Екологічні права громадян: поняття, форми і види.

Екологічні права громадян — встановлені в законі системою права можливості в сфері охорони довкілля, забезпечення екологічності використання природного середовища. Забезпечення екологічних прав є основою екологічної політики держави і метою її здійснення. Екологічні права обумовлені життєвими потребами людини, необхідністю гарантувати екологічно безпечні умови життя людини як найвищої соціальної цінності.

Екологічні права громадян встановлені в законодавстві України нещодавно, з прийняттям Закону «Про охорону навколишнього природного середовища».Вони пов'язані із правом на сприятливе екологічно безпечне навколишнє середовище, оскільки у небезпечному, несприятливому навколишньому середовищі порушується право на життя, підриваються його природні умови.

Виходячи з прийнятої в теорії класифікації прав людинина «класичні» та «соціальні», екологічні права належать до соціальних, які вимагають активної діяльності держави для створення умов і гарантій їх реалізації, на відміну від класичних, які спрямовані на обмеження влади над людиною.

Екологічні права складають окрему групу прав людини і громадянина. Основні екологічні права закріплені в КонституціїЇ України, що підкреслює їх фундаментальне значення.

Під безпечним для життя і здоров'я людини довкіл­ля розуміється такий стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується запобігання погір­шенню екологічної обстановки та виникненню небез­пеки для життєдіяльності населення.

Критерії безпечного стану довкілля визначаються екологічними стандартами і нормативами та технічни­ми, санітарно-гігієнічними, будівельними й іншими нормами та правилами, що містять вимоги щодо охо­рони навколишнього природного середовища. Відпові­дно до них здійснюються: розміщення проектування, будівництво, реконструкція, введення в дію та експлу­атація підприємств, споруд та інших об'єктів, застосу­вання засобів захисту рослин, мінеральних добрив, ток­сичних хімічних речовин, експлуатація й обслугову­вання автомобільного транспорту, вирішення питань охорони довкілля від акустичного, електромагнітного, іонізуючого й іншого шкідливого впливу фізичних чинників, від забруднення радіоактивними, виробничими, побутовими, іншими відходами, а також при впровадженні відкриттів, винаходів, застосуванні но­вої техніки, імпортного устаткування, технологій і сис­тем.

Право вільного доступу до інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів та предметів побуту гарантується Конституцією. Така інформація ніким не може бути засекречена. Праву громадян на отримання достовірної екол-ної інформації кореспондує обов'язок органів державної влади місцевого та регіонального самоврядування надати таку інформацію.

Інформацію про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення повинні надавати органи державної влади і в першу чергу Міністерство екології та природних ресурсів України або його органи на місцях. До інших спеціально уповноважених органів, які зобов'язані надавати екологічну інформацію, належать міністерства і відомства, України, що здійснюють державне управління в галузі використання, відтворення та охорони окремих природних ресурсів.

Громадяни мають право звернутися до органів державної влади із інформаційним записом, тобто з вимогою про надання можливості. Термін вивчення запиту — до десяти календарних днів. Протягом цього терміну державна установа доводить до відома запитувача, чи підлягає наданню для ознайомлення запитуваний документ або інформація. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом.

У письмовій відмові повинно бути зазначено посадову особу, яка відмовляє у задоволенні запиту, дату та мотивовану підставу відмови.