Розділ Сьомий

Їм було так приємно спілкуватись що вони більше нічого не замічали, і от він навіть і не зрозумів як з його уст прозвучала фраза яку він так боявся сказати: «Ти хочеш бути моєю дівчиною?»…пеш ніж вона відповіла пройшла одна секунда, але цього було достатньо щоб в його голів одна і таж думка промайнула сотню разів: як я це сказав? Навіщо? Як це в мене вирвалось?.... ти тільки не відмовляй, погодься я дуже цього хочу! Він відчув як його рука тремтить в очікувані відповіді…

«ну як би не хотілаб то б тут разом з тобою не сиділа» відповіла вона і після секундної паузі їхні губи зійшлись у палкому поцілунку )))

Вони обоє були на сьомому небі від щастя, і їхній радості не було меж вони ще декілька годин гуляли разом і ловили кожну секунду котру проводили разом. Але нажаль в таких моментах час летить нестримно і йому потрібно було повертатись додому, вони ніяк не могли розпрощатись, адже знову побачитись вони зможуть аж через тиждень (((

І от він уже сидить і автобусі який з кожною секундою їх все більше і більше віддаляє, віддаляє їхні тіла але не їхні серця серцями вони поруч. Їдучи додому він все іще не вірив в те що відбулось у нього було таке враження ніби от він тільки сідає в автобус щоб їхати до неї на зустріч і через декілька секунд він уже вертається додому. Як так швидко могла пролетіти половина дня буквально за декілька секунд... але як не як але це були найкраще «декілька секунд» в його житті і настільки щасливим як тоді він напевно іще не був ніколи. Він був безмежно радий тому що його серце не послугало розуму і зробило так як відчувало за потрібне… і не помилилось.

Вони ніяк не могли дочекатись наступної неділі щоб знову побачитись, обнятися, палко і пристрасно поцілувати один одного. Вона прийшовши додому почула від мами запитання чиїми такими гарними духами від неї пахне? Ну це не дивно адже вони провели декілька годин обнімаючись, на лише посміхнулась і додала а чиїми ж духами може від мне пахнути? )))

Тиждень був довгим вони здзвонювалися кожен вечір у скапі і могли говорити годинами але це все одно ніяк не приближало вихідних, час немовби їм на зло тягнувся так повільно. І от наступила довгоочікувана неділя, він уже сидить в автобусі і думаючи ну чого той автобус не їде давай по швидше мені вже не терпиться обняти свою кохану, ну на що ти чекаєш давай уже їдемо!!!

В той день коли він сказав їй що любить її вона відповіла що їй так не подобається…. Він спочатку не зрозумів … як це??? Вона пояснила це тим що любити можна і якусь іграшку чи цукерки чи наприклад якусь пісню…. Він не довго думаючи заявив що КОХАЄ ЇЇ чому вона була безмежно рада…все ішло чудово приїхавши до неї на побачення в черговий раз він їй подарив таку маленьку прикольну мишку, у відповідь вона через тиждень подарила власноруч сплетеного з бісеру маленького тигрика якого він загубивши декілька днів ходив сумний адже це її перший подарунок, вона ж взнавши йо він його загубив не гнівалась на таке необережне ставлення до її подарунка а на томість зробила ще такого одного) їй дуже сильно була сподобалась квіточка яку він так неочікувано їй привіз. І от після декількох побачень він вже в котре запросив її в кіно. І от уже на наступний тиждень в суботу не він приїде до неї а вона приїде у Тернопіль і вони підуть в кіно.

До суботи залишалось три дня він тільки-но прийшов на роботу прозвучала знайома мелодія на телефоні і він зрадів почувши голос коханої дівчини, проте її голос не був радісний а швидше навіть засмучений, вона сказала що не приїде у суботу до нього на запитання чому? Сказала не хоче, не получається, ну не приїде і все....про те він відмовлявся у це вірити….