Робота 8.5. Спостереження руху крові під мікроскопом

Тільки в капілярах здійснюється перехід кисню та поживних речовин із крові в тканини. Із тканин в кров по капілярах надходять продукти розпаду, які утворюються в процесі обміну речовин. Величина просвіту судин змінюється під впливом різних нервових і гуморальних факторів. При звуженні судин швидкість руху крові збільшується, а при їх розширенні – зменшується. Рух крові по дрібних судинах (капілярах, артеріолах, венулах) зручно спостерігати в прозорих перетинках жаби (плавальній перетинці), брижейці, язиці, легенях.

Контрольні питання.

1. Характеристика руху крові в артеріях, венах, капілярах.

2. Швидкість руху крові в різних судинах.

3. Роль лімфи в організмі.

4. Теорії лімфоутворення.

Мета роботи.

1) Спостереження капілярного кровотоку в різних органах жаби.

2) Визначення швидкості руху крові в капілярах.

Матеріали і обладнання. Жаба, мікроскоп, дерев'яна дощечка з овальним отвором, ножиці, пінцет, шпильки, 1 %- ний NаСl, ефір.

Хід роботи

Жабу під наркозом (спиртовим або ефірним) фіксують на дощечці догори спинкою з таким розрахунком, щоб голова знаходилась біля отвору в дерев'яній дощечці. Пінцетом витягують у жаби язик, розправляють його над отвором і фіксують шпильками. Дощечку з жабою поміщають на предметний столик мікроскопа і розглядають під малим збільшенням рух крові в судинах язика. Звертають увагу на рух крові в артеріях, венах, капілярах. Потім язик зволожують 1 %-ним розчином NаСl і продовжують спостереження. Рух крові також зручно спостерігати в плавальній перетинці задньої лапки, в брижейці та легенях.

IX. Дихання

Дихання – це сукупність процесів, які забезпечують поглинання кисню та виділення вуглекислого газу в атмосферу. Основою дихальноії функції є тканинні окисно-відновні процеси, що забезпечують обмін енергії в організмі.

Суть дихання полягає в забезпеченні процесів, за допомогою яких клітини тканин тварин споживають кисень, а віддають вуглекислий газ, перетворюючи енергію в форму, доступну для біологічного використання. Кисень забезпечує основні біохімічні окислювальні процеси, які звільняють енергію, а тому життя та діяльність тварин неможливі навіть при незначному дефіциті кисню в організмі.

В процесі дихання розрізняють: обмін повітря між зовнішнім середовищем та альвеолами (зовнішнє дихання), перенесення газів кров'ю, споживання кисню клітинами та виділення ними вуглекислого газу (клітинне життя).

РОБОТА 9.1. МЕХАНІЗМИ ДИХАЛЬНИХ РУХІВ (СХЕМА ДОНДЕРСА). ФУНКЦІЯ МИГОТЛИВОГО ЕПІТЕЛІЮ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ

Дихання – це складний рефлекторний акт. У ньому беруть участь легені, верхні дихальні шляхи, діафрагма, м'язи грудної стінки і живота. Регуляція дихання здійснюється за рахунок нервової і гуморальної систем. У дихальних шляхах відбувається нагрівання повітря, яке надходить іззовні, його зволоження і очищення. Внаслідок руху війок миготливого епітелію затримані частинки разом із слизом рухаються в бік зовнішніх дихальних шляхів і виводяться з організму.

Контрольні питання.

1. Чому легені йдуть за рухом грудної стінки?

2. Механізм вдиху і видиху.

3. Які м'язи відносяться до інспіраторів, а які до експіраторів?

4. Особливості будови і функції дихального апарату у птахів.

Мета роботи.

1) Визначити на моделі Дондерса зміни об’єму легень і еластичну напругу легень при акті дихання.

2) Простежити за рухом війок миготливого епітелію.

Матеріали і обладнання. Тварина, пневмограф, капсула з пером, кімограф, апарат Дондерса, жаба, канюля, нитки, сажа, набір інструментів.

Апарат Дондерса складається із скляного ковпака, шийка якого закривається пробкою з двома отворами. В один з них вводять канюлю, кінець якої вставляють в трахею з легенями, попередньо вирізаними у жаби. В другий отвір вставляють скляну трубку, з'єднану з водяним манометром. Нижню частину ковпака затягують гумовою мембраною (діафрагмою). При відтягуванні діафрагми вниз спостерігають вдих, а при повертанні її у висхідну позицію – видих. Слідкують за змінами розміру легень і шкалою манометра.

Хід роботи

а) Запис дихальних рухів (пневмографія).

Фіксують пневмограф на грудній стінці тварини і з'єднують гумовою трубкою з капсулою Марея. Капсулу з'єднують з пером, яке на кімографі реєструє дихальні рухи.

б) Спостереження за руховою функцією миготливого епітелію.

Жабу фіксують на дощечці животом догори, гачком на нитці відтягують назад нижню щелепу. На піднебіння жаби наносять невелику кількість сажі і спостерігають за її пересуванням.

У жаби вирізають шматочок слизової оболонки піднебіння і кладуть вільною поверхнею на скло, зволожене фізрозчином, і накривають покривним склом. Під мікроскопом розглядають рух війок миготливого епітелію.