйте коротку доповідь про водні ресурси своєї місцевості. Чим пояснити нерівномірність розподілу водних ресурсів по тери­торії України?

Які мають відбутися зміни у водному балансі України, щоб зросли її водні ресурси?

З чого складаються водні ресурси України?

Q

Онання про ґрунти та їхні особливості для багатьох людей навіть у повсякденному житті дуже корисні. Адже без цих знань неможливо виростити овочі та фрукти на присадибній чи дачній ділянці. А що вже казати про сільське господар­ство, яке забезпечує людину продуктами харчування: воно повністю базується на використанні ґрунтів. Тому повна інфор­мація про ґрунти та їхні властивості є основою праці землероба й агронома. Працівникам в галузі сільського господарства потрібно знати, що і де вирощувати, як оберігати ґрунти від забруднення, як підвищити їхню родючість, як запобігти ерозії ґрунтів і як в цілому дбати про їхнє відтворення.

Працівники промисловості використовують ґрунтове покриття лише як фундамент, на якому відбувається виробничий про­цес. Будівельникам важливо знати про механічний і хімічний склад ґрунтів і ґрунтоутворювальних порід, щоб уникнути по­милок під час зведення споруд.

Знання про склад ґрунтів є важливими для медиків і санітар­них служб, які мають уберегти населення від серйозних інфекційних захворювань. Адже хімічний склад ґрунтів і на­явність у ґрунтовому покриві мікроорганізмів, солей важких металів та інших елементів значно впливають на стан здо­ров’я населення і свійських тварин.

Отже, ґрунтовий покрив є матеріальною основою життя кожної людини, без нього неможливе жодне виробництво.