Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю функціональний стиль літературної мови. Назвіть п’ять провідних стилів сучасної української літературної мови, їх призначення й сферу використання.

2. Охарактеризуйте процес становлення і розвитку мови української науки.

3. Назвіть, які українські журнали й громадські організації були причетні до розвитку української наукової мови.

4. Назвіть сферу використання наукового стилю, його функції.

5. Назвіть підстилі наукового стилю, їх ознаки.

6. Дайте визначення поняттю „жанр”. Назвіть жанри, у яких реалізуються власне науковий, науково-навчальний і науково-популярний підстилі.

§ 2. Мовні особливості наукового стилю План

1. Мовні особливості наукового стилю на лексичному рівні. Поняття про термін і термінологію. Номенклатура й професіоналізми їх ознаки, вимоги до вживання.

2. Мовні особливості наукового стилю на морфологічному рівні.

3. Мовні особливості наукового стилю на синтаксичному рівні.

Ключові слова: загальновживана лексика, термін, терміносистема, термінологія, загальнонаукова термінологія, галузева термінологія, номенклатура, професіоналізм, „авторське ми”.

1. Мовні особливості наукового стилю на лексичному рівні. Поняття про термін і термінологію. Номенклатура й професіоналізми їх ознаки, вимоги до вживання

Лексика наукового стилю складається з трьох шарів: 1) загальновживана (нейтральна), 2) загальнонаукова термінологія (лексика), 3) спеціальна (галузева) термінологія.

Загальновживана лексикавикористовується в науковому стилі, як правило, лише в прямому значенні, що дає змогу об’єктивно позначити сутність поняття чи явища. Тому, якщо слово багатозначне, в науковому стилі воно вживається лише в одному значенні (рідше двох). Наприклад, дієсловобачити має 4 значення:

1) сприймати органами зору (Я бачу перед собою поле пшениці);

2) усвідомлювати, розуміти (Я бачу, що завдання для тебе надто складне);

3) мати зір (Після операції хворий став бачити);

4) вважати, визнавати когось кимось (Ви бачите в мені ще учня, а я вже самостійний дослідник).

У науковому стилі з наведених значень застосовуються лише два – перше й друге.

Прагнення до узагальнення, абстрагованого характеру викладу виявляється в тому, що в науковому стилі абстрактна лексика переважає над конкретною. Слово в науковому стилі зазвичай називає не конкретний неповторний предмет, а клас однорідних предметів або явищ, тобто виражає не окремий неповторний предмет, а клас однорідних предметів або явищ, тобто загальне наукове поняття.

Другий значний шар наукової мови складає загальнонаукова (термінологія) лексика. Це вже безпосередня частина метамови науки, тобто мови опису наукових об’єктів, явищ і процесів різних галузей науки й техніки. Загальнонаукові терміни виражають категорії й поняття, які застосовуються в усіх галузях наукового знання й називають логіко-філософські категорії, пов’язані з процесом пізнання. Наприклад: система, елемент, структура, функція, модель, парадигма, програма, метод, фактор, аналіз, синтез, операція, питання, задача, явище, процес, ґрунтуватися, результат, аспект, етап, характер, діапазон, факт, актуальність, цінність та ін.

Третій шар лексики наукового стилю складає термінологія. Термінологія – це основа наукового стилю, провідна, найбільш суттєва ознака мови науки. Можна сказати, що термін втілює в собі провідні особливості наукового стилю й гранично точно відповідає завданням наукового спілкування. Термін – це слово або словосполучення, яке точно й однозначно називає предмет, явище чи поняття науки й розкриває його зміст.

Термінологічна лексика також поділяється на загальнонаукову термінологію й вузькоспеціальну або галузеву.

Вузькоспеціальні (галузеві) терміни на відміну від загальнонаукових називають специфічні для кожної галузі знань предмети та явища, поняття й категорії. Кожна галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, філологічні, технічні, математичні, фізичні, економічні тощо. Сукупність термінів певної галузі науки, виробництва становить т е р м і н о л о г і ю галузі. Наприклад, до економічної термінології належать кошторис, позичка, видатки, до технічної – потужність, пружність, міцність, тиск, швидкість тощо.

Конкретний зміст поняття, позначеного терміном, стає зрозумілим лише завдяки дефініції – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття. Наприклад: дивіденд – частина прибутку акціонерного товариства, яка щорічно (чи з іншою періодичністю) розподіляється між акціонерами відповідно до кількості й виду акцій, що знаходяться в їхньому володінні⁴.

Значення термінів зафіксовано в спеціальних словниках, довідниках відповідної галузі знань.

Для довідок

Словники економічних термінів

Перекладні:

1. Боярова Л.Г., Корж А.П. Русско-украинский словарь современных банковских, финансово-кредитных и комерческих терминов. – Харьков: Основа, 1997. – 265 с.

2. Воробйова С.А., Молодід Т.К. Російсько український словник соціально-економічної термінології. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 120 с.

3. Международная система учета и статистики в банках Украины: Русско-украинский словарь финансово-банковских терминов. – Харьков: Прапор, 1998. – 159 с.

4. Русско-украинский финансово-банковский словарь: Банковское дело, бухгалтерия, финансирование, экономика, страхование. – Харьков: Фортуна-прес, 1997. – 208 с.

Тлумачні:

5. Бухгалтерський словник / За ред. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: Рута, 2001. – 224 с.

6. Довідник бухгалтера: оплата праці, оподаткування доходів громадян, відрахування в соціальні фонди. – К.: Воля, 2003. – 484 с.

7. Завгородній А.Г. та ін. Облік і аудит: Термінологічний словник. – Львів: Центр Європи, 2002. – 671 с.

8. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 496 с.

9. Словарь-справочник предпринимателя. Рынок: экономика, маркетинг, финансы, законы. – Херсон, 1993. – 250 с.

10. Словник сучасної економіки Макміллана / Пер. з англ. – 4-те вид. / Гол. ред. Девід Пірс. – К.: Навч. книга, 2000. – 856 c.

11. Язык рынка: Словарь / В.Ф. Халипов, А.А. Васильева и др. – М.: Книга, 1992. – 380 с.

Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:

а) системність терміна (належність терміна до певної термінологічної системи, зв’язок з іншими термінами певної предметної сфери);

б) наявність дефініції (визначення);

в) однозначність терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

г) стилістична нейтральність, відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків;

д) відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми.

За приналежністю до певної частини мовибільшість термінів – це іменники (готівка, лишок, неплатоспроможність), зрідка зустрічаються терміни прикметники (заставна, гуртовий, товарно-грошовий) та інші частини мови.

За будовоювиділяють однослівні терміни (чек, попит, ринок) та терміни-словосполучення, які можуть складатися з двох, трьох, чотирьох і навіть більше компонентів (видатковий ордер, вільно конвертована валюта, цінний папір, фонд оплати праці підприємства).

За походженнямрозрізняють власне українські (продаж, собівартість, роздріб) й іншомовні терміни (дебет, вексель, депозит).

Трапляється, що „чуже” слово знаходить синонім у мові, до якої прийшло, тоді утворюються терміни-дублети, наприклад: експорт – вивіз, імпорт – ввіз.

Існують такі вимоги до використання термінів:

1) термін мусить бути стандартним, тобто його потрібно вживати лише в тій формі, яка зафіксована у словнику відповідної галузі;

2) якщо термін є багатозначним, автор документа має будувати текст так, щоб одразу було зрозуміло, яке значення терміна має на увазі автор;

3) укладаючи документ, слід ураховувати адресата й не вводити спеціальних термінів до документів, адресованих широкому загалу нефахівців у певній галузі науки.

Крім термінів, у мові професійного спілкування виділяють номенклатуру й професіоналізми (або професійні просторіччя), які називають конкретні поняття вузької професійної галузі.

Номенклатура („номени”)– це слова, що називають конкретні (одиничні) об’єкти науки й техніки⁵.

Як правило, це формули; власні назви в географії; елементи в біології, хімії, медицині; назви рослин і звірів у біології; найменування типів і класів машин, механізмів, нерідко з цифровими й літерними позначеннями, що характеризують номер моделі, розмір деталі тощо. Наприклад: літак ТУ-134, танк Т-34, вимикач М-25.

В економіці до номенклатурних назв відносять: назви професій (підприємець, банкір), грошових одиниць (долар, євро), установ і підприємств, які здійснюють економічну діяльність (банк, біржа)⁶.

Номенклатуру й професіоналізми подають у словниках певної галузі.

Професіоналізми (професійні просторіччя) – слова й звороти, які використовