
- •С.П.Білошицький
- •Методичні рекомендації
- •Для виконання самостійних робіт студентів з предмета
- •«Ремонт машин»
- •Самостійна робота №1
- •Самостійна робота – 2
- •Самостійна робота – 3
- •Самостійна робота – 4
- •Самостійна робота – 5
- •Самостійна робота – 6
- •Самостійна робота – 7
- •Самостійна робота – 8
- •Самостійна робота – 9
- •Самостійна робота – 10
- •Самостійна робота – 11
- •Самостійна робота – 12
- •Самостійна робота – 13
- •Самостійна робота – 14
- •Самостійна робота – 15
- •Самостійна робота – 16
- •Самостійна робота – 17
- •Самостійна робота – 18
- •Самостійна робота – 19
- •Самостійна робота – 20
- •Самостійна робота – 21
- •Самостійна робота – 22
- •Самостійна робота – 23
- •Самостійна робота – 24
- •Самостійна робота – 25
- •Самостійна робота – 26
- •Самостійна робота – 27
Самостійна робота – 16
Тема: Особливості проектування механічних цехів
1.Верстати механічної дільниці.
2.Розбивка по типах верстатів та іх розташування.
1. У цеху машинобудівного заводу є три групи верстатів: шліфувальних – 5 шт., токарних – 11 шт., револьверних – 12 шт. Норма часу на обробку одиниці виробу в кож ній групі верстатів відповідно 0,5 год., 1,1 год., 1,5 год.
Основними заходами, які зменшують або попереджають травматизм при роботі на дільниці є автоматизація або механізація технологічного процесу.
Крім цього на верстатах встановлюють захисні кожухи на вузлах, які передбачають обертові моменти. Всі захисні кожухи з внутрішньої сторони фарбуються в жовтий колір (сигнальний), а з зовнішньої сторони наноситься знак безпеки по ГОСТ 12.4.025-86 (рівносторонній трикутник жовтого кольору з вершиною доверху в чорній рамці і знаком оклику посередині). Під знаком встановлена таблиця з написом «При ввімкненому верстаті не відкривати».
Для орієнтовної оцінки шуму приймають показник, який називається «рівнем шуму» і вимірюється за шкалою «А» шумоміра. Допустимий рівень шуму в приміщеннях, в тому числі і цехах холодної обробки по СН 245-79 становить 71-90 Дб.
Основними заходами, які захищають працюючих від шкідливих дій шуму і вібрацій є установка верстата на віброопори.
Правильне визначення площі дільниці визначає правильну організацію робочого місця в відповідності з науковою організацією праці. Завдяки цьому зменшується втомленість працюючих і зменшується можливість травматизму.
Кожне робоче місце обладнане інструментальною тумбочкою і дерев’яним під ставником, а для видалення стружки з верстата застосовують спеціальні вмонтовані в верстат шнекові і магнітні транспортери, а на свердлильних верстатах – спеціальні гачки і щітки.В цеху застосовується комбіноване освітлення. Освітленість на підлозі при загальному освітленні повинна бути не менше 150 лк для ламп розжарювання не менше 150 лк для люмінесцентних ламп незалежно від місцевого освітлення.
2. Верстати токарної групи призначені для обробки зовнішніх і внутрішніх поверхонь тіл обертання (циліндричної, конічної і фасонних), обробки плоских торцевих поверхонь (підрізання торців), нарізування різьби і деяких інших робіт. Для обробки отворів використовуються свердла, зенкери, розгортки та ін. Для нарізування різьб поряд із різьбонарізними різцями часто використають мітчики і плашки.
Головний рух у всіх верстатів токарної групи — обертання заготовки. Подачею є поступальне переміщення інструментів уздовж або поперек осі шпинделя (поздовжня або поперечна).
У машинобудуванні верстати токарної групи становлять 30—40% від загального парку металорізальних верстатів. Залежно від масштабу виробництва, конфігурації, розмірів і маси деталей їхня обробка здійснюється на токарних верстатах різних типів.
Токарно-гвинторізні верстати призначені для виконання всіх основних видів токарних робіт в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва.
Лобові і токарно-карусельні верстати застосовуються для обробки великих деталей великого діаметра і відносно малої висоти. Найбільше поширення вони одержали на заводах важкого машинобудування.
Багаторізцеві токарні верстати застосовуються для виготовлення деталей, на яких можлива одночасна обробка поверхонь декількома різцями в умовах багатосерійного і масового виробництва. Токарно-револьверні верстати використовують при обробці невеликих деталей, переважно із центральними отворами в умовах серійного виробництва.
Токарні автомати і напівавтомати застосовуються для обробки при багатосерійному і масовому виробництвах.
Токарні верстати із числовим програмним керуванням (ЧПК) впроваджуються для автоматизації виробництва при дрібносерійному випуску продукції і є основним типом верстатів, призначених для побудови гнучких автоматичних виробництв.
За класифікацією група токарних верстатів поділяється на 9 підгруп (типів):
Автомати і напівавтомати одношпиндельні;
Автомати і напівавтомати багатошпиндельні
Револьверні;
Центрувально-відрізні;
Карусельні;
Токарні і лобові;
Багаторізцеві;
Спеціалізовані.
Токарні верстати є найпоширенішими у машинобудуванні, до токарних верстатів також відносять токарно-гвинторізні верстати які є модифікацією токарних. Токарно-гвинторізні верстати є уживаніші, у порівнянні з токарними, тому що до складу даних верстатів входить механізм, що узгоджує головний рух з рухом подачі і тим самим дозволяє нарізати різьбу різних типів (метричну, дюймову, модульну, пітчеву і торцову). Верстати як правило мають високу жорсткість, достатню потужність, високі частоти обертання шпинделя, і це дозволяє обробляти деталі на підвищених режимах різання. При обробці складних криволінійних поверхонь на верстатах можна застосовувати гідрокопіювальний супорт, що автоматизує процес обробки. При обробці отворів задня бабка за допомогою спеціального замка може з'єднуватися із супортом і одержувати механічну подачу. У фартуху є пружинна муфта, що дозволяє обробляти деталі по упорах, що також автоматизує процес обробки. Верстати даної групи є найрозповсюдженішими.
Повинен знати і розуміти:
1.Верстати механічної дільниці.
2.Розбивка по типах верстатів та іх розташування.
Контрольні питання:
1. Види верстатів?
2. Призначення токарного верстана?
Література:
1. С.К. Полянський, В.М. Коваленко „Експлуатаційні матеріали”: Підручник. - К.: Либідь, 2003 р.
2. Навчальний посібник/ Упор. В.Я. Чабанний. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2007. - 348 с.