20. Види факторингових послуг, їх характеристика.
Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги.
У факторингу беруть участь три сторони:
· фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку);
· постачальник;
· покупець.
Розрізняють два види факторингу:
1. Конвенційний, який є комплексною системою обслуговування клієнта і зосереджує в собі бухгалтерські, юридичні, консультаційні та інші послуги. Фактично за клієнтом зберігаються лише виробничі функції;
2. Конфіденційний, що обмежується тільки дисконтуванням рахунків-фактур. Переваги цього виду факторингу для клієнта полягають у тому, що він є більш незалежним від банку.
Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закритий чи відкритий. При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором.
21. Коефіцієнти α (альфа) і β(бета) акцій.
Коефіцієнт альфа - це показник, що характеризує ризикованість акції по відношенню до ринку. Позитивне значення коефіцієнта є додатковим винагородою інвесторові за ризик купівлі даної акції. Чим більше значення цього коефіцієнта, тим вище краще ця акція виглядає щодо ринку. Наприклад, прибутковість акції з коефіцієнтом "альфа" рівним 1 перевищує прибутковість ринку в цілому на 1%. На основі коефіцієнта альфа проводиться оцінка середньої прибутковості портфеля.
Оцінка відносної зміни прибутковості акції (портфеля) в порівнянні з прибутковістю ринку проводиться на основі коефіцієнта бета. Коефіцієнт бета показує, як ринок впливає на зміну прибутковості портфеля. Бета дає кількісне співвідношення між рухом курсу даної акції і рухом ринку акцій в цілому Значення бета більше 1 говорить про більший ризик активів по відношенню до ринку, менше 1 - про менший ризик. Негативна бета говорить про зворотній залежності між курсом цінного паперу та індексом. Наприклад, бета, рівна -0,5 говорить про те, що при падінні індексу на 10% ціна акції зросте на 5%.
У дійсності цінні папери з негативною бетою - перші кандидати для формування добре диверсифікованого портфеля. Але вони зустрічаються дуже рідко. Більшість значень бета знаходиться в діапазоні від 0,5 до 1,5, причому середнє значення (за визначенням) складає 1,0.
22. Зміна вартості грошей у часі; засоби врахування дії фактора часу в інвестиційних розрахунках.
Вартість грошей у часі
Вартість грошей у часі - концепція, в основі якої лежить твердження, що рівні суми грошей у різний час мають різну вартість.
Основні фактори, які впливають на зміну вартості грошей у часі:
-інфляція;
-ризик.
При укладанні фінансового чи кредитного договору сторони (кредитор і позичальник) домовляються про розмір процентної ставки - співвідношення суми процентних грошей, виплачуваних за фіксований проміжок часу, до величини позики. Інтервал, за який розраховується процентна ставка, називається період нарахування.
Відсотки виплачуються кредитору в міру їхнього нарахування чи додаються до суми боргу.
Процес збільшення грошової суми в зв'язку з додатком відсотків до суми боргу називають нарощуванням чи ростом початкової суми.
Процентні ставки можуть застосовуватися до початкової суми протягом усього терміну позики (прості процентні ставки) чи до суми з нарахованими в попередньому періоді відсотками (складні процентні ставки).
а) прості відсотки
FV = PV ( 1 + nR),
де
FV - сума, накопичена до кінця n-го періоду, PV - початкова сума позики, R - процентна ставка, n - кількість періодів часу.
б) складні відсотки
У довгострокових фінансово-кредитних операціях, якщо відсотки не виплачуються відразу після їхнього нарахування, а додаються до суми боргу для нарощування суми позики, як правило, застосовують складні відсотки.
FV = PV (1+R)n,
де
FV - сума, накопичена до кінця n-го періоду; PV - сума позики; R- річна процентна ставка; n - кількість періодів.
Якщо виникає необхідність порівняти умови фінансових операцій, що передбачають різні періоди нарахування процентів, то в цьому разі відповідні процентні ставки приводяться до їх річного еквівалента за такою формулою:
EFR = (1 + r/m) n - 1,
де: EFR – ефективна ставка процента (ставка порівняння);
m – число періодів нарахування;
r – ставка процента.
Метод дисконтування грошових надходжень (ДГН) – дослідження грошового потоку – від майбутнього до поточного моменту. Він дає змогу привести майбутні грошові надходження до нинішніх умов. Для цього використовується така формула:
PV = FV/(1 + r)n = FV 1/(1 + r)n= FV . Kd,
де: Kd – коефіцієнт дисконтування.
Якщо нарахування процентів здійснюється m раз у році, то для розрахунку поточної вартості майбутніх доходів PV використовується така формула:
PV =FV/(1+r/m)mn = 1/ (1+r/m)mn.
İнакше кажучи, дисконтування грошових надходжень використовується для визначення суми інвестицій, які необхідно вкласти нині, щоб довести їх вартість до необхідної величини за заданої ставки процента.
Дисконтування грошових надходжень покладено в основу методів визначення чистої приведеної (поточної) вартості проектів і рівня їх рентабельності.