4. Чистий економічний добробут.

У 1972 році дослідники із Йельського університету (США) Уільям Нордхаус та Джеймс Тобін запропонували новий показник – “Чистий Економічний Добробут” - ЧЕД (NEW).

ЧЕД = ВВП – Негативні екологічні наслідки промислового розвитку суспільства у грошовому еквіваленті + Поза ринкова діяльність у грошовому вимірі + Результати діяльності тіньової економіки у грошовому вимірі + Грошовий еквівалент зростання вільного часу та якості відпочинку.

.

Тема 3.

Сукупний попит та сукупна пропозиція

1. Структура сукупного попиту. Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупний попит. Крива сукупного попиту АD.

2. Мультиплікатор. Акселератор.

3. Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію. Крива сукупної пропозиції АS.

4. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

1.Структура сукупного попиту. Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупний попит. Крива сукупного попиту АD.

Сукупний попит

Національний обсяг виробництва і рівень цін визичаються взаємодією сукупного попиту (AD) та сукупної пропозиції (AS).

Сукупний попит є основною специфічною формою (прояву суспільних потреб в умовах функціонування товарно-грошових відносин.

Сукупний попит (AD) — це величина обсягу продукції, яку готові купити за кожного рівня цін (Р) макроекономічні суб’єкти.

AD - це заплановані витрати всіх макроекономічних суб’єктів.

Сукупний попит (AD) можна визначити за формулою розрахунку ВНП методом витрат:

ВНП за витратами = (AD) = C+I+G+NE

Структура сукупного попиту

С - споживчий попит: платоспроможний попит домогосподарств на споживчі товари.

I - інвестиційний попит: попит підприємців на засоби виробництва для:

1) відновлення зношеного капіталу (амортизація);

2) збільшення реального капіталу.

G - попит держави на товари та послуги:

1) для виробництва суспільних благ;

2) для державних інвестицій.

NE - попит закордону.

Споживчий попит (С) залежить від:

1. Доходу від участі у виробництві.

2. Податків та трансфертних платежів.

3. Величини майна.

4. Доходу від майна.

5. Середньої та граничної схильності до споживання.

6. Ступеня диференціації населення за доходами.

7. Чисельності населення.

Середня схильність до споживання (с) - це частка споживання (С) у доході (Y):

Гранична схильність до споживання (с’) – це частка приросту споживання (∆С) у додатковій одиниці доходу (∆Y):

Функція споживання має вигляд:

С = С₀+с’Y

Де, С₀ – автономне споживання, яке не залежить від поточного доходу.

Заощадження (S) — це неспожита частина доходу (Y). Кожній функції споживання (С) відповідає своя функція заощадження (S).

S = -C₀+(1-с’)Y

Звідси 1-с’ = s’– гранична схильність до заощадження.

Графік 3.1. Функції споживання та заощадження

Інвестиційний попит

Інвестиції - економічні ресурси, що направляються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення і модернізацію виробничого потенціалу.

Інвестиційний попит (I) залежить від:

1. Обсягу виробництва.

2. Витрат на капітал.

3. Кон’юнктурних коливань економіки.

4. Сподівань на майбутнє.

Попит на інвестиції (I) – найбільш мінлива частина сукупного попиту (AD).

Залежно від того, які фактори визначають обсяг попиту на інвестиції, вони поділяються на індуційовані та автономні.

Інвестиції називаються індуційованими, якщо причиною їх здійснення є стійке зростання попиту на товари та послуги в результаті зростання національного доходу.

Індуційовані інвестиції є функцією від приросту, національного доходу. Коефіцієнт прирістної капіталоємкості називається акселератором (b).

Акселератор (b) — коефіцієнт, який показує скільки одиниць додаткового основного капіталу (К_О) необхідно для виробництва додаткової одиниці продукції (∆Y):

b = ∆Y/∆К_О

Де, ∆К_О – зростання основного капіталу під впливом індуційованих величин.

Інвестиції називаються автономними, коли вони здійснюються при фіксованому національному доході, тобто при незмінному сукупному попиті на блага.

Автономні інвестиції здійснюються в нову техніку, спричиняючи підвищення якості продукції, і стають умовою зростання національного доходу.