
- •Робочий зошит
- •І. Вступ
- •Робота 1.1. Техніка безпеки і ознайомлення з основною апаратурою, обладнанням та піддослідними тваринами фізіологічної лабораторії Інструктаж з безпеки праці. Загальні вимоги безпеки праці.
- •Вимоги безпеки праці перед початком занять
- •Вимоги безпеки праці під час занять та в умовах виробництва
- •Вимоги безпеки праці після закінчення занять.
- •Невідкладна медична допомога
- •1.1.2. Основна апаратура та обладнання фізіологічної лабораторії.
- •1.1.3. Піддослідні тварини.
- •Робота 1.2. Загальні методи фізіологічних досліджень
- •1.2.1. Фіксація тварин.
- •1.2.2. Загальне та місцеве знеболювання.
- •II. Фізіологія м'язів I нервів
- •Робота 2.2. Вивчення збудливості та провідності нерва I м’яза
- •Робота 2.3. Вплив подразників різної сили на м'язове скорочення
- •Робота 2.4. Види м'язових скорочень
- •Робота 2.6. Вплив величини навантаження на роботу м'яза та визначення абсолютної сили м'яза
- •Робота 2.7. Біоелектричні явища в тканинах (досліди гальвані та матеуччі)
- •III. Фізіологія центральної нервової системи
- •Робота 3.2. Властивості нервових центрів
- •IV. Вища нервова діяльність
- •1. Зовнішнє (безумовне) гальмування.
- •2. Внутрішнє (умовне) гальмування.
- •V. Фізіологія аналізаторів
- •Робота 5.2. Вивчення слухового аналізатора
- •VI. Фізіологія травлення. Травний канал та його основні функції
- •Основні типи травлення
- •Робота 6.1. Виділення слини на харчові й неїстівні речовини
- •Протокол досліду
- •Робота 6.2. Визначення ферментативних властивостей слини
- •Робота 6.6. Дія жовчі та підшлункового соку на жири
- •Робота 6.7. Моторна діяльність травного каналу
- •Робота 6.8. Дослідження пристінного (мембранного) травлення в кишечнику
- •VII. Фізіологія крові
- •Робота 7.1. Отримання плазми, сироватки, фібрину і дефібринованої крові
- •Робота 7.3. Підрахунок кількості лейкоцитів
- •Робота 7.4. Визначення кількості гемоглобіну
- •Робота 7.5. Визначення груп крові I резус-фактора
- •VIII. Фізіологія серця та судин
- •Робота 8.3. Електрокардіографія
- •Робота 8.4. Визначення кров'яного тиску
- •Робота 8.5. Спостереження руху крові під мікроскопом
- •IX. Дихання
- •Робота 9.2. Визначення життєвої ємкості легень
- •Робота 9.3. Вимірювання температури тіла
- •X. Обмін речовин I енергії
- •Робота 10.1. Визначення газообміну за методом дугласа-холдена
- •Робота 10.2. Визначення газообміну за методом в.В. Пашутіна
- •XI. Внутрішня секреція. Розмноження. Лактація
- •Робота 11.1. Дія адреналіну на зіницю ізольованого ока жаби
- •Робота 11.2. Дія адреналіну і пітуїтрину на зміну пігментації шкіряного покриву жаби
- •Робота 11.3. Вплив жіночих статевих гормонів на виділення сперматозоїдів у самців жаб
- •Робота 11.4. Вплив естрогенів на статеву функцію тварин
- •Робота 11.5. Регуляція молоковіддачі
- •Робота 11.6. Дослідження проб молока під мікроскопом
- •Робота 8.8. Спостереження руху крові під мікроскопом...............................................................................52
- •Робочий зошит для лабораторних робіт з фізіології сільськогосподарських тварин
Робота 8.3. Електрокардіографія
Електрокардіографія – це реєстрація біоелектричних явищ, які виникають в серці під час його роботи. Електрокардіограма (ЕКГ) – крива запису біострумів, яка відображає процес утворення та швидкість поширення збудження по провідній системі, мускулатурі серця. При утворенні різниці потенціалів між збудженими і незбудженими ділянками серця електричні силові лінії розповсюджуються по всьому тілу, що дозволяє реєструвати криві коливань потенціалів шляхом накладання електродів на певні ділянки тіла.
При записі ЕКГ у сільськогосподарських тварин майже завжди користуються методом стандартних відведень, тобто накладають електроди на три ділянки тіла (обидва п'ястки грудних кінцівок і плесно лівої тазової кінцівки). Реєструють різницю потенціалів у трьох відведеннях між правим і лівим п'ястком (перше відведення), лівим п'ястком і лівим плесном (друге відведення), правим п'ястком і лівим плесном (трете відведення). Переключення відведень, підсилення відведених біострумів та їх реєстрація проводиться за допомогою електрокардіографа.
Контрольні питання.
1. Що таке електрокардіограма (ЕКГ)?
2. Які фази серцевого циклу записують зубці електрокардіограми?
3. Теоретичне і практичне значення електрокардіографії.
Мета роботи.
а) Ознайомитись з будовою і роботою кардіографа.
б) Записати електрокардіограму у людини.
Матеріали і обладнання. Електрокардіограф, паперова стрічка для запису електро-кардіограми, чорнило, 5–10 %-ний розчин кухонної солі.
Електрокардіограф складається з: вихідного пристрою (перемикач розгалужень, кабель пацієнта та електроди), підсилюючого блоку, блоку живлення та реєструючого пристрою з перовим електромагнітним гальванометром і стрічкопротяжним механізмом.
Підготовка до роботи. Встановлюють ручку керування:
а) тумблер вмикання пристрою – в положення “Викл.”,
б) перемикач розгалужень – в положення “0”,
в) перемикач підсилювача – в положення 1:1,
г) ручку підсилювача – в положення “0”,
д) ручку зміщення пера – в середнє положення,
е) важіль стрічкопротяжного механізму – в положення “3”.
Хід роботи.
Знімають передню стінку пристрою, заправляють паперову стрічку, встановлюють ручку стрічкопротяжного механізму в положення “К”, просовують один кінець між притискним роликом та стрічкоподібним валиком і виводять стрічку з вікна на 5–10 см.
Заземлюють пристрій, вмикають його в мережу за допомогою тумблера. При цьому повинна засвітитись індикаторна лампочка.
Після нагрівання пристрою (10 хв) ручкою встановлюють перо на середину паперової стрічки. Далі за калібровочним сигналом встановлюють чутливість пристрою 10 мм/мв. Для цього важіль стрічкопротяжного механізму переводять у положення «Р» і поступово повертають ручку підсилення за годинниковою стрілкою, одночасно натискуючи і опускаючи кнопку калібратора до отримання 10-міліметрового відхилення без урахування викиду. Після цього вимикають стрічкопротяжний механізм, встановлюють його ручку у положення «К».
Пацієнт, у якого записують ЕКГ, повинен лежати або сидіти в зручному положенні, без напруги. На вентральну поверхню п'ястків та плесна накладають клаптики марлі, попередньо зволожені 5–10 %-ним розчином хлористого натрію, а на них накладають електроди, які закріплюють за допомогою гумової стрічки.
Для запису електрокардіограми встановлюють перемикач розгалужень в положення «I» – перше відведення. Натискують кнопку заспокоєння і контролюють роботу пристрою за коливанням пера. Для цього ручкою зміщення встановлюють перо так, щоб при відхиленнях у крайнє положення воно не виходило за межі ширини міліметрової сітки на паперовій стрічці. Відпускають кнопку заспокоєння. Важелем вмикають стрічкопротяжний механізм. Записують електрокардіограму і калібровочний імпульс. Вмикають стрічкопротяжний механізм.
Контроль за записом різних відведень проходить у тій же послідовності. По закінченні запису ЕКГ перемикач відведень встановлюють у положення «0», знімають електроди з пацієнта, встановлюють ручки керування пристрою в початкове положення, тумблером вимикають пристрій, виймають шнур із мережі, вимикають заземлюючий провід. Після закінчення роботи електроди та гумові стрічки добре промивають і насухо протирають.