65. Послуги з хеджування ризиків на валютному ринку.

Хеджування - це купівля і продаж ф'ючерсних контрактів з метою уникнути ризику зміни цін на ринку готівкових (реальних) продаж. Процес хеджування реалізується за допомогою похідних фінансових інструментів. Як правило, основа для існування похідних інструментів - майбутня невизначеність. .Якщо має місце певна ймовірність збитків у результаті непередбачених подій (зміна цін), то несхильна до ризику людина буде намагатися застрахувати себе від можливих неприємностей. Це основа існування страхового ринку.

Більшість похідних цінних паперів - це угоди на термін, виконання яких відноситься до визначеного, майбутнього моменту часу, основне призначення яких - хеджування ризику пов'язаного з непередбаченим коливанням цін на ринку реальних активів. Це і є причиною виникнення ринку похідних цінних паперів.

Ф'ючерсні контракти є більш розповсюдженими при операціях хеджування, чим форварди, це зв'язано з тим, що через свої особливості останні є низьколіквідними (виключення складають форварди на валюту). А ф'ючерси - це більш зручні фінансові інструменти, що дають більші можливості для хеджування. Основною перевагою ф"ючерсів є їх організований ринок, основними учасниками якого, є хеджери і спекулянти. Спекулянти - це ті особи, що згодні взяти на себе ризик хеджера, природно за визначену плату, яка являє собою недоотриманий прибуток хеджера у випадку сприятливої зміни ціни.

Хеджування за допомогою форвардних контрактів. Форвардний контракт-це звичайний контракт, виконання якого просто відстрочене в часі. Звідси хеджування за допомогою форвардів полягає в тому, що хеджер фіксує для себе майбутню ціну свого базового активу, який він збирається купити або продати. Однак через свою природу форварди не є високоліквідними, оскільки їх виконання гарантоване тільки контрактом, а завжди може відбутися ситуація, коли заплатити штраф за невиконання контракту для однієї зі сторін буде вигідніше, ніж виконати форвард. Крім того пошук зворотної сторони, для укладання форварда, пов'язаний з великими операційними втратами. Крім того, через відсутність організованого ринку форвардів пошуки можуть закінчитися нічим.

Форвардна валютна операція — продаж чи купівля певної суми валюти з інтервалом по часу між укладанням і виконанням угоди за курсом дня укладання угоди. Форвардні валютні операції здійснюються поза біржею. Сторонами форвардної угоди, як правило, виступають банки і промислово-торгові корпорації.

66. Депозитарні розписки. Чому виникає необхідність їх випуску.

Існує достатньо широкий інструментарій залучення інвестиційних засобів, але тут розглядається, на наш погляд, найпривабливіший в довгостроковій перспективі підхід. Йдеться про залучення капіталу через випуск акцій на зарубіжних фінансових ринках. Якщо конкретніше, то про випуск Глобальних Депозитарних Розписок (GDR) і, як один з можливих їх варіантів, Американських Депозитарних Розписок (ADR).

Для української корпорації ДР випускаються таким чином. Український брокер набуває акцій української компанії на місцевому ринку і передає їх в місцевий кастодіальний банк. Потім дані банки передають придбані акції в депозитарний банк країни передбачуваного випуску. Якщо йдеться про випуск розписок в США, то такою операцією, як правило, займається Bank of New York. Нарешті, замість отриманих акцій української компанії Bank of New York випускає депозитарні розписки, які випускаються у вільний обіг на американському фондовому ринку. Він також зобов'язується обслуговувати випущені розписки через збір дивідендів, що виплачуються українською корпорацією в гривнях, обмін їх на долари США і подальше розповсюдження даних дивідендів американським акціонерам-утримувачам. Американські ж акціонери мають можливість вільно торгувати купленими розписками, а також залишають за собою право вимоги обміну ДР на лежачих в їх основі акцій українських компанії.

Депозитарні розписки бувають наступних чотирьох видів:

1. Приватне володіння (Правило 144). В даному випадку акції зарубіжних компаній не поступають на відкритий ринок, а отримуються безпосередньо інвесторами країни розповсюдження розписок.Розписки не поступають у вільний продаж, вони отримуються із значним дисконтом із-за своєї низької ліквідності. Більш того, вони несуть в собі значний інформаційний ризик зважаючи на відсутність підтвердженої фінансової документації за стандартами країни розповсюдження.

2. Рівень I Ін. Це найпростіший спосіб виведення акцій на зарубіжні фінансові ринки. ДР першого рівня, як і у випадку з приватним розповсюдженням, не проходять реєстрації в Коммісиі по цінних паперах і біржах США, і компанії не зобов'язані публікувати свою фінансову інформацію за американськими стандартами. Після конвертації акцій в розписки ДР поступають у вільне звернення на американський ринок. Вони торгуються виключно «за прилавком» і не потрапляють на основні біржі. 1-й р. ДР дозволяє компаніям користуватися всіма перевагами публічної компанії без яких-небудь серйозних витрат на реєстрацію випуску ДР і без зміни своїх стандартів бухгалтерського обліку. Цим і можна пояснити популярність рівня, що росте, I у багатьох компаній по всьому світу.

3. Рівень II Ін. Даний рівень, при виконанні всіх вимог по реєстрації і перекладу бухгалтерського обліку на американські стандарти, дозволяє компаніям потрапляти в лістинг крупних бірж, таких, як NASDAQ або Нью-йоркської фондової біржі.

4. Рівень III Ін. На додаток до переваг другого рівня ДР рівня III дають компаніям право публічного розміщення розписок з можливістю залучення капіталу.

При розгляді питання про можливості випуску розписок на зарубіжних фінансових ринках, необхідно чітко визначити ті переваги, якими можуть скористатися корпорації-емітенти. До таких переваг відносяться наступні чинники. Доступ до широкого ринку капіталу. Об'єми локального ринку далеко не завжди дозволяють компаніям отримувати повну вигоду від розміщення і торгівлі акціями. Російські інвестори, наприклад, все ще обмежені засобами для широкомасштабного інвестування в корпоративні цінні папери, що додає багатьом акціям вітчизняних компаній певний рівень неліквідності. За рахунок же перекладу торгів на ринки Європи і США компанії можуть частково вирішити дану проблему, оскільки капітал на даних ринках знаходиться в менш обмеженій кількості і є мобільнішим.