Розділ Десятий

І от вони знову гуляють парком тримаючись за руки і для щастя їм більше нічого не потрібно. З початком навчання вони кожного вечора ішли гуляти в парк який був в кіль кастах метрах від університетського гуртожитку де вона поселилась. У парку їм пригледілась одна лавочка яка була біля маленького ставка котру вони стали називати своєю і майже завжди ішли до неї. Одного вечора коли уже стемніло вони як звичайно сиділи на своїй лавочці, йому захотілось пити і він відійшов купити соку у палатці я яка була в десяти метрах купивши сік на здачу йому дали 50 копійок, які він вирішив закинути в гральний автомат з іграшками щоб витягти якогось пухнастика для свого Сонечка, і уже не перший раз в цій справі йому повезло і він витягнув тигрика, як же вона зраділа такому неочікуваному спонтанному подарунку)))

Неподалік у парковій палатці де продавали пиво і квас грала пісня

Enigma – Moment of peace він їй розповів що це його одна з улюблених пісень, він її частенько слухай, а саме більше він любить її слухати коли у нього дуже, дуже поганий настрій, хоча вона сумна і інколи ще більше наводить смуток але він все одно її слухає… вона ж попросила щоб він не слухав ї коли у нього поганий настрій а краще нехай дзвонить до неї…з того моменту він позбувся звички слухати сумні пісні коли поганий настрій. Кожен день він старався по швидше піти з роботи щоб побачити своє Кохане Сонечко і прийти на їхню лавочку в парку. Коли друзі кликали його після роботи на пиво він навіть і не думав про то, яке пиво? Навіщо воно йому? Вам немає що робити дома? От і ідіть на своє пиво, а мені є до кого іти… весь свій вільний час він присвячував своїй Маленькій дівчинці, і можливо б і ще більше часу проводив з нею якби не дурнуваті правила студентського гуртожитку, перші декілька тижні на час поселення по сторонніх в гуртожиток не пускають тай в принципі їм то без різниці адже в таку і не хочеться дома сидіти краще погуляти… але от на вихідний ніколи постороніх не пускають і тут потрібно щось робити думав він, і уже через місяць він зумів знайти підхід до коменданта, мав можливість попадати в гуртожиток у неділю вечері коли вона приїжджала чи залишатись у неї довше положеного часу тай попри те ц неї появились ще деякі привілегії в гуртожитку)

Уже у жовтні у неї було менше часу на прогулянки так як потрібно було вчитись, тому вони все більше проводили час в гуртожитку. І менше кудись ходили. І от одного дня коли у них було маленьке свято 4 місяці як вони почали зустрічатись він хотів щоб той день не був буденним, але знаючи що якщо він її запросить вона скаже що не хоче нікуди іти, прийшовши до неї в гуртожиток сказав збирайся ми ідемо в театр і ніякого я не піду не хочу чути… зібравши вони пішли в театр повертаючись додому раділи прекрасно проведеному вечору вистава їм обом дуже сильно сподобалась.

Здавалось що на світі немає нікого щасливішого за них обох він весь свій вільний час приділяв їй завжди у неділю зустрічав її автобус щоб допомогти донести сумку у гуртожиток зразу з роботи ішов до неї, а коли потрібно було іти додому вони ніколи не могли швидко попрощатись, на це у них ішло як мінімум пів години, він не хотів іти а вона не хотіла відпускати, але і разом залишить вони нажаль не могли.

Одного осіннього вечора вони знайшли час піти погуляти у парк і от коли вони уже направлялись в сторону дому він….

PS: далі буде