4. Взаємозв’язок інфляції та безробіття за класичною та кейнсіанською теоріями. Крива Філліпса.

Підходи до проблем інфляції і безробіття в кейнсіанській та монетарній теоріях

	Кейнсіанство	Монетаризм
Мета економічної політики	Досягнення повної зайнятості при стабільних цінах і заробітній платі.	Боротьба з інфляцією – причиною безробіття.
Засоби досягнення поставленої мети	1. Зростання грошового обігу (спосіб підвищення зайнятості і виробництва). 2. гнучка грошова політика (інструмент забезпечення без кризового ринку). 3. дефіцитне фінансування економіки (засіб стимулювання попиту, росту соціальних гарантій).	1. Суворо контрольоване зростання грошового обігу. 2. жорстка грошова і стабільна фіскальна політика. 3. бюджетна рівновага. Дефіцит бюджету веде до зростання державного втручання в ринковий механізм.
Причина економічної стабільності	Політика профспілок, які вимагають підвищення заробітної плати.	Гнучка грошова політика, яка не відповідає ринковому механізму регулювання економіки.

Крива Філліпса

Кейнсіанці не пояснили причин одночасного існування інфляції і безробіття, і цю прогалину ліквідував австралійський економіст А.У. Філліпс, визначивши універсальний характер зворотної залежності між змінами заробітної плати: рівнем безробіття {графік 9.1).

Крива Філліпса показує, що при зростанні попиту на робочу силу і, відповідно, скороченні рівня безробіття (u) рівень цін (Р) і, відповідно, рівень Інфляції () підвищується. Таким чином, крива Філліпса є спрощеною однофакторною моделлю інфляції (Р), яка визначає її як функцію безробіття (u)

Графік 9.1. Крива Філліпса

де - рівень інфляції;

* - рівень інфляції в умовах повної зайнятості;

U - рівень безробіття;

U* - природний рівень безробіття.

Відрізок кривої Філліпса зліва від точки N характеризує інфляцію попиту, яка може виникнути внаслідок спроб держави встановити штучно високу зайнятість.

Відрізок справа від точки N відображає падіння цін у період кризи надвиробництва.

Крива Філліпса достовірно відображає тільки короткострокову динаміку інфляції і безробіття, яка вимірюється поточними показниками.

При існуванні економічних взаємозв’язків, виражених кривою Філліпса, неможливо досягти повної зайнятості без інфляції.

Стагфляція - це період, протягом якого спад економічної активності (стагнація) супроводжується інфляцією.

Графічно стагфляцію можна зобразити шляхом зсуву кривої Філліпса (u) вправо вгору (графік 9.2).

Графік 9.2. Крива Філліпса в умовах стагфляції

Тема 10

МАКРОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА У ВІДКРИТІЙ ЕКОНОМІЦІ

1. Світове господарство і національна економіка. Форми міжнародних економічних відносин.

2. Вивіз капіталу як провідна форма міжнародних економічних відносин.

3. Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура та особливості. Платіжний баланс. Торговий дефіцит.

1. Світове господарство і національна економіка. Форми міжнародних економічних відносин.

Світове господарство – це багатогалузева глобальна економіка, яка пов’язує національні господарства в єдину систему обміном економічної діяльності, міжнародним поділом праці (МПП).

Форми міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) існують в таких формах:

Одна з важливих тенденцій формування і розвитку світового господарства – зростання процесів інтернаціоналізації. Основу цього процесу складає інтернаціоналізація виробництва і капіталу.

Інтернаціоналізація виробництва

Причини посилення інтернаціонального фактора у відтворювальному процесі:

1. Вихід відтворювального процесу за національні кордони і розширення місткості ринку, оптимальний розмір якого не менш 250-300 млн. чоловік.

2. Обмеженість ресурсів окремих країн для самостійного проведення фундаментальних досліджень.

3. Необхідність включення всіх факторів виробництва національних держав у світовий рух і міжнародний поділ праці.

4. Зростаючий обмін напівфабрикатами, деталями, вузлами в рамках міжнародної спеціалізації і кооперації виріобництва.

Форми інтернаціоналізації виробництва:

1. Інтеграційна – об’єднання спочатку ринків, а згодом і виробництва двох держав у зону вільної торгівлі і підприємництва.

2. Транснаціональна – процес взаємопереплетіння економік різних держав завдяки тому, що корпорації будують і купують підприємства в інших країнах, засновують в них свої філії, які працюють на ТНК у рамках спеціалізації і кооперації.

Функції ТНК (транснаціональна корпорація):

• розпоряджається дочірніми компаніями в двох або декількох країнах, незалежно від юридичної форми та сфери діяльності цих компаній;

• має таку систему прийняття рішень, яка дозволяє здійснювати узгоджену політику і загальну стратегію з одного або декількох центрів;

• її дочірні компанії так пов’язані між собою через відносини власності чи іншим шляхом, що кожна з них може чинити вплив на діяльність інших компаній, мати доступ до знань, ресурсів і ділити відповідальність з ними.

Сучасні взаємозв’язки в рамках міжнародного поділу праці (МПП) характеризуються асиметричністю. Вони більш виражені у відносинах між високорозвиненими державами і державами, які розвиваються; східноєвропейськими країнами і країнами з розвиненою економікою; і в меншій мірі вони виявляються в інтернаціональних зв’язках країн з приблизно однаковим економічним і науковотехнічним потенціалом.

2. Вивіз капіталу як провідна форма міжнародних економічних відносин

Вивіз капіталу – вилучення частини капіталу з процесу національного обігу і включення у виробничий процес або в обіг у різних формах в інших країнах.

Мета вивозу капіталу – отримати більш високу норму прибутку за рахунок переваг, пов’язаних з використанням інтернаціонального фактора виробництва порівняно з національними умовами господарювання.

Характерні риси сучасного вивозу капіталу:

1. Зростання масштабів експорту виробничого капіталу.

2. Вивіз капіталу почав здійснюватись переважно між високорозвиненими державами.

3. На початку 70-х років зростає роль країн, що розвиваються, як експортерів капіталу (Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Мексика, Венесуела тощо).

4. Вивіз капіталу виявився формою включення країн, що розвиваються, в МПП у галузях електроніки, машинобудування, науки, інформатики і перетворення їх у світових лідерів за рядом напрямків сучасного світового виробництва (Південна Корея, Сінгапур, Малайзія).

5. Зміна галузевої структури вивозу капіталу – зростання темпів прямих іноземних інвестицій у новітні технології та обслуговування.

6. В останні десятиріччя вивіз капіталу склав умови для інтенсивного розвитку транснаціональної форми інтернаціоналізації виробництва.

3. Міжнародна торгівля: роль, обсяг, структура та особливості. Платіжний баланс. Торговий дефіцит

Міжнародна торгівля – форма міжнародних економічних відносин за посередництвом експорту і імпорту товарів та послуг, яка базується на МПП.

Причини міжнародної торгівлі:

• Нерівномірність в розподілі і забезпеченості економічними ресурсами різних країн.

• Ефективне виробництво різноманітних технологій або комбінації ресурсів.

Обсяг міжнародної торгівлі характеризується динамікою показників експорту, імпорту товарів та послуг і чистого експорту, їхнім відношенням до валового національного продукту.

Функції міжнародної торгівлі:

1. Переборює обмеженість національної ресурсної бази.

2. Розширює місткість внутрішнього ринку і встановлює з’вязки націонапьного ринку із світовим.

3. Забезпечує одержання додаткового доходу за рахунок різниці національних і інтернаціональних витрат виробництва.

4. Розширює масштаби виробництва, які обмежені кривою виробничих можливостей.

5. Сприяє розвитку спеціалізації країни, зростанню продуктивності використання ресурсів, збільшенню обсягів виробництва.

Відповідно до принципу порівняльних переваг, який був запропонований Д. Рікардо у 1817 році, сукупний обсяг продукції стане максимальним тоді, коли кожний товар буде вироблятися тією країною, в якій нижчі витрати.

Вільна торгівля, яка базується на принципі порівняльних переваг, дає можливість світовій економіці досягти більш ефективного розміщення ресурсів і більш високого рівня матеріального добробуту.