Робота 9. Визначення кислотності шлункового соку

Шлунковий сік має кислу реакцію (рН 1,3-6). Кислотність зумовлена наявністю в ньому 0,2-0,5%-ї соляної кислоти, ор­ганічних кислот і різних кислотореагуючих сполук. Соляна кис­лота міститься у шлунковому соку у вільному і зв'язаному стані.

Мета досліду: оволодіти методикою визначення кислотнос­ті шлункового соку. Довести, чим вона обумовлена.

Для роботи необхідно: шлунковий сік, 0,5 %-й спир­товий розчин диметиламідоазобензолу, 0,1 н. розчин їдкого нат­рію, 1%-й спиртовий розчин фенолфталеїну, бюретки, хімічні стакани.

Хід роботи. В стакан наливають 5 мл профільтрованого шлун­кового соку і додають 2 краплини 0,5%-го спиртового розчину диметиламідоазобензолу. Після цього шлунковий сік титрують 0,1 н. розчином їдкого натрію. Якщо в досліджуваному соку міститься вільна соляна кислота, то диметиламідоазобензол дає червоне забарвлення, яке при титруванні змінюється на жовто-рожеве.

Кількість 0,1 н. розчину їдкого натрію, витраченого на нейт­ралізацію 100 мл шлункового соку, відповідає показнику кис­лотності. Якщо відома кількість їдкого натрію, витраченого на титрування, можна визначити вміст (у відсотках) вільної соляної кислоти в шлунковому соку. Так, Імл 0,1 н. розчину соляної кислоти містить 0,00365 г соляної кислоти, а Імл 0,1 н. розчину їдкого натрію нейтралізує 1 мл 0,1 н. розчину соляної кислоти. Помноживши 0,00365 г на кількість 0,1 н. розчину їдкого натрію, що витрачено на нейтралізацію соляної кислоти в 100 мл

цілункового соку, можна дізнатись, скільки в ньому міститься соляної кислоти (у відсотках).

Контрольні питання

1. Яка роль соляної кислоти в шлунку?

2. Яка кислотність шлункового соку в сільськогосподар­ ських тванин ?

Робота 10. Дослідження дії шлункового соку на білок

У шлунковому соку містяться протеолітичні ферменти — пепсин і катепсин, що розщеплюють білки до альбумоз і пеп­тонів; хімозин (сичужний фермент) переводить казеїноген мо­лока в казеїн, який випадає в осад; ліполітичний фермент роз­щеплює жири на гліцерин і жирні кислоти. В організмі пепсин виробляється в неактивному стані (пепсиноген). В активну фор­му його переводить соляна кислота.

Мета досліду: довести ферментативні властивості шлун­кового соку і виявити залежність дії ферментів від температури і реакції середовища.

Для роботи необхідно: шлунковий сік, 0,5 %-й роз­чин соляної кислоти 0,5 %-й розчин соди, фібрин, 10 %-й роз­чин їдкого натрію, 1 %-й розчин мідного купоросу, піпетки, штатив, пробірки, водяна баня, олівець по склу, термометр.

Хід роботи. Беруть п'ять чистих пробірок. В пробірку №1 на­ливають 5 мл шлункового соку; в №2 — 5 мл шлункового соку, нейтралізованого розчином соди; в №3 — 5 мл кип'яченого шлункового соку; в №4 — 5 мл шлункового соку; а в №5 — 5 мл 0,5 %-го розчину соляної кислоти. У всі пробірки кладуть по 0,2— 0,3 г свіжого фібрину. Пробірки № 1-3, 5 занурюють у водяну баню при температурі 38-40 °С на 45 хв, а пробірку №4 кладуть на лід да той же час. Вміст пробірок час від часу змішують. Через 45 хв виймають всі пробірки і ставлять у штатив, вміст пробірок фільтрують. З усіма пробами проводять біуретову реакцію. Для Цього до 2 мл фільтрату кожної пробірки додають 2 мл 10 %-го Розчину їдкого натрію, 3-5 краплин 1 %-го розчину мідного купоросу і все перемішують. В пробірці, де не відбулося роз­чеплення білка, з'являється фіолетове забарвлення. Там, де Розщеплення білка сталося, розчин забарвлюється в рожевий *5°лір. Визначають, в якій пробірці відбулося перетравлювання

Контрольне питання Які оптимальні умови дії ферментів шлункового соку ?

44

45

Робота 14. Дослідження легких жирних кислот

у вмісті рубця

Однією з характерних особливостей травлення жуйних тва­рин є бродіння цукрів, крохмалю і клітковини за допомогою різ­них мікроорганізмів з утворенням легких жирних кислот (ЛЖК): оцтової, масляної, пропіонової у співвідношенні 65:20:15. У ве­ликих тварин за добу може утворюватися до 4,5 кг ЛЖК. Вони всмоктуються в рубці й використовуються як джерело енергії, а також для утворення м'язової та жирової тканин.

Мета досліду: ознайомитися з методикою визначення зага­льної кількості ЛЖК у вмісті рубця.

Для роботи необхідно: вміст рубця, сірчанокисла магнезія, 2 %-й розчин сірчаної кислоти, фенолфталеїн, 0,1 н. розчин лугу, стакани для титрування, бюретка, мірні колбочки ємністю 50 мл, електроплитка, апарат Маркгама, марля.

Хід роботи. У підігрітий апарат Маркгама насипають 7 г сір­чанокислого магнію, вливають 5 мл фільтрату рубцевого вмісту, доливають 5 мл 2%-го розчину сірчаної кислоти. Лійку апарата споліскують 1-1,5 мл дистильованої води і кип'ятять вміст апа­рата до отримання 50 мл відгону, який потім титрують 0,1 н. роз­чином лугу з фенолфталеїном. Загальну кількість ЛЖК визна­чають за формулою: а х к х 100 х 0,1/5 = а х к х 2 = мекв ЛЖК і 100 мл рідини рубця, де а — кількість 0,1 н. розчину лугу, вит­раченого на титрування відгону, мл; к—поправковий коефіцієнт лугу; 5 — кількість рубцевої рідини, взятої для відгону, мл; 0, ] —кількість кислоти, що відповідає 1 мл 0,1 н. розчину лугу, мекв

Контрольне питання Яка роль ЛЖК в організмі жуйних?

* Робота 15. Спостереження за інфузоріями у вмісті рубці

і підрахунок їх кількост

Перетравлювання речовин в передшлунках зв'язане з жит тєдіяльністю численої й різноманітної мікрофлори (бактерій, ін фузорій, грибків). Видовий склад мікроорганізмів різноманітиш і залежить від характеру корму. У великої рогатої худоби в руби знайдено більше 30 видів інфузорій розміром від 20 до 200 мкм яких в 1 мл вмісту нараховується 2 млн. Інфузорії перемішуют вміст рубця, руйнують рослинну оболонку корму, синтезуют глікоген і повноцінний білок з продуктів розщеплення. Деяк

інфузорії здатні розщеплювати клітковину та синтезувати вітаміни групи В.

Мета досліду: ознайомитися з різними видами інфузорій, їх розмірами, характером рухів. Підрахувати кількість інфузорій в 1 мл вмісту рубця.

Для роботи необхідно: свіжий вміст рубця, мікро­скопи, предметні й накривні скельця, очні піпетки, стаканчики, шприц з гумовою трубкою, водяна баня, спиртівка, камери Го-ряєва, 10 %-й розчин формальдегіду.

Хід роботи. Краплю рідкої частини вмісту рубця наносять на предметне скельце, попередньо підігріте на спиртівці, прик­ривають накривним і розглядають під мікроскопом. В дос­ліджуваній краплі знаходяться інфузорії (рис 37) різного розміру і видів, зокрема інфузорії сімейства Ophryoscolecidae (рис. 37, де 1 —глотка; 2 —харчові включення; 3 — ендоплазма; 4 — ана­льна трубка; 5—порошиця; 6 — скоротлива вакуоля; 7— мак-ронуклеус; 8 — мікронуклеус; 9 — скелетна пластинка). В міру охолодження краплі рух інфузорій сповільнюється.

Потім шліфоване накривне скельце притирають до камери Горяєва і розглядають сітку під малим збільшенням мікроскопа. Із змішувача для лейкоцитів заповнюють камеру фільтратом рубцевого вмісту, як це робиться при підрахунку кількості лей­коцитів крові. Інфузорії підраховують у 100 великих квадратах камери. Кількість інфузорій в

1 мл вмісту рубця обчислюють за такою формулою:

п х250 х 2 х 1000

^х= їоо ' ^аб°

п х 5000,

де я — число підрахованих ін-Фузорій в 100 великих квад­ратах сітки; 2 — розведення Формальдегідом.

В середньому в 100 великих ^КВаДратах нараховується від 90 ^До 180 інфузорій.

Контрольні питання

1. Назвати особливості в передшлунках

48

49

2. Які жирні кислоти утворюються в рубці та їх значення 1_Л

3. Які мікроорганізми спостерігаються в рубці жуйних тва{ рин та їх значення?

• Робота 16. Спостереження за процесом жуй*

Жуйний період складається з відригування з'їденого корму пережовування його і зворотного проковтування. Тр жуйного періоду становить 30—50 хв. У дорослих жуйних твар: протягом доби спостерігається 6-8, а у телят —до 16 жуйних пе ріодів.

Мета досліду: ознайомитися з процесом жуйки у тварин.

Для роботи необхідно: жуйна тварина, секундомір, ручка (олівець), аркуш наперу.

Хід роботи. При дослідженні жуйки необхідно звернути на кількість жуйних рухів при пережовуванні однієї грудки кор му, кількість жуйних періодів, їхню тривалість. Дослідник ста зліва від тварини і спостерігає за переміщенням відригнуто корму по стравоходу від грудної порожнини до голови. Тварин; під час відригування витягує шию. Хвилеподібне скорочен стравоходу добре помітне під час руху відригнутого корму в| ділянці лівого яремного жолоба. Жуйка являє собою рефлек­торний акт, який тісно пов'язаний з станом здоров'я та функ­ціональною діяльністю передшлунків і сичуга тварини. При­пинення жуйки на довгий час призводить до порушення трав­лення.