1. Зовнішнє (безумовне) гальмування.

У звичайних умовах діють умовним подразником (ручний дзвінок) і переконуються в наявності у тварини стійкої рухової умовно-рефлекторної реакції (біг до годівниці).

Потім при повторенні досліду, поряд з подачею умовного рефлекторного сигналу, діють сильним зовнішнім подразником (стук у двері або шум стільців при швидкому вставанні студентів). Спостерігають за реакцією тварини.

2. Внутрішнє (умовне) гальмування.

а) Диференційоване гальмування.

У тварин перевіряють наявність умовного рефлексу – біг до годівниці на звучання ручного дзвінка. Переконавшись у наявності цього рефлексу, вмикають другий подразник – електричний дзвінок і враховують зворотну реакцію. Досліди проводять з інтервалом 2–3 хв, почергово застосовуючи то один, то другий умовний подразник. При цьому ручний дзвінок підкріплюють безумовним подразником – дачею корму, а електричний дзвінок не підкріплюють.

б) Згасаюче гальмування.

У тварини перевіряють наявність умовного рефлексу – біг до годівниці на звучання ручного дзвінка. Потім застосовують той же умовний подразник – ручний дзвінок з інтервалом 2–3 хв, не підкріплюючи його харчовим подразником. Досліди повторюють до того часу, поки тварина перестане бігати до годівниці. Замальовують схеми рефлекторних дуг зовнішнього і внутрішнього гальмування умовних рефлексів. Роблять висновки.

V. Фізіологія аналізаторів

Аналізатор – це спеціалізована система, яка проводить аналіз подразників, діючих із внутрішнього і зовнішнього середовища, і з допомогою якої тварина отримує інформацію про навколишній світ.

Кожен аналізатор складається з трьох відділів – рецепторного або периферійного, провідникового і кіркового або центрального. Кірковий відділ є вищим відділом аналізатора, саме тут відбувається найточніший аналіз зовнішніх і внутрішних подразників, що дозволяє тварині знаходитись в тісному зв'язку з оточуючим середовищем і певним чином реагувати на всі його зміни.

Вивчення функції аналізаторів проводять за різними методами, серед яких найширше застосування отримав метод умовних рефлексів.

РОБОТА 5.1. ВИВЧЕННЯ ЗОРОВОГО АНАЛІЗАТОРА

Аналізатор зору забезпечує сприйняття і аналіз світлових подразників, а також форм, величин і просторових розташувань навколишніх предметів.

Зоровий аналізатор дає більше 90% інформації про навколишнє середовище. Завдяки прогресуючому розвитку в процесі еволюції саме зорових механізмів, у мозку хижаків і приматів відбувались різкі зміни, які привели до його значної досконалості.

Зорове сприйняття – складний багатоланцюговий процес, який починається зі збудження фоторецепторів і закінчується прийняттям рішення кірковим відділом аналізатора про наявність у полі зору того чи іншого зорового образу.

Перш, ніж світловий промінь досягне фоторецепторів, він декілька разів заломлюється в оптичних середовищах очного яблука: рогівці, водянистій волозі передньої і задньої камер ока, кришталику і склоподібному тілі.

Контрольні питання.

1. Аналізатори і їх основні властивості.

2. Будова зорового аналізатора.

3. Як здійснюється адаптація ока до освітлення різної сили?

4. Що таке акомодація ока, її механізми?

5. Що таке рефракція ока?

6. Функції паличкоподібних і колбочкоподібних клітин сітківки.

7. Як регулюється діаметр зіниці ока?

Мета роботи.

1. Встановити наявність взаємозв'язків між інтенсивністю освітлення ока і діаметром зіниці.

2. Встановити наявністъ сліпої плями на сітківці.

3. Вивчити оптичні властивості ока на його моделі.

4. Навчитись проводити офтальмоскопію у сільськогосподарських і лабораторних тварин.

Матеріали і обладнання. Таблиця Маріотта, лінза, свічка, екран, офтальмоскоп, 0,5%-ний розчин атропіну, тварини (теля, вівця, собака, кріль), станки для фіксації тварини.

Хід роботи

а) Реакція зіниці на світло.

Дослід на людині. Досліджуваного студента ставлять обличчям до денного світла. Дослідник відзначає діаметр його зіниць: 1) до початку досліду; 2) в той час, коли одне око закрите; 3) після відкриття закритого ока; 4) після 30-секундного закриття обох очей.

б) Визначення сліпої плями на сітківці.

Дослід Маріотта. Для проведення досліду малюнок Маріотта з колом і хрестиком на чорному папері відсовують від очей на відстань витягнутої руки. Студент закриває ліве око, а правим дивиться на коло, розташоване з лівого боку малюнка. Малюнок повільно пересувають до тих пір, поки зникне хрестик.

в) Види рефракції ока.

Оптичні властивості ока вивчають на його моделі в затемненій кімнаті. Сітківкою слугує екран, заломлюючі середовища ока замінює двовипукла лінза, а свічка є одночасно джерелом світла та предметом, зображення якого отримують на екрані.

Змінюючи відстань між екраном і лінзою, а потім між лінзою і предметом, отримують образ предмета, характерний для нормального, близькозорого і далекозорого ока.

г) Дослідження дна ока у тварин (офтальмоскопія).

Дослід проводять у затемненій кімнаті. Перед дослідженням тварині закапують в око 1–2 краплини 0,5 %-ного розчину атропіну для усунення акомодації. Джерело світла розташовують позаду голови тварини. Промінь світла ловлять офтальмоскопом і направляють на зіницю досліджуваного ока для освітлення дна. Через отвір в офтальмоскопі розглядають колір дна ока, кровоносні судини, які розташовані в ньому, сосочок зорового нерва.