3. Сфера використання наукового стилю, його функції, підстилі, жанри

Науковий стиль – функціональний різновид літературної мови, що обслуговує різні галузі науки, виробництва, освіти і реалізується у спеціалізованих текстах різних жанрів²

Він належить до книжних стилів літературної мови, яким властиві попередня підготовленість висловлювання, ґрунтовна обізнаність з проблемами йтемами, монологічність, унормованість мови. Сфера його використання – наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта.

Призначення наукового підстилю – повідомляти, пояснювати, з’ясовувати, обґрунтовувати, роз’яснювати, класифікувати поняття; систематизувати знання; аргументувати докази. Основними функціями є пояснення наукових ідей, повідомлення про результати досліджень, переконання в правильності гіпотез.

Форми вираження наукової думки: найчастіше – письмова (підручник, стаття, тези тощо), рідше – усна (наукова дискусія, доповідь, полеміка).

У межах наукового стилю виділяють такі підстилі: власне науковий, науково-популярний, науково-навчальний. Зберігаючи основні ознаки стилю, кожний підстиль характеризується своїми особливостями використання мовних засобів.

Власне науковий (академічний) підстиль застосовується для повідомлення про результати наукових досліджень у вузькому колі фахівців, обізнаних з певною проблемою. Реалізується в таких жанрах, як монографія, рецензія, наукова стаття, наукова доповідь, курсова, дипломна, магістерська робота, тези тощо. Основний засіб донесення інформації – ваузькогалузева термінологія.

Науково-популярний — застосовують для дохідливого доступного викладу інформації про наслідки складних наукових досліджень для нефахівців. Реалізується в статтях науково-популярних часописів, книжках, призначених для широкого кола читачів. Мета науково-популярного підстилю – зацікавити читача науковим відкриттям. Через це вузькогалузева термінологія, не зрозуміла широкому загалові читачів, вживається мінімально й обов’язково пояснюється; замість абстрактних формул і положень подається конкретний ілюстративний матеріал, наводяться яскраві приклади із життя, які надають повідомленню образності й емоційності. В основі наукової популяризації лежить засада: про невідоме говорити через відоме, зрозуміле. Цим і пояснюється використання елементів художнього мовлення (епітетів, порівнянь, метафор).

Науково-навчальний– це мова навчання в усіх типах закладів освіти. Реалізується в підручниках, посібниках, лекціях, бесідах, методичних рекомендаціях, навчальних і навчально-методичних посібниках для доступного, логічного викладу наукової інформації. Характеризується простотоювикладу, чітким структуруванням викладу матеріалу, спрямованим на активізацію мислення учнів, поступовим, послідовним уведенням термінологічної лексики.

Кожен зі стилів має свої характерні особливості й реалізується у властивих йому жанрах.Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення і сферою спілкування, „конкретна форма організації мовного матеріалу функціонального стилю, текстова реалізація моделей і структур, що сформувалися й закріпилися в мовних ситуаціях”³.

За способом репрезентаціїрозрізняють усні (доповідь, дискусія) й писемні жанри наукової літератури (тези, стаття, рецензія тощо).

За характером виконуваних функційвиділяють власне наукові жанри (доповідь, стаття, монографія, оригінальні тези); науково-інформативні (анотація, тези (вторинні), конспект, реферат); науково-довідкові (словник, довідник, каталог);.

За приналежністю до підстилюрозрізняють жанри власне наукового підстилю, жанри науково-навчального підстилю, жанри науково-популярного підстилю

До жанрів власне наукового підстилю належать: монографія, рецензія, відгук, наукова стаття, наукова доповідь, курсова, дипломна, магістерська робота, тези (оригінальні), реферат (науковий).

До жанрів науково-навчального підстилю належать: підручник, посібник, лекція, начальний реферат, тези (вторинні), конспект, словник тощо.

До жанрів науково-популярного стилю належать: нарис, книга, популярна стаття чи лекція.

За ступенем узагальнення розрізняють первинні і вторинні жанри. До первинних, тобто оригінальних творів дослідницького характеру, відносять наукові роботи метою яких є передавання наукових відомостей, отриманих у процесі наукових досліджень (наприклад, монографія чи стаття). До вторинних –– ті, які створюються на основі вже наявних наукових текстів з метою опису їх змісту (реферат, конспект, анотація, рецензія, тези).

За формою жанри наукового мовлення поділяються на великі й малі. До великих жанрів належать дисертації, енциклопедії, монографії, довідники, навчальні посібники, до малих – наукові статті, реферати, анотації, тези, огляди, рецензії.

Отже, в науковому стилі діють суворі стильові норми, порушення яких свідчить про низький рівень мовно-наукової культури автора. Щоб уникнути цього, необхідно дотримуватися всіх основних вимог стилю й конкретного його жанру.