- •1. Функції, завдання фінансового менеджменту.
- •2. Інвестиційні банки і їх послуги (послуги андерайтингу).
- •3. Формування статутного і резервного капіталу ат.
- •4. Оцінка фінансового стану підприємства за даними аналізу фінансової звітності.
- •5. Біржі ф'ючерсів і опціонів, види послуг.
- •6. Порядок збільшення і зменшення статутного фонду відкритих акціонерних товариств.
- •7. Організація управління портфельними інвестиціями.
- •8. Валютний дилінг: поняття, способи надання дилінгових послуг українськими фінансовими установами.
- •9. Застосування майнового методу (акумулювання активів) для оцінки вартості компанії.
- •10. Процес управління фінансовим ризиками, які супроводжують виробничо-господарську діяльність підприємства.
- •11. Послуги форфейтингу.
- •12. Фінансові переваги міжнародних корпорацій.
- •13. Організація управління капіталовкладеннями; моніторинг і постаудит інвестиційних проектів.
- •14. Споживе кредитування.
- •15. Оцінка вартості компанії методом аналогів (ринковий підхід).
- •16. Ознаки, які визначають привабливість фінансових інвестицій; формування портфеля цінних паперів.
- •17. Лізингові платежі: види і розрахунок.
- •18. Оцінка вартості компанії методом прибутковості (дохідності).
- •19. Використання показників "цикл життя проекту" та "термін окупності капіталовкладень" при прийнятті інвестиційних рішень.
- •20. Види факторингових послуг, їх характеристика.
- •21. Коефіцієнти α (альфа) і β(бета) акцій.
- •22. Зміна вартості грошей у часі; засоби врахування дії фактора часу в інвестиційних розрахунках.
- •23. Фінансовий лізинг; організація надання послуг з фінансового лізингу.
- •24. Арбітражна модель оцінки капітальних активів с.Росса.
- •25. Визначення внутрішньої норми доходу (irr) інвестиційного проекту і використання цього показника при експертизі інвестицій.
- •28. Застосування методу чистої нинішньої вартості (npv) при експертизі інвестицій.
- •26. Послуги портфельного управління.
- •27. Відображення концепції ризику і доходу в моделі оцінки капітальних активів (сарм) у. Шарпа.
- •29. Послуги в сфері накопичувального пенсійного забезпечення. Недержавні пенсійні фонди.
- •30. Основні положення теорії "портфеля" г. Марковиця.
- •31. Визначення терміну окупності капіталовкладень; застосування цього показника при виборі інвестиційних проектів.
- •32. Центральний депозитарій фондового ринку: призначення, функції і послуги.
- •33. Заходи, що можуть передбачатися для фінансового оздоровлення at.
- •34. Метод простої (бухгалтерської) норми прибутку: його переваги і недоліки при виборі інвестиційних проектів.
- •36. Визначення ціни капіталу, що залучається з різних джерел.
- •35. Реєстратори цінних паперів: функції і послуги.
- •37. Шляхи підвищення рентабельності власного капіталу підприємства.
- •38. Депозитарні послуги комерційних банків.
- •39. План фінансової санації.
- •40. Ефект фінансового лівериджу (важеля).
- •41. Послуги інвестиційних фондів і компаній.
- •42. Короткострокове фінансове планування в корпорації, система бюджетів.
- •43. Прийоми управління кредиторською заборгованістю.
- •44. Послуги з перестрахування.
- •45. Основні фінансові показники, які характеризують положення корпорації на фондовому ринку.
- •46. Визначення середньозваженої ціни капталу і застосування цього показника у фінансову менеджменті.
- •47. Фінансові послуги на фондовому ринку.
- •48. Складання прогнозних фінансових звітів у процесі фінансового планування.
- •49. Прийоми управління дебіторською заборгованістю.
- •50. Основні види страхових послуг.
- •51. Консолідована фінансова звітність, її призначення.
- •52. Використання плану грошових надходжень і витрат (платіжного календаря) для управління ліквідністю підприємства.
- •53. Організація страхування в Україні і регулювання відносин у сфері страхових послуг.
- •54. Потенційні прості акції. Як їх наявність враховується при визначенні показника пна (прибуток на одну просту акцію)?
- •55. Шляхи прискорення обертання обігових коштів.
- •56. Послуги банків з міжнародних переказів грошових коштів.
- •57. Теоретичні положення і практична реалізація дивідендної політики.
- •58. Управління ліквідністю підприємства.
- •59. Трастові компанії (довірчі товариства) і трастові послуги.
- •60. Придбання ат власних акцій.
- •61. Засоби управління коштами в запасах.
- •62. Регулювання послуг на валютному ринку України.
- •63. Державні корпоративні права: механізм управління ними.
- •64. Управління грошовими коштами (залишками на поточних рахунках).
- •65. Послуги з хеджування ризиків на валютному ринку.
- •66. Депозитарні розписки. Чому виникає необхідність їх випуску.
- •67. Використання розрахунку операційного і фінансового циклів в управлінні обіговим капіталом.
