59. Трастові компанії (довірчі товариства) і трастові послуги.

Під трастовими розуміють послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа — засновник, передає своє майно у розпорядження іншій особі — довірительному власнику, для управління в інтересах третьої особи — бенефіціара. Отже, в зазначених правовідносинах беруть участь три сторони:

довіритель майна (засновник) — юридична або фізична особа, яка заснувала траст та/або передала довірительному власнику повноваження власника належного їм майна відповідно до умов укладеного між ними договору;

довірительний власник (траст) — сторона, яка здійснює управління майном. Ним можуть бути спеціалізовані трастові компанії (довірчі товариства) або трастові відділи банків;

бенефіціар — особа, на користь та в інтересах якої надаються довірчі послуги. Ним може бути сам довіритель майна або третя особа.

Виникнення та розвиток довірчих послуг пов’язані з цілою низкою факторів, зокрема:

відсутністю або недостатнім рівнем знань та вміння у власників майна, щоб розпоряджатися ним, особливо великим та різних видів;

вірогідністю втрати власником свого майна у разі самостійного здійснення ним операцій, які потребують відповідних професійних знань;

зростаючою заінтересованістю клієнтів в одержанні все більшого набору банківських послуг;

зростаючою конкуренцією між банківськими та небанківськими фінансово-кредитними установами, між самими комерційними банками на ринку грошей і ринку капіталів та щодо залучення нових клієнтів;

проблемами ліквідності банків та зниженням рівня прибутковості традиційних банківських операцій і послуг;

порівняно невеликими витратами на здійснення зазначених послуг;

трастові послуги дають можливість залучити значні кошти, які можуть використовуватися банком і приносити йому доходи.

Залежно від характеру розпорядження майном трастові послуги поділяються на:

активні, коли майно, що перебуває у розпорядженні трастової компанії чи банку, може видозмінюватися, зокрема, шляхом його продажу, надання в позику або заставу без додаткової згоди довірителя;

пасивні, коли майно не може бути використане довіреними особами без відповідної згоди довірителя.

За характером дій, які може здійснювати довірительний власник, розрізняють довірчі послуги, пов’язані з управлінням майна довірителя і не пов’язані з таким. Правовою основою трастових послуг, не пов’язаних з управлінням майна, є те, що комерційний банк або трастова компанія у цьому разі є повіреною особою, яка бере на себе здійснення юридичних дій за рахунок і від імені клієнта.

Залежно від категорії довірителя майна розрізняють трастові послуги: 1) для фізичних осіб;2) для юридичних осіб.

60. Придбання ат власних акцій.

Зменшення кількості акцій, які є в обігу, можна досягти не лише об’єднанням акцій, а й шляхом їх викупу чи безоплатної передачі товариству для анулювання.

Загалом акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції для таких цілей: подальшого перепродажу; розповсюдження серед своїх працівників; з метою анулювання.

Викуп акцій АТ може здійснюватися емітентом для підтримання ринкового курсу, збільшення прибутковості акцій чи з метою запобігання поглинання. Зазначені акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом періоду володіння господарським товариством власними корпоративними правами розподіл прибутку і голосування на зборах акціонерів відбувається без урахування згаданих акцій. Це саме стосується і товариства з обмеженою відповідальністю щодо придбання ним часток учасників товариства. Протягом періоду володіння підприємством власними корпоративними правами розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах провадиться без урахування придбаних підприємством власних акцій (часток). Отже, викуплені корпоративні права власної емісії не призводять до приросту активів підприємства. Зазначені корпоративні права відображаються за статтею «Вилучений капітал» першого розділу пасиву балансу за фактичною собівартістю акцій чи часток.

Вимоги законодавства щодо викупу АТ-емітентом власних акцій наведені в Законі № 1576. Так, відповідно до ст. 32 Закону № 1576, АТ має право викупити в акціонера (власника) оплачені останнім акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для таких цілей: 1) перепродажу акцій; 2) анулювання акцій; 3) розподілу серед робітників АТ³.

Отже, можна зробити висновок: Закон № 3480 дозволяє АТ-емітентам (чи то торговця цінними паперами, чи то юрособи, що не є торговцем цінними паперами) від свого імені здійснювати операції з викупа акцій власної емісії (без ліцензії ДКЦПФР). Причому надалі операції з викупленими акціями здійснюються залежно від того, є АТ-емітент торговцем цінними паперами чи ні. Якщо АТ-емітент не є торговцем цінними паперами, він має право раніше викуплені акції власної емісії перепродати (вимога п. 8 ст. 17 Закону № 3480 і ст. 32 Закону № 1576)⁵. Якщо ж АТ-емітент є торговцем цінними паперами, він на це права не має. Адже відповідно до п. 1 ст. 17 Закону № 3480 торговцю цінними паперами забороняється перепродувати (обмінювати) цінні папери власного випуску. При цьому АТ-емітенту, що торгує цінними паперами, не забороняється анулювати (погашати) викуплені акції власної емісії. Втім, це дозволено і АТ-емітенту, що не торгує цінними паперами. Таким чином, розглянувши суть операцій, пов’язаних з викупом акцій власної емісії, можна перейти до податкового обліку.