Розділ. Шістнадцятий

Вона його запевняла що все гаразд, просто у неї був поганий настрій, він сказав що бачить що не все гаразд, він же не сліпий, та вона все запевняла що все добре просто завал з сесією от вона і знервована весь час, та він того не слухав і говорив що замічає що її поведінка міняється, що став замічати як вона не хоче його поцілувати і навіть відвертається коли він її цілує що він бачить що її щось мучить з середини… вона ніяк не піддавалась і говорила що все гаразд, тоді він їй пригадав як від відчував що щось не так коли літом як тато не пустив з ним у кіно що не може цього пояснити але він якимось чином відчуває коли у неї не все добре і це відчуття у нього не перший день і не перший місяць навіть і у те що все гаразд він більше не вірить що хоче щоб вона йому все розповіла, та вона все ж повчала…

Але він не міг щоб так дальше продовжувалось адже явно бачив що щось не так і перебираючи варіанти слово за словом витягував з неї все… врешті решт вона не витримала і розплакавшись розповіла що її мама проти їхніх стосунків ще від нового року, постійно говорить що він їй не пара і тому подібне що вона як її мама відчуває то, не підходить він їй і категорично проти їхніх стосунків. Раніше вона думала що то у мами пройде через деякий час, але це все не проходило… він плакав разом із нею і говорив що щоб там не говорила її мама і щоб вона не робила він все одно буде поруч і він її не залишить нізащо, він їй допоможе перенести ті труднощі які виникають у житті, що все життя мама не зможе бути проти їхніх стосунків рано чи пізно їй прийдеться змиритись… того вечора вони ще довго не могли розпрощатись, їхні душі стали іще ближчими одна одній…

Навчальний рік наближався до завершення а отже і приближалась їхня перша річниця, скоро рівно буде рік часу з того дня як вони почали зустрічатись і йому уже натерпілось подарувати її подарунок який він робив для неї уже два місяці своїми руками, це були два лебеді, зроблені по тому ж принципу що і ваза яку він подарував на 8 березня, він неспроста вибрав саме такий подарунок, адже лебеді це символ вічного кохання, цим подарунком віх хотів показати яке велике його кохання до неї

І ось наступило 20 число і це велике свято для них двох.

Вона в той день якраз приїжджала у тернопіль, він вирішив її зробити сюрприз і пішов у гуртожиток так як всі вахтері його за 9 місяців її навчання добре знали він без проблем пройшов до неї у кімнату і залишив подарунок там, а на зупинці її зустрів із квітами, і сказав що так і не вирішив що їй подарувати тай і вона його весь час просила що непотрібно подарунків… прийшовши у кімнату і побачивши величезну коробку почала його розпитувати що ж там таке велике???? Він сказав відкривай побачиш))) побачивши двох прекрасних лебедів вона не знала як йому дякувати за такий прекрасний подарунок. В той день їхньому щастю не було меж…

Та через декілька днів навчання закінчилось і вона поїхала на літні канікули…

Не зважати на такий фактор як думка її мами він не міг тому узяв телефон і зателефонував, хоча і кохана просила щоб він цього не робив. Зателефонував щоб вияснити точну причину, причин було багато та основною причиною було її навчання адже він забирає у неї весь вільний час і навіть той час який би вона мала присвятити навчанню… після довгої розмови із її мамою і татом по телефоні він пообіцяв їм що буде менше забирати у неї часу і буде допомагати у навчанні… розповів їм як насправді сильно її кохає а як вона кохаю його, і те що вони щасливі разом, те що розуміє що у неї ще декілька років навчання але те коли люди зустрічають свою половинку вони не рішають, не можуть вони розійтись… ну як це буде на їхню думку виглядати? Вони не будуть зустрічатись бо у неї навчання і коли навчання буде доходити до кінця просто дальше будуть зустрічатись? Ну не може такого бути …. Розмова була дуже довгою, та все ж результативною, і її батьки уже не так сильно були проти.

Перші тижні канікул на вихідних у них не було змоги побачитись так як вона їздила на весілля і йому було дуже тяжко коли його кохана була так далеко від нього. Липень був не легким ще й і через те що він був зайнятий пошуками нової роботи так як був безробітний цього літа, а у наш час це не так то і просто, та все ж він не опускав руки так як по житі був великим оптимістом, якщо інші люди говорять все так не буде, все налагодиться і тому подібне. То його кредом по житі була інше фраза: «Все так не буде… Буде ще гірше…» а отже якщо буде ще гірше значить зараз все ще не так вже й і погано)))) Кожен ранок коли він прокидався перше що він бачив це посмішку Коханої, яка посміхалась йому із фотографії яку він ще минулої осінні надрукував і постави у рамочці на тумбочці біля свого ліжка, це була та сама фотографія яку побачив першу при їхньому знайомстві, ця посмішка немовби заряджала його позитивом на весь день)

Уже через три тижні він так само як і минулого року приїхав у її містечко і вони пішли гуляти по уже знайомим вуличкам … Він часто згадував те як прочитав одного разу статус: «Просто одного разу ти зустрінеш ту людину і зрозумієш, чому з іншими не виходило.» і думав так тепер я справді розумію… я її уже зустрів… ту єдину яка мені потрібна ))))

У перший тиждень серпня він знайшов роботу на іноземному заводі. І справи починались помаленьку налагоджуватись. Серпень промайнув майже не замітнно і от уже наступив його день народження, день якого він уже з нетерпінням чекав і все думав який подарунок він отримає? Так йому не так вже й і важливо було який отримає він подарунок як те що його кохана приїде до нього… так не так сталось як гадалось. І повторилась та сама історія що і зимою , її мама не пустила… Вона його заспокоювала що нічого через декілька днів вона приїде уже на навчання і тоді вони уже удвох відсвяткують його день народження, проте цей день він не хотів сидіти сам у дома а хотів його провести з коханою, і отже «КОЛИ ГОРА НЕ ЙДЕ ДО МАГОМЕТА, ТО МАГОМЕТ ІДЕ ДО ГОРИ» він зібрався і поїхав до коханої…