Діяння постійного струму на живу тканину

При діянні постійного електричного струму збудження в тканині ви­никає або в момент замикання, або в момент розмикання струму, при­чому це збудження сильніше при замиканні, ніж при розмиканні.

При замиканні збудження виникає на катоді, при розмиканні—на аноді. Крім того, при замиканні біля катода підвищуєтсья збудливість і провідність, а біля анода—знижується. Це явище зв'язане з рухом електроструму. При розмиканні мають місце протилежні явища. Зміна збудливості і провідності тканини під впливом постійного струму діста­ла назву фізіологічного електротону. Зміну збудливості на катоді нази­вають кателектротоном, на аноді — анелектротоном.

При діянні на м'яз струму різної сили спостерігається різний ефект. При слабких струмах скорочення м'яза відбувається тільки при зами­канні струму. При струмах середньої сили скорочення відбувається при замиканні і розмиканні. При сильних струмах, якщо катод міститься ближче до м'яза (низхідний струм), скорочення відбувається тільки при замиканні, якщо ж анод буде ближче до м'яза (висхідний струм), то — тільки при розмиканні. Ця закономірність дістала назву “закону скорочення”.

Наведені в табл. 61 дані показують, що при слабкому струмі тільки зміни, які виникають на катоді, є сильнішими подразниками, на аноді

недостатніми, через що при висхідному і низхідному струмах скорочен­ня відбувається тільки при замиканні. При середньому струмі скорочен­ня відбувається при замиканні і розмиканні.

При сильному висхідному струмі 'в момент замикання виникає збу­дження на катоді і дуже знижується збудливість і провідність на аноді. Хвиля збудження не доходить до м'яза, бо не може пройти через ділян­ку зниженої збудливості на аноді (мал. 244, / а). При розмиканні стру­му збудження, яке виникає на аноді, доходить до м'яза (мал. 244, І Ь). При замиканні низхідного струму збудження, яке виникає на катоді, дає скорочення м'яза (мал. 244, // а), при розмиканні збудження, яке виникає на аноді, згасає в ділянці катода (мал. 244, // Ь).

В клініці, використовуючи ці дані, одержані в експерименті Пфлю-гера, застосовують постійний струм у таких лікувальних випадках. Коли треба знизити чутливість якої-небудь ділянки тіла, до неї прикладають анодний електрод, що знижує збудливість тканин при замиканні кола в місці прикладання електрода. Коли ж треба збільшити чутливість, то на цю точку ставлять катод­ний електрод, який збільшує збудливість у місці прикла­дання електрода.

Дослідження показали, що зниження збудливості на аноді зв'язане з нагро­мадженням тут аніонів, а підвищення її на .катоді — з нагромадженням катіонів. Коли це співвідношення зру­шується В бік одновалентних • мал. 244. Зміна збудливості і провідності яерва Іонів, ТО збудливість збіль- при замиканні постійного струму при різному шується, КОЛИ Ж В бік ДВОВа- ного напрямі. Заштрихована ділянка позначає .лентних, то вона зменшує­ться.

Ці своєрідні закономірності в

живій тканині під впливам постійного електричного струму пояснює іонна теорія збу­дження, розроблена російськими вченими Чаговцем і Лаза'ревим, а також зарубіжними дослідниками Лебом і Нернстом.

Було встановлено, що одновалентні іони Nа⁺ і К+ викликають збудження живої тканини, а двовалентні іони Са++ і Ме++ діють пригнічуюче. Збудливість жи­вої тканини залежить від співвідношення концентрацій іонів.

При діяяні постійного струму на живу тканину іони переносяться до полюсів, причому одновалентні іони переносятся швидше, ніж двова­лентні. Тому іони Nа⁺ ІК⁴' швидше досягають катода, ніж Са+⁺

Nа+ і К+ Са++ і М,е++

і Мg** ,так що співвідношення іонів тут змінюється на користь однова­лентних. Це й викликає при замиканні струму збільшення збудливості на катоді, а при розмиканні, внаслідок зворотного руху іонів, — на аноді.

зону зниженої збудливості, пунктирна стрілка — .місце виникнення і поширення збудження (по­яснення в тексті).