Парабіоз та його фази

М. Є. Введенський (1901) у класичному творі “Збуджен­ня, гальмування і наркоз” виклав погляди на природу збудження і гальмування. Досліди проводились на нерво­во-м'язовому препараті жаби. Нерв цього препарату у се­редній частині піддавали впливу однієї з наркотичних ре­човин — новокаїну, хлороформу або ефіру, після чого по­дразнювали індукційним електричним струмом в області альтерації (зміни), вище і нижче її. Показником реакції нерва на подразнення було скорочення литкового м'яза, що реєструвалося на кімографі. Для нормального незміненого нерва збільшення сили або частоти подразнення супро­воджувалось наростанням ве-

Рис. 123. Вихідна реакція нер­ва на подразнення різної сили і фази парабіозу:

а — норма (Сл. — слабке подраз­нення, Ср. — середнє подразнення, С. — сильне подразнення); б — зрівняльна стадія; в — парадоксаль­на стадія

. 1 і личини відповіді (рис. 123). Зовсім інша картина спостері­галась при дії наркотичної ре­човини. При цьому у нерві на­стають фізіологічні зміни, що проходять у три стадії.

Першу стадію М. Є. Введен­ський назвав т р а н с фо р м у -ю ч о ю, або зрівняльною. У цій слабкі, середні та сильні хвилі збудження, проходячи через змінену ділянку не­рва, викликають приблизно однакові скорочення (рис. 123, б).

При подальшому поглибленні дії наркотичної речови­ни слабкі та поодинокі подразнення дають, більший ефект, ніж сильні й часті (рис. 123, в). Через таку реакцію нерва на подразнення ця стадія одержала назву пер а док” сальної (грец. рагасіохоз — несподіваність).

У третій, гальмівній, стадії хвилі збудження не прохо­дять через зону наркозу, тому подразнення нерва не викли­кає видимої реакції. Стан нерва, при якому, залишаючись живим, він втрачає здатність нормально функціонувати, називається парабіозом (грец. рага — біля, Ьіоз — життя),

Після усунення дії наркотичної речовини збудження та провідність нерва відновлюються, проходячи всі три стадії, але у зворотному напрямку. При тривалій альтерації на­стають незворотні процеси і тканина відмирає. Виникнен­ня парабіотичних стадій пояснюється зниженням лабіль­ності.

У процесі розвитку першої стадії парабіозу змінена ді­лянка нерва втрачає здаггність до синхронного проведення імпульсів. Подразнення різної сили або частоти, що надійшло з нормальної ділянки нерва, трансформуєть­ся, зрівноважується в силі, внаслідок чого скорочення м'я­за будуть майже однакові.

У другій, парадоксальній, стадії відбувається дальше зниження лабільності. При цьому слабкі або поодинокі подразнення, що збігаються у часі з закінченням; відносної рефракторної фази або початком екзальтаційної, викли­кають значне скорочення м'яза. Часті або сильні подраз­нення, збігаючись із закінченням абсолютної рефрактернос­ті або початком відносної, поєднуючись з впливом нарко­тичної речовини, дають мінімальне скорочення м'яза.

У гальмівній стадії лабільність нерва знижена настіль­ки, що подразнення будь-якої сили або частоти збігаються З абсолютною рефракторною фазою і не викликають ско­рочення м'яза. Припинення і провідності пов'язане з дією наркотичної речовини, що є хімічним подразником. Діючи безперервно, цей подразник перешкоджає процесам віднов­лення.

Парабіоз можна викликати також хімічними або фізич­ними подразниками — кислотою, лугом, розчинами солей, холодом, теплом тощо.

Аналізуючи результати власних досліджень, М. Є. Вве­денський дійшов висновку, що природа збудження та галь­мування одна й та сама. Якщо подразнення відповідає ла­більності, тобто функціональній рухливості тканини, настає збудження, Подразнення, що не відповідає функціональ.

ній рухливості тканини, викликає гальмування. Таким чи­ном, гальмування — це місцеве, стійке, непоширене збуд­ження.

На думку М. Є. Введенського, загальна властивість нер­вової та м'язової тканини — рефрактерність є процесом гальмування. Повторні подразнення, що потрапляють на нерв, коли він перебуває в стані збудження, викликаного першим подразненням, посилюють місцеве збудження на­стільки, що настає гальмування.

Песимум також слід розглядати як фізіологічний пара­біоз.

ній рухливості тканини, викликає гальмування. Таким чи­ном, гальмування — це місцеве, стійке, непоширене збуд­ження. .

На думку М. Є. Введенського, загальна властивість нер­вової та м'язової тканини — рефрактерність є процесом гальмування. Повторні подразнення, що потрапляють на нерв, коли він перебуває в стані збудження, викликаного першим подразненням, посилюють місцеве збудження на­стільки, що настає гальмування.

Песимум також слід розглядати як фізіологічний пара­біоз.