8.2.4. Відношення включення
Відношення включення між двома варіантами використання вказує, що деяка задана поведінка для одного варіанта використання включається як складений компонент у послідовність поведінки іншого варіанта використання. Дане відношення є спрямованим бінарним відношенням у тім змісті, що пари екземплярів варіантів використання завжди упорядкована у відношенні включення.
Семантика цього відношення визначається в такий спосіб. Коли екземпляр першого варіанта використання в процесі свого виконання досягає моменту включення в послідовність поведінку екземпляра другого варіанта використання, екземпляр першого варіанта використання виконує послідовність дій, що визначає поведінку екземпляра другого варіанта використання, після чого продовжує виконання дій своєї поведінки. При цьому передбачається, що навіть якщо екземпляр першого варіанта використання може мати екземпляри інших варіантів, виконувані ними дії повинні закінчитися до деякого моменту. Після цього повинне бути продовжене виконання перерваних дій екземпляра першого варіанта використання відповідно до заданої для нього поведінки.
Один варіант використання може бути включений у кілька інших варіантів, а також містити в собі інші варіанти. Варіант використання, що включається, може бути незалежним від базового варіанта в тім змісті, що він надає останньому деяку інкапсульовану поведінку, деталі реалізації якої сховані від останнього і можуть бути легко перерозподілені між декількома варіантами використання, що включаються. Більш того, базовий варіант може залежати тільки від результатів виконання варіанту, що включається до нього, але не від структури варіанта.
Відношення включення, спрямоване від варіанту використання С до варіанту використання D, вказує, що кожен екземпляр варіанту С містить у собі функціональні властивості, задані для варіанта D. Ці властивості спеціалізують поведінку відповідного варіанта C на даній діаграмі. Графічно дане відношення позначається лінією зі стрілкою, спрямованої від базового варіанта використання до того, що включається. При цьому відношення позначається ключовим словом "іnclude" ("включає"), як показано на рис.8.8.
Рис. 8.8. Приклад графічного зображення відношення включення між варіантами використання
В UML назва типу відношень (стереотип) не завжди відображується на діаграмах. Асоціація може мати ім'я стереотипа << communicate>>, але відображати це не обов'язково, тому що відношення асоціації – єдиний тип відношень, які зв'язують акторів з варіантами використання.
Відношення узагальнення теж не потребує додаткових пояснень, тому що для відображення його використовується стрілка "узагальнення".
Відношення включення та розширення є відношеннями однієї і тієї ж категорії, тому повинні мати відповідні мітки.
Приклад діаграми з різними типами відношень приведений на рис.8.9.
Рис.8.9. Приклад діаграми з відношеннями різних типів
На діаграмах (рис. 8.10) ініціаторами виконання певних дії в системі організації комп'ютерних курсів є координатор, студенті і викладач.
Рис. 8.10. Приклад діаграми варіантів використання організації комп'ютерних курсів