- •68. Іпотечне кредитування.
- •69. Подрібнення та консолідація акцій.
- •70. Управління обіговими коштами; політика фінансування.
- •71. Депозитні послуги банківських установ.
- •72. Випуск корпораціями конвертованих облігацій і варантів.
- •74. Клірингові послуги.
- •73. Порівняння припливу та відпливу грошових коштів з метою оцінки фінансового стану підприємства.
- •75. Рейтинг корпоративних цінних паперів.
- •76. Основні об'єкти внутрішньофірмового фінансового планування.
- •77. Кредитні спілки, їх послуги.
- •78. Механізм первинного розміщення цінних паперів корпорації.
- •79. Визначення "порогу рентабельності" (точки беззбитковості), "запасу" фінансової міцності та сили впливу операційного важеля.
- •80. Фінансові послуги сучасних банківських установ.
- •81. Корпоративні облігації: різновиди, порядок розміщення.
- •82. Використання поділу витрат на змінні і умовно-постійні в управлінні фінансами.
- •83. Кредитні послуги банківських установ.
- •84. Похідні цінні папери (деривативи), їх роль у діяльності корпорації.
- •85. Основні показники кредитоспроможності підприємства.
- •86. Державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні.
- •87. Злиття та поглинання компаній; причини і результати цих процесів.
- •88. Визначення рівня платоспроможності підприємства та шляхи його підвищення,
- •89. Основні види фінансових послуг в Україні.
- •90. Види акцій, їх характеристика.
8. Валютний дилінг: поняття, способи надання дилінгових послуг українськими фінансовими установами.
Під дилингом у сенсі розуміються короткострокові операції банків та інших інститутів із управління своїми активами, зокрема і кредитно - депозитні операції. У вужчому сенсі під дилингом маються на увазі операції у світовому валютному ринку.
Валютний дилинг, зазвичай, полягає в наступних двох принципах одержання прибутку: 1. за рахунок зростання котирувань тієї валюти, яку гравець ставку. 2. Успішна гра можна вести і крізь крос-курси. Ця гра розгортається просторі: обігруються розбіжності у котируваннях кількох банків.
Попри відносну молодість світового валютного ринку, вона вже сформувався. Як і ринку його учасники воліють поводитися з подібними собі, тобто. з банками, мають хіба що вікову незаплямовану репутацію, які входять у світові рейтинги. Переважної ж більшості наших банків років п'ять-сім тому бо й у проекті. Але, попри такі невигідні умови спершу своєї діяльності на світовому валютному ринку, російські банки все-таки прагнуть зайняти на ньому своє місце. Існує 3 основні схеми, що використовують російські банки для гри на світовому валютному ринку: 1. Перший спосіб - це особисту участь у торгах на світовому валютному ринку. Проте чи все просто, як здається. Річ у тім, що угоди на МВР полягають сутнісно на слові честі, сказаному по телефону. Тому західні банки прагнуть забезпечити хоча б мінімальні гарантії. Якщо в російського банку є кореспондентські відносини з його потенційними контрагентами там, майже автоматично має можливість укладання угод певну суму (має ліміт відкритої позиції або так звану вільну “форексную” лінію). Гарантія у разі - грошей кореспондентському рахунку. Якщо ж кореспондентських відносин немає, то російському банку доведеться мати з банком-контрагентом переговори про відкриття ліміту й доводити свою надійність. Проте шанс на успіх у такі переговори мають лише великі банки, та й не завжди.
Якщо українському (а буває, навіть західному) банку вдається отримати вільну “форексную” лінію у намічених контрагентів, доведеться відмовитися від першого способу і продовжує діяти інакше. 2. Другий спосіб частіше використовують у разі, коли операції ведуться через брокерські компанії. Отримавши від нього вигідні котирування, банківський гравець укладає угоду, навіть знаючи на той час, хто є його контрагентом. Усі труднощі відсутності взаємних лімітів учасників угоди вирішуються шляхом застосування switching-банка (“свичующего”), який бере він роль посередника, роблячи від імені операції з банком- контрагентом і, природно, дублюючи його з російським партнером. Неодмінним умовою працездатності цієї схеми для російського банку служить наявність неформальних довірчих відносин із “свичующим”- банком. 3. Якщо ж банку вдається налагодити роботу жоден із у перших двох способів (для дрібного банку це типова ситуація), то може бути третій спосіб - робота через marginig account (особливий вид рахунки) у одному з західних банків. І тут торгівля замикається лише з цих двох банках, а зовнішній ринок потрібен як джерело поточних котирувань й у хеджування банком, у якому відкритий marging account, своїх валютних позицій. Власник marging account, зазвичай, одержує у відкрило рахунку банку кредити, удвадцятеро перевищує що знаходиться з його рахунку суму, що дозволяє масштаб проведених валютообмінних операцій та підвищити їх ефективність. Нарешті, дрібним інвесторам, котрим роботу з зарубіжними банками обтяжлива, пропонується один спосіб - робота через дилинговый центр.