Розділ Одинадцятий

Одного осіннього вечора вони знайшли час піти погуляти у парк і от коли вони уже направлялись в сторону дому він не подумав і невдало пожартував, чим дуже сильно образив свою кохану. Всю дорогу додому він просив пробачення говорив що він же просто жартував що він то не всерйоз, та їй було обідно від його вчинку, і коли вони уже прощались вона пробачила його. Він ішов додому і думав ну от навіщо я так робив я її вперше так сильно образив ну навіщо??? і усвідомлюючи те як він її образив йому було боляче. Прийшовши на наступний день він замітив що вона все ще сердиться на нього ще раз обговоривши вчорашні події стала менше сердитись, хоча остаточно пробачила аж на наступний день і коли вже анітрошки не ображалась на нього йому стало ще гірше від того вчинку, адже ним від завдав болю коханій дівчині яка його кохала також, ну але як говориться «любов без сори как суп без соли» все ідеально не може бути рано чи пізно у всіх виникають сварки, обіди і вони обоє це розуміли і уже через декілька днів навіть і не пам’ятали того випадку.

Наближалась зима, уже вкотре він бродив по ринку в пошуках подарунка для своєї коханої, адже в перших числах грудня у неї день народження, проте ніяк не міг вирішити що ж все-таки купити? Вибір упав на статуетку дівчини яку заді обнімав ангел, це немовби він як той ангел охоронець завжди буде поруч. У день народження вона якраз приїжджала з дому куди їздила на вихідні, кожен раз коли вона приїжджала він її зустрічав проте цього дня він вийшов з дому на декілька годин швидше зайшовши в гуртожиток залишив його там, так як розміри не позволяли сховати у кишені а на зупинці дарувати також не хотілось, а її зустрів тільки із трояндами. Прийшовши в гуртожиток і накривши невеличкий святковий стіл він дістав раніше схований подарунок якому вона була безмежно рада. Трошки посвяткувавши вони попрощались і він поїхав додому, на наступний день коли він як звичайно приїхав до неї, вона сказала що для нього щось має))) і як же він був здивований коли вона дістала невеличкий пакунок і привітала його з чоловічим святом адже на календарі було 6 грудня, в подарунок він отримав жовтеньку кружку з двома собачками вона йому дуже сподобалась, від такого несподіваного подарунку в нього було таке відчуття ніби то він виграв у лотерею мільйон.

Прошов тиждень і був хороший білосніжний зимовий день і переддень Андрія їм не хотілось сидіти дома і вони пішли гуляти засніженим парком, і можна з упевненістю сказати що це був один із найпрекрасніших їхніх вечорів іони були настільки щасливі ніби попали в рай, вона навіть погодилась на невеличку фотосесію хоча ніколи не любилась фотографуватись і робила це дуже рідко. Прийшовши в гуртожиток дівчата із її кімнати почали їй розповідати як у них класно пройшов вечір, і говорили що вона дуже багато втратила тим що пішла гуляти, а не залишилась в гуртожитку, вона ж на томість про себе подумала «ООооо ні я якраз і нічого не втратила, а от якраз на оборот якщо б не пішла гуляти то я б багато чого втратила)))»

Йому постійно не подобалось те що її кульчики постійно валялись по всій тумбочці і губились тому св. Миколай приніс їй шкатулку для прикрас вона була дуже рада неочікуваному подарунку, но ще більше вона рада була не ще один більш неочікуваний подарунок який отримала на наступний день, коли почувши голос коханого за дверима вона їх відкрила і побачила великого плюшевого мішку який промовляв дитячим голосом «А ти мне нравишься я влюблен в тебя по уши» він привітав її з тим що от уже рівно пів року з того дня як вони почали зустрічатись, вони була настільки щасливі що здавалось що для щастя їм уже більше нічого не потрібно…

В останні дня грудня вони як ніколи довго прощались адже у неї почались канікули і вона на місяць їде додому у них обох текли сльози вони… але вони заспокоювали один одного що це всього лиш один місяць тай посеред канікул вони бодай раз чи два зустрінуть

І от уже у двері стукав новий 2011 рік і так склались обставини що він його буде зустрічати сам у дома(((