Збір за спеціальне використання природних ресурсів.

Платність виступає одним з основних принципів природокористування. Вона реалізується шляхом встановлення зборів у сфері пр користування і тісно пов'язана з включенням певної частини пр. ресурсів у ринковий товарообіг. Структура зборів, а також процедура їх внесення регулюється екологічним законодавством та іншими нормативними актами.

Встановлення в законодавчому порядку зборів за спеціальне використання природних ресурсів має на меті підвищення зацікавленості носія екологічних прав у використанні об'єктів природи, стимулювання природокористувача в забезпеченні раціонального природокористування, підвищення ефективності природоохоронної діяльності. Ці збори є джерелом поповнення державного і місцевих бюджетів, а також екологічних фондів. Наявність таких зборів тісно пов'язана з матеріальною зацікавленістю у збереженні і відтворенні природних ресурсів. Нарешті, стягнення зазначених зборів дозволяє одержувати додаткові кошти на відновлення та відтворення природних ресурсів.

Важливим напрямком узгодження економічних та екологічних інтересів підприємств, концентрації коштів для вирішення регіональних проблем є запровадження збору за забруднення навколишнього середовища у вигляді обов'язкових (фіксованих) і штрафних зборів. Перші з них мають здійснюватися в межах, встановлених для конкретних підприємств нормативів щодо викидів (скидів) забруднюючих речовин і розміщення відходів, а другі — стягуватися за аварійне, наднормативне забруднення довкілля.

Збір за забруднення довкілля розглядається як один з головних економічних стимулів для того, щоб підприємства-природокористувачі, діяльність яких пов'язана з впливом на навколишнє середовище, самі здійснювали заходи щодо зменшення забруднення довкілля згідно з вимогами законодавства. Такі заходи можуть проявлятись у різних формах. По-перше, великі розміри регулярних зборів за надмірне забруднення спонукають природокористувачів забезпечувати високу ефективність роботи діючих очисних споруд або ж удосконалювати технологію виробництва. По-друге, значний ефект по зниженню рівнів забруднення довкілля може досягатися природокористувачами за рахунок підвищення вимогливості до працівників

Відповідальність в екологічному праві є важливим складовим елементом правового забезпечення раціонального природокористування, екологічних об'єктів і охорони навколишнього природного середовища. Вона являє собою покладання на винну осоіб в примусовому порядку або без такого майнових або інших несприятливих для нього наслідків у межах, установлених екологічним законодавством за правопорушення в галузі екології.

Відповідальність за порушення екологічного законодавства завжди пов'язана з негативними правовими наслідками як результатом неправомірних дій винної особи. Юридичну відповідальність в екологічному праві треба відрізняти також і від певних економічних форм впливу, передбачених екологічним законодавством. У даному разі мова йде, наприклад, про плату за забруднення навколишнього середовища у межах визначених нормативів. Хоча тут і виникають несприятливі економічні наслідки для суб'єкта, але такі дії закон не вважає правопорушенням. Якщо ж буде допущене понаднормативне забруднення — наявна Юридична відповідальність.

Відповідальність за порушення екологічного законодавства становить певний правовий наслідок порушення екологічного законодавства. Вона пов'язана з покладанням на особу обов'язку відповідати за протиправну поведінку, що виражається в невиконанні або в неналежному виконанні екологічних.