1.ПОНЯТТЯ ТА ПРЕДМЕТ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА. 2

2.МЕТОДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЕКОЛОГІЧНОМУ ПРАВІ. 2

3.ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ. 2

4.СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА, ЙОГО СПІВВІДНОШЕННЯ З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ПРАВА. 3

5.ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА ТА ОСОБЛИВОСТІ ДЖЕРЕЛ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА. 3

6.КОНСТИТУЦІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА. 3

7.ЗАКОНИ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА. 4

8.ПІДЗАКОННІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ЯК ДЖЕРЕЛА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА. 4

9.МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ НОРМИ У СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА. 4

10.ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ГРОМАДЯН: ПОНЯТТЯ, ФОРМИ І ВИДИ. 4

11.ПРАВО НА БЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я ДОВКІЛЛЯ. 5

12.ПРАВО НА ОДЕРЖАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ. 5

13.ПРАВО НА УЧАСТЬ У ПРИЙНЯТІ ЕКОЛ-НО ЗНАЧИМИХ РІШЕНЬ. 5

14.ПРАВО НА ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРАВОПОРУШЕННЯМИ. 5

15.ГАРАНТІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН. 6

16.ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН У СФЕРІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ. 6

17.ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА ВИДИ УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ. 6

18.ОРГАНИ ЗАГАЛЬНОГО ДЕРЖ УПРАВЛІННЯ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ЇХ КОМПЕТЕНЦІЯ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ. 7

19.ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ ДОВКІЛЛЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ. 7

20.УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ В УПРАВЛІННІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ І ОХОРОНІ ДОВКІЛЛЯ. 7

21.ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ. 8

22.ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА ВИДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ. 8

23.ОБ'ЄКТИ ТА СУБ'ЄКТИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ. 8

24.ДЕРЖАВНА ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА: ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ І ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ. 8

25.Участь громадськості у проведенні державної екологічної експертизи. Громадська екологічна експертиза: порядок проведення. 9

26.ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЇЇ ПРАВОВОЇ ФОРМИ 9

27.ВИДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗКИ. 9

28.ПРАВОВА ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ. 10

29.ПРАВОВІ ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ. 10

30.ЗАГ-НА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕК-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ. 10

31.ЗБІР ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ. 10

32.ЗБОРИ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА І ПОГІРШЕННЯ ЯКОСТІ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ. 11

33.ПОН ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ЕКОЛ ПРАВІ 11

34.ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ЯК ПІДСТАВА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. 11

35.ВИДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ. 12

36.3ЕМЛЯ ЯК ОБ'ЄКТ ВИКОРИСТАННЯ ТА ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ. СКЛАД ЗЕМЕЛЬНОГО ФОНДУ. 12

37.Права та обов'язки власників землі та землекористувачів. 12

38.3АВДАННЯ ТА ЗМІСТ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ. 13

39.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА. 13

40.ПОНЯТТЯ НАДР ЯК ОБ'ЄКТУ ВИКОРИСТАННЯ І ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ. ДЕРЖАВНИЙ ФОНД НАДР. 13

41.Право користування надрами та його види. Гірничий відвід. 13

42.ПРАВОВІ ЗАХОДИ ОХОРОНИ НАДР. 14

43.ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ КОРИСТУВАЧІВ НАДР. 14

44.ВОДИ ЯК ОБ'ЄКТ ВИКОРИСТАННЯ ТА ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ. СКЛАД ВОДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ. 14

45.ПРАВО ВОДОКОРИСТУВАНЯ ТА ЙОГО ВИДИ. 15

46.ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ВОДОКОРИСТУВАЧІВ. 15

47.ПРАВОВІ ЗАХОДИ ОХОРОНИ ВОД. 15

48.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШ ВОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА. 15

49.ЛІС ЯК ОБ'ЄКТ ВИКОРИСТАННЯ ТА ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ. ПОНЯТТЯ ЛІСОВОГО ФОНДУ. 16

50.ПОДІЛ ЛІСІВ НА ГРУПИ ТА ЇХ ПРАВОВИЙ РЕЖИМ. 16

51.ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛІСОКОРИСТУВАЧІВ. 16

52.ПРАВОВА ОХОРОНА ЛІСІВ. 17

53.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА порушення лісового ЗАКОНОДАВСТВА. 17

54.Тваринний світ як об'єкт використання і правової охорони. 17

55.ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МИСЛИВСТВА. 17

56.ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИБАЛЬСТВА. 18

57.ПРАВОВІ ЗАХОДИ ОХОРОНИ ТВАРИННОГО СВІТУ. 18

58.ПОНЯТТЯ, СКЛАД ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ. 18

59.Правовий режим природних та біосферних заповідників. 18

60.ПРАВОВИЙ РЕЖИМ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ ПАРКІВ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ ЛАНДШАФТНИХ ПАРКІВ. 19

61.ПРАВОВИИ РЕЖИМ ЗАКАЗНИКІВ ТА ПАМ ЯТОК ПРИРОДИ. 19

62.АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ ЯК ОБ'ЄКТ ВИКОРИСТАННЯ ТА ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ. 19

63.Правове регулювання стандартизації і нормування в галузі використання та охорони атмосферного повітря. 20

64.КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ. 20

65.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ. 20

Поняття об'єктів екологічного права необхідне для юридичного визна­чення того, на що спрямоване еколого-правове регу­лювання. У юридичній літературі існують різні класи­фікації об'єктів екологічного права. Слід виділяти три категорії за­значених об'єктів: інтегровані, тобто навколишнє се­редовище, диференційовані, тобто окремі її компонен­ти, і такі, що підлягають особливій охороні. При цьому правовій охороні підлягають екологічні системи: при­родні, що залежать від впливу людини (наприклад, у заповідниках); модифіковані, що змінилися під впли­вом людини.

Законодавство України про охорону навколишньо­го природного середовища наводить досить детальний перелік об'єктів екологічного права, включаючи до нього: навколишнє природне середовище як сукуп­ність природних і природно-соціальних умов і проце­сів; природні ресурси; території та об'єкти, що підля­гають особливій охороні; здоров'я і життя людей.

1. Поняття та предмет екологічного права.

Екологічне право - самостійна галузь права, що ре­гулює відносини у сфері взаємодії суспільства та лю­дини з навколишнім природним середовищем з метою охорони життя та здоров'я громадян, захисту їх еколо­гічних прав і свобод, раціонального природокористу­вання й забезпечення якості навколишнього природ­ного середовища на користь теперішнього часу та майбутнього поколінь людей.

Самостійність екологічного права обумовлюється наявністю власного предмета регулювання й особли­вих завдань, які не можуть бути вирішені іншими га­лузями права (забезпечення права людини на безпечне довкілля, збереження біологічного різноманіття, стало­го природокористування).

З приводу предмета екологічного права висловлю­ються різні думки. Екологічне право як сукуп­ність правових норм, призначену регулювати комп­лекс суспільних відносин у сфері взаємодії суспільства і природи в національному та міжнародному масштабі. Екологічне право - це сукупність норм, регулюючих суспільні (екологічні) відносини у сфері взаємодії суспільства і природи в інтересах збереження й раціонального використання навколишнього природного середовища.

Отже, є відмінності у визначенні назви галузі пра­ва, норми якого регулюють екологічні відносин, струк­тури та предметні характеристики екологічного права. Проте нема заперечень проти існування самостійної галузі права, яка регулює відносини у сфері взаємодії людини і природи.

2. Методи правового регулювання в екологічному праві.

Під ними розуміють сукупн способів, прийомів і засобів впливу на сус­п відносини в галузі природокористування, охо­рони навколишнього середовища, еколо безпеки, а також реалізації екол прав і свобод громадян.

Екологічному праву притаманні ті ж методи регу­лювання, що й іншим галузям права, але є й властиві тільки цій галузі. Це, насамперед, метод екологізації. Його застосування обумовлено наступним. Будь-яке природокористування має враховувати закони природи, підпорядковуватися їм. Щоб це відбувалося не сти­хійно, а упорядковано, необхідно екологізовувати кожну дію, пов'язану із впливом на навколишнє при­родне середовище.

Метод екологізації застосовується шляхом визна­чення у законодавстві:

• об'єктів природного середовища, які слід захи­щати від впливу антропогенної діяльності;

• органів, які здійснюють регулювання викорис­тання природних ресурсів, контролюють дотримання правил природокористування охорони довкілля;

• екологічних прав і обов'язків природокористувачів і власників природних ресурсів;

• екологічних вимог щодо всіх видів виробничої та іншої господарської та рекреаційної діяльності, які впливають на стан довкілля;

• юридичної відповідальності за порушення еколого-правових вимог і правил.

3. Принципи екологічного права україни.

• Важлива роль у регулюванні екологічних від­носин належить принципам екологічного права, під якими розуміються основні системоутворюючі ідеї, закріплені в загально-правовій і екологічній доктринах держави, інших основних джерелах і нормах екологіч­ного законодавства, які спрямовані на досягнення цілей екологічної політики держави' і що знаходять свою реалізацію в екологічних відносинах.

• Розрізняють загально-право­ві та спеціальні (галузеві) принципи екологічного пра­ва. До загально-правових принципів екологічного пра­ва відносяться: гласність і демократизм ухвалення екологічно значущих рішень; невідворотність відшко­дування шкоди, заподіяної порушенням екологічного законодавства; поєднання заходів стимулювання та юридичної відповідальності за шкоду, заподіяну на­вколишньому природному середовищу; міжнародна співпраця у сфері використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища; по­переджуючий характер і превенція екологічних захо­дів; соціальна орієнтованість на формування екологічного світогляду в суспільстві; узгодженість екологіч­них, економічних і соціальних інтересів суспільства.