Контрольне питання

Який об'єм займають плазма і формені елементи крові? Робота 31. Одержання плазми, сироватки і фібрин?

Мета досліду: познайомити студентів з методиками одер­жання плазми, сироватки крові й фібрину.

Для роботи необхідно: піддослідна тварина, лимон­нокислий натрій, спиртовий розчин йоду, спирт, ефір, штатив : пробірками, голки для взяття крові, дерев'яні палички, ножиці вата.

Хід роботи. З яремної вени тварини беруть 10 мл крові в сте рильну пробірку, в яку перед цим наливають 1 мл 5%-го розчин j лимоннокислого натрію. Вміст пробірки перемішують і цент­рифугують (3000 хв"¹) протягом 20 хв. При цьому формен

елементи осядуть, а зверху залишиться плазма жовтуватого кольору.

Для одержання сироватки пробірку з кров'ю ставлять у шта-хив і вмішують в термостат на 15-20 хв або витримують при кім­натній температурі. Через кілька хвилин кров зсідає, настає рет-ракція кров'яного згустка з виділенням сироватки солом'яно-жовтого кольору.

Для одержання фібрину з кров'яної судини тварини в ста­канчик вливають 10 мл крові, яку потім збовтують дерев'яною чи пластмасовою паличкою. При цьому волокна фібрину на­мотуються на паличку і виймаються. Відмиті у воді під краном нитки фібрину набувають жовтого кольору. Кров, яка лишилася в стаканчику, називається дафібринованою.

Контрольні питання

1. Що являє собою плазма і сироватка крові?

2. Яка методика одержання плазми, сироватки й фібрину?

3. Яка кров називається дефібринованою?

Робота 32. Визначення в'язкості крові, плазми і сироватки

у

В'язкість — показник внутрішнього зчеплення складових елементів крові — має велике значення для руху крові по су­ динній системі. Вона визначає гідродинамічні властивості крові. На в'язкість крові впливає кількість формених елементів, гемог­ лобіну та білків плазми

ЛЫМЛ~ЛУ1Х1.

В'язкість крові вища від в'язкості води. Якщо в'язкість води прийняти за оди­ницю, то в'язкість крові дорівнює 3-5.

Мета досліду: ознайомити студентів з методом визначення в'язкості крові, плаз­ми й сироватки.

. Для роботи необхідно: піддос­лідні тварини, кров, плазма і сироватка крові, 10 %-й розчин лимоннокислого ^Натрію, злегка підсинена дистильована во-^Да> фізіологічний розчин, набір інстру­ментів для взяття крові, хімічні стакани ємністю 100 мл (2 шт.), мікропіпетка, віс­козиметр.

Хід роботи. В'язкість крові, плазми й

йроватки визначають віскозиметром (рис.

' Шляхом порівняння швидкості руху

68

69

Таблиця 4. Визначення відносної в'язкості Речовина Час витікання рідини, с Відносна в'язкість Дистильована вода Цитратна кров Плазма крові Сироватка крові

крові, плазйи, сироватки й води в капілярних трубочках за умови однакової температури й тиску, які залежать від внутрішнього тертя в судині. Швидкість руху крові в капілярах віскозиметра порівнюють з швидкістю руху води. При цьому швидкість току обернено пропорційна в'язкості. Результати досліду заносять у табл. 4. За швидкістю витікання рідини визначають відносну в'язкість щодо дистильованої води.

В'язкість крові, плазми й сироватки визначають діленням їх витікання на час витікання водитакогожоб'єму. В'язкість плазми й сироватки крові становить приблизно 1,7-2. Контрольні питання

1. Що таке в'язкість?

2. Як визначити в'язкість крові, плазми й сироватки?

Робота 33. Визначення реакції крові

Реакція крові слабколужна, майже нейтральна, рН крові в сільськогосподарських тварин 7,4—7,5. Сталість рН крові зберігається буферними системами крові (карбонатною, фосфатною, білковою). Реакцію крові можна визначити за допомогою лакмусового паперу.

Мета досліду: навчити студентів визначати реакцію крові.

Для роботи необхідно: кров тварин, 10 %-й розчин хлористого натрію, дистильована вода, очні піпетки, червона й синя, смужки лакмусового паперу.

Хід роботи. Смужки червоного та синього лакмусового nanepj змочити 10 %-м розчином хлористого натрію. На кожну смужк) нанести по краплі крові, через ЗО с змити дистильованою водою На червоній смужці лакмусового паперу залишається синювата пляма, що свідчить про слабколужну реакцію крові. В HayKOBO^j дослідних лабораторіях рН крові визначають більш тонни» електрометричним методом за допомогою іонометрів.

70