Синапси

Мі'сця контактів одного нейрона з іншим, або аксона (нейриту) з робочим органом називаються синапсами (грец. зупарзіз — з'єднання). На одному нейроні кількість синапсів може досягати декількох тисяч. Залежно від міс­ця розміщення синапси ділять на центральні (міжнейронні), периферичні (нервово-м'язові) та ін.

Синаптичні утворення, або бляшки, являють собою сво­єрідні потовщення розгалужень нейриту з мітохондріями, синаптичними міхурцями та іншими утвореннями. За до­помогою електронної мікроскопії в синапсах розпізнають пресинаптичну та постсинаптичну мембрани та синаптичну щілину шириною близько 200 А, заповнену тканинною рідиною.

Вітчизняними та зарубіжними авторами установлено, що механізм синаптичної передачі збудження тісно пов'я­заний з біострумами та хімічними речовинами — медіато­рами.

Передавачем збудження у міжнейронних та нервово-м'язових синапсах є ацетилхолін. Закінчення постгангліонарних симпатичних нервових волокон у процесі збуджен­ня виділяють норадреналін та незначну кількість адрена­ліну, складаючих разом симпатин. Імпульс, який надходить до синапсу, звільнює з міхурців медіатор — ацетилхолін. Останній, діючи на постсинаптичну мембрану, підвищує її проникність. Згідно з уявленнями Екклса (1963), молеку­ли медіатору, прикріплюючись до рецепторних ділянок, відкривають пори у мембрані для проходження іонів (рис. 130). У зв'язку з високою концентрацією натрію у міжклітинній рідині він притягується у клітину негатив­ним зарядом цитоплазми і зменшує внутрішній потенціал приблизно на 0,5 мВ. При цьому виникають кругові елект­ричні струми, що збуджують клітину.

Рис. 130. Модель скнаптичної передачі (за Мільнером);

а — вихід медіатору з синаптичних міхурців через пресинаптичну мем­брану (молекули медіатору, сполу­чаючись з постсинаптичною мембра­ною, відкривають у ній пори); б — збільшене зображення постсинаптичної мембрани (молекули медіатору прикріплюються до рецепторних ді­лянок мембрани і зрушують сусід­ні “пробки”, відкриваючи пори у мембрані);

1 — синаптична щілина; 2 — синаптичні міхурці; 3 — молекули медіатору; 4 — пресинаптична мем­брана; 5 - постсинаптична мембра­на; 6 — “пробка” пори; 7 — ре­цепторна ділянка; 8 — пора постсинаптичної мембрани; 9 — іони, що входять у клітину

Ацетилхолін,_що виділяється, викликає тільки один ім­пульс, тому що під дією ферментів холінестерази та ацетилхолінестерази він дуже швид­ко, протягом тисячних долей секунди, розпадається на холін та оцтову кислоту. Після його розпаду мембрана відразу стає непроникною для натрію і за З—4 мс відновлюється попе­редній потенціал.

У міжнейронних з'єднаннях виникненню імпульсів переду­ють електричні заряди, які мо­жуть бути збуджуючими або гальмівними постсинаптичними потенціалами (відповідно ЗПСП і ГПСП).

Передача імпульсів через синапси має свої особливості. На відміну від нервового во­локна синапси проводять збуд­ження в одному напрямку.

При подразненні рухового нерва м'яз скорочується, але при подразненні м'яза імпуль­си на руховий нерв не перехо­дять. Однобічність проведен­ня збудження пояснюється тим, що медіатори виділяють­ся лише нервовими закінчен­нями. Імпульси проходять через синапси з уповільненням. Затримка ця становить бли­зько 1 мс і зумовлена особливостями синаптичної передачі збудження (дифузія медіатору через пресинаптичну мемб­рану, син'аптичну щілину та постсинаптичну мембрану).

Синапси володіють низькою лабільністю, тому легко піддаються втомі.

Синаптичним утворенням властива відбіркова чутливість до хімічних, речовин. Одні з них збуджують ділянку синап-су, інші паралізують Її (табл. 46).