3. Макроекономічні суб’єкти та їхня взаємодія.

Суб’єктами макроекономічного аналізу виступають:

• Сектор домашніх господарств містить усі приватні господарства країни, діяльність яких направлена на задоволення власних потреб. Домашні господарства проявляють три види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.

• Підприємницький сектор – це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни. Підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності: пред’являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.

• Державний сектор – усі державні інститути та установи. Держава виробляє суспільні блага, які надходять споживачам “безоплатно” (безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної, соціальної та виробничої інфраструктури).

• Сектор закордон – містить усі економічні суб’єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

4. Методи макроекономічного аналізу.

Макроекономіка використовує діалектико-матеріалістичні методи, а саме:

• аналіз;

• синтез;

• індукцію;

• дедукцію;

• абстракцію та інші.

Основним методом макроекономічного дослідження є економіко-математичне моделювання.

Макромоделі — це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді.

Створити модель — це означає знайти функцію, яка пов’язує ендогенні та екзогенні параметри макромоделі.

Екзогенні величини — це величини, що знаходяться поза макромоделлю (як правило, це технологія виробництва та характер поведінки економічних суб'єктів на кожному з ринків).

Ендогенні величини — це величини, що визначаються в результаті розв’язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка реальної заробітної плати, реальна ставка процента, рівень цін).

Функціональні зв’язки між ендогенними параметрами мають таку класифікацію:

• Поведінкові функції виражають переваги, які склалися в суспільстві. Прикладом може бути функція споживання домашніх господарств від доходу:

С = С(Y).

• Технічні функції характеризують технічну залежність. Наприклад, виробнича функція:

Q = f(X₁, X₂, …, X_n)

• Інституціональні функції відображають інституціонально установлені залежності між. параметрами моделі. Наприклад, сума податкових надходжень (Т) є функцією від доходу (Y) та податкової ставки Т(Y), яку встановлює відповідний інститут:

T = f(T(Y), Y)

• Дефініційні функції виражають залежності, які виходять з означення економічних явищ. Наприклад, сукупний попит на ринку благ (Y) складається із споживчого попиту домашніх господарств (С), інвестиційного попиту підприємницького сектора (І), витрат держави (G) та закордону (Е):

Y = C+I+G+E

Макроекономічні моделі поділяються на динамічні та статичні.

Статистичні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображують перехід від одного стану до іншого.

Динамічні моделі зображують процеси з урахуванням фактора часу