- •1. Функції, завдання фінансового менеджменту.
- •2. Інвестиційні банки і їх послуги (послуги андерайтингу).
- •3. Формування статутного і резервного капіталу ат.
- •4. Оцінка фінансового стану підприємства за даними аналізу фінансової звітності.
- •5. Біржі ф'ючерсів і опціонів, види послуг.
- •6. Порядок збільшення і зменшення статутного фонду відкритих акціонерних товариств.
- •7. Організація управління портфельними інвестиціями.
- •8. Валютний дилінг: поняття, способи надання дилінгових послуг українськими фінансовими установами.
- •9. Застосування майнового методу (акумулювання активів) для оцінки вартості компанії.
- •10. Процес управління фінансовим ризиками, які супроводжують виробничо-господарську діяльність підприємства.
- •11. Послуги форфейтингу.
- •12. Фінансові переваги міжнародних корпорацій.
- •13. Організація управління капіталовкладеннями; моніторинг і постаудит інвестиційних проектів.
- •14. Споживе кредитування.
- •15. Оцінка вартості компанії методом аналогів (ринковий підхід).
- •16. Ознаки, які визначають привабливість фінансових інвестицій; формування портфеля цінних паперів.
- •17. Лізингові платежі: види і розрахунок.
- •18. Оцінка вартості компанії методом прибутковості (дохідності).
- •19. Використання показників "цикл життя проекту" та "термін окупності капіталовкладень" при прийнятті інвестиційних рішень.
- •20. Види факторингових послуг, їх характеристика.
- •21. Коефіцієнти α (альфа) і β(бета) акцій.
- •22. Зміна вартості грошей у часі; засоби врахування дії фактора часу в інвестиційних розрахунках.
- •23. Фінансовий лізинг; організація надання послуг з фінансового лізингу.
- •24. Арбітражна модель оцінки капітальних активів с.Росса.
- •25. Визначення внутрішньої норми доходу (irr) інвестиційного проекту і використання цього показника при експертизі інвестицій.
- •28. Застосування методу чистої нинішньої вартості (npv) при експертизі інвестицій.
- •26. Послуги портфельного управління.
- •27. Відображення концепції ризику і доходу в моделі оцінки капітальних активів (сарм) у. Шарпа.
- •29. Послуги в сфері накопичувального пенсійного забезпечення. Недержавні пенсійні фонди.
- •30. Основні положення теорії "портфеля" г. Марковиця.
- •31. Визначення терміну окупності капіталовкладень; застосування цього показника при виборі інвестиційних проектів.
- •32. Центральний депозитарій фондового ринку: призначення, функції і послуги.
- •33. Заходи, що можуть передбачатися для фінансового оздоровлення at.
- •34. Метод простої (бухгалтерської) норми прибутку: його переваги і недоліки при виборі інвестиційних проектів.
- •36. Визначення ціни капіталу, що залучається з різних джерел.
- •35. Реєстратори цінних паперів: функції і послуги.
- •37. Шляхи підвищення рентабельності власного капіталу підприємства.
- •38. Депозитарні послуги комерційних банків.
- •39. План фінансової санації.
- •40. Ефект фінансового лівериджу (важеля).
- •41. Послуги інвестиційних фондів і компаній.
- •42. Короткострокове фінансове планування в корпорації, система бюджетів.
- •43. Прийоми управління кредиторською заборгованістю.
- •44. Послуги з перестрахування.
- •45. Основні фінансові показники, які характеризують положення корпорації на фондовому ринку.
- •46. Визначення середньозваженої ціни капталу і застосування цього показника у фінансову менеджменті.
- •47. Фінансові послуги на фондовому ринку.
- •48. Складання прогнозних фінансових звітів у процесі фінансового планування.
- •49. Прийоми управління дебіторською заборгованістю.
- •50. Основні види страхових послуг.
- •51. Консолідована фінансова звітність, її призначення.
- •52. Використання плану грошових надходжень і витрат (платіжного календаря) для управління ліквідністю підприємства.
- •53. Організація страхування в Україні і регулювання відносин у сфері страхових послуг.
- •54. Потенційні прості акції. Як їх наявність враховується при визначенні показника пна (прибуток на одну просту акцію)?
- •55. Шляхи прискорення обертання обігових коштів.
- •56. Послуги банків з міжнародних переказів грошових коштів.
- •57. Теоретичні положення і практична реалізація дивідендної політики.
- •58. Управління ліквідністю підприємства.
- •59. Трастові компанії (довірчі товариства) і трастові послуги.
- •60. Придбання ат власних акцій.
- •61. Засоби управління коштами в запасах.
- •62. Регулювання послуг на валютному ринку України.
- •63. Державні корпоративні права: механізм управління ними.
- •64. Управління грошовими коштами (залишками на поточних рахунках).
- •65. Послуги з хеджування ризиків на валютному ринку.
- •66. Депозитарні розписки. Чому виникає необхідність їх випуску.
- •67. Використання розрахунку операційного і фінансового циклів в управлінні обіговим капіталом.
- •68. Іпотечне кредитування.
- •69. Подрібнення та консолідація акцій.
- •70. Управління обіговими коштами; політика фінансування.
- •71. Депозитні послуги банківських установ.
- •72. Випуск корпораціями конвертованих облігацій і варантів.
- •74. Клірингові послуги.
- •73. Порівняння припливу та відпливу грошових коштів з метою оцінки фінансового стану підприємства.
- •75. Рейтинг корпоративних цінних паперів.
- •76. Основні об'єкти внутрішньофірмового фінансового планування.
- •77. Кредитні спілки, їх послуги.
- •78. Механізм первинного розміщення цінних паперів корпорації.
- •79. Визначення "порогу рентабельності" (точки беззбитковості), "запасу" фінансової міцності та сили впливу операційного важеля.
- •80. Фінансові послуги сучасних банківських установ.
- •81. Корпоративні облігації: різновиди, порядок розміщення.
- •82. Використання поділу витрат на змінні і умовно-постійні в управлінні фінансами.
- •83. Кредитні послуги банківських установ.
- •84. Похідні цінні папери (деривативи), їх роль у діяльності корпорації.
- •85. Основні показники кредитоспроможності підприємства.
- •86. Державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні.
- •87. Злиття та поглинання компаній; причини і результати цих процесів.
- •88. Визначення рівня платоспроможності підприємства та шляхи його підвищення,
- •89. Основні види фінансових послуг в Україні.
- •90. Види акцій, їх характеристика.
23. Фінансовий лізинг; організація надання послуг з фінансового лізингу.
Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом твердо встановленого періоду сум, які достатні для повної амортизації капітальних вкладень і здатні забезпечити лізингодавцю прибуток.
Характерні особливості цього виду лізингу:
o вибір об'єкта лізингу здійснює лізингоодержувач;
o лізингоодержувач має право використовувати об'єкт лізингу протягом усього строку угоди;
o строк фінансового лізингу, як правило, не менше за строк повної амортизації об'єкта лізингу;
o витрати на утримання об'єкта лізингу несе лізингоодержувач;
o існує можливість викупу об'єкта лізингу після закінчення терміну угоди.
Найпростіша схема лізингової операції передбачає:
· подачу заяви клієнтом, в якій зазначаються об'єкт лізингу, його характеристики, бажаний строк угоди тощо. Також надаються фінансові документи;
· аналіз документів і прийняття рішення щодо підписання договору про лізинг;
· передача об'єкта лізингу.
Лізингова послуга виникає таким чином: на прохання клієнта банк купує майно (обладнання, транспортні засоби, обчислювальну техніку та інше) і приймає на себе практично всі зобов'язання власника: відповідальність за зберігання майна, внесення страхових платежів, сплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було придбано майно, укладає з банком угоду про оренду, в якій визначаються, разом з іншими умовами, розмір та періодичність орендної плати.
24. Арбітражна модель оцінки капітальних активів с.Росса.
У 1976 р. американський економіст Стефан Росс запропонував теорію арбітражного ціноутворення (The Arbitrage Pricing Theory — APT) як альтернативну версію моделі оцінки капітальних активів. Дослідження, що проводилися в США стосовно відповідності лінії дохідності ринку цінних паперів і реальної дохідності на ринку капіталів, показали деяку уразливість моделі МОКА. Ретроспективні ставки дохідності, визначені за моделлю, часто не відповідали реальній дохідності цінних паперів. Тому тривав пошук виявлення зв’язків між дохідністю і ризиком за цінними паперами.
Теорія С. Росса передбачає чотири головні припущення:
1) ринок капіталів є досконалим;
2) в інвесторів досягається консенсус щодо очікуваної структури доходів за цінними паперами і за факторами, що на них впливають;
3) кількість факторів, загальних для всіх цінних паперів, не визначена. Кількість цінних паперів перевищує кількість факторів, які визначають дохідність цінних паперів;
4) на ринку неможливі арбітражні операції.
С. Росс у своїй концепції стверджує, що існує певна кількість факторів, які мають вартісну оцінку, що впливають на ставку очікуваного доходу за цінним папером. Якщо з якихось причин ці фактори не можуть чинити свій вплив, то на ринку капіталів створюються можливості для арбітражних операцій. Пригадаємо, що під арбітражними слід розуміти операції з продажу цінного папера за вищою ціною з одночасною купівлею, але за нижчою ціною (або навпаки), які забезпечують одержання при цьому безризикового доходу. Якщо такої можливості немає, то очікувана дохідність цінного папера є функцією безризикової процентної ставки і різноманітних факторів, кожний з яких визначений ринковою ціною.
Математична модель С. Росса
С. Росс вивів математичну модель арбітражного ціноутворення:
Оскільки на доходи корпорацій впливають різні фактори, то формула набуде такого вигляду:
E(R1) = Rf + b1 FRP1 + b2 FRP2 +... + bn FRPn,
де E(R1) — очікувана дохідність цінного папера;
Rf — ставка доходу за безризиковим цінним папером;
b1—bn — систематичний ризик, що виражає чутливість до факторів;
FRP1—FRP2 — факторна ринкова ціна ризику (або премія за ризик)
Отже, у моделі арбітражного ціноутворення міститься набір різноманітних джерел систематичного ризику, що дає можливість фінансовому аналітику враховувати чинники, які специфічні для певної галузі. В американській літературі відзначається, що модель С. Росса дає можливість ефективного контролю за ризиком портфеля. Проте невизначеність систематичного ризику та його джерел утруднюють застосування моделі. У цьому сенсі привабливішою є модель МОКА, в якій чітко вказується на один фактор — дохідність ринкового портфеля, тобто всі макроекономічні ризики зведені до одного чинника. Відповідно до МОКА коваріація цінного папера з ринковим портфелем є єдиним систематичним джерелом інвестиційного ризику в тому випадку, якщо портфель добре диверсифікований.
Найважчою проблемою в моделі теорії арбітражного ціноутворення є визначення факторів, що впливають на очікувану ставку доходу за цінним папером, та їх кількість. У теорії С. Росса ці фактори не позначені. В американській літературі висловлюється думка, що для кожної галузі господарства застосовні специфічні фактори. Так, наприклад, акції корпорацій комунального господарства або електроенергетики мають слабку чутливість до змін макроекономічних показників. Зокрема, вони слабко реагують на інфляцію. Інституційні інвестори використовують модель С. Росса з добором своїх «власних» факторів. Зазвичай вибирають п’ять факторів, серед котрих найчастіше трапляються такі:
зміни в рівні промислового розвитку (або ВВП);
зміни в темпах інфляції;
структура процентних ставок;
різниця в дохідності низькоризикових і високоризикових корпоративних облігацій;
довгострокові інфляційні очікування.
В американській літературі зазначається, що, визначаючи фа- ктори впливу на дохідність, фінансові аналітики прагнуть урахувати той ризик, який вони не можуть побороти з допомогою диверсифікації.