Закони україни в системі джерел екологічного права.

Фундамент екологічного законодавства складають закони. Вони виступають основним джерелом екологічного права.

На наступну, після Конституції, сходинку в ієрархії законів як джерел екологічного права можна поставити поресурсові кодекси — Земельний, Водний, Лісовий, Кодекс про надра, а також поресурсові закони: «Про охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ» та «Про рослинний світ». Особливістю поресурсових кодексів є те, що вони покликані стати інтегруючою основою для розвитку відповідної галузі екол законодавства.

За своєю структурою поресурсові кодекси багато в чому подібні один до одного. Наявність багатьох спільних рис у предметі і об'єкті правового регулювання передбачає багато спільного і в структурі цих нормативних актів та їх змісті. Поресурсові кодекси починаються з преамбули і загальних положень, а закінчуються розділами, присвяченими відповідальності за порушення відповідного законодавства та міжнародним договорам.

Частково екологічні взаємини регламентуються й такими нормативними актами, як Закони «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про місцеве самоврядування» та деякими іншими.

Підзаконні нормативно-правові акти приймає й Міністерство охорони навколишнього природного се­редовища України. Приймають­ся вони відповідно до законів або з метою конкрети­зації положень постанов Кабінету Міністрів України. Прикладами тут можуть бути затверджені наказами Мінприроди України Положення про порядок оплом­бування або опечатування підприємств, окремих їх цехів і одиниць обладнання в разі обмежен­ня чи зупинення діяльності підприємств і об'єктів, Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охо­рони довкілля, тощо.

Підзаконні акти приймають й інші центральні ор­гани виконавчої влади з питань своє компетенції у га­лузі охорони довкілля.

Також підзаконний характер мають рішення, що приймають органи місцевого самоврядування. Зокре­ма, відповідно до Закону України "Про місцеве само­врядування в Україні", органи місцевого самовряду­вання з урахуванням екологічних вимог затверджу­ють проекти планування та забудови населених пунк­тів, їх генеральні плани та схеми промислових вузлів, затверджують місцеві екологічні програми, прийма­ють рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Крім нормативно-правових актів національного законодавства України, важливим джерелом екологічного права виступають міжнародно-правові акти. Серед цих актів самостійне місце займають у першу чергу міжнародні договори з участю нашої країни. Згідно зі ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України» укладені і ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України. Вони застосовуються в порядку, передбаченому для норм вітчизняного законодавства країни. Більше того, якщо міжнародним договором України, ратифікованим у формі закону, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Міжнародно-правовими угодами регулюються екол питання, що мають планетарний характери і не можуть ефективно регулюватися лише законодавством однієї чи кількох країн. Проте слід зазначити, що існують і екологічні проблеми, що мають регіональний характер. Для їх вирішення укладаються міжнародно-правові угоди між державами відповідного регіону.