Закінчення іменників I, II, III відмін у р. В. Множини

Правило

Приклад

1. Більшість іменників мають нульове закінчення:

бірж_, позик_, акцій_, гривень_.

2. Деякі іменники, як виняток, мають закінчення –ів або -ей:

суддів, ніздрів, гайдамаків, мамів (мам), бабів (баб), легенів (легень); вошей, статей, свиней, мишей, сімей.

Увага! В іменниках, які мають у Н. в. однини перед закінченням сполучення двох приголосних, у Р. в. множини між ними з’являється о або е:

позичок (позичка), книжок (книжка, домен (домна), копалень (копальня).)

Правило

Приклад

1. Іменники чоловічого роду, як правило, мають закінчення –ів:

Іменники чоловічого роду, що позначають осіб за місцем проживання або національністю, у яких у Н.в. множини випадає суфікс -ин- мають нульове закінчення:

Запам’ятати: чобіт_, циган_, чоловік_, гостей, коней.

партизанів, кілограмів, векселів, розпродажів.

громадянин – громадяни – громадян_;

болгарин – болгари – болгар_;

селянин – селяни – селян_, але грузинів, осетинів.

2. Іменники середнього роду мають, як правило, нульове закінчення:

Зрідка –ів (-їв):

Запам’ятати: очей, плечей.

сіл_, вікон_, надбань_, бажань_, прострочень_.

полів, іклів, відкриттів, почуттів, життів, подвір’їв, верхів’їв, міжгір’їв, сузір’їв, прислів’їв.

Увага! При збігові двох приголосних у кінці основи при нульовому закінченні часто з’являється вставний о або е:

вікно – вікон, відро – відер.

Правило

Приклад

1. Нормативним є закінчення –ей:

Виняток: матерів

галузей, відомостей, областей.

Правило

Приклад

1. –ей:

грошей, гусей, дверей, людей, курей, саней.

2. –ів:

в’язів, граблів, дріжджів, кліщів, окулярів, сходів, хитрощів.

3. Нульове закінчення:

вил_, воріт_, дров_, лещат_.

Правило

Приклад

1. У Д. в. та М. в. однини іменники першої відміни мають закінчення –і, після голосного та апострофа – -ї:

кредитці, іпотеці, фабриці;

на кредитці, в іпотеці, на фабриці.

Увага! Перед закінченням –і в Д. в. та М. в. однини приголосні г, к, х змінюються на з, ц, с:

книга – книзі, фабрика – фабриці, муха – мусі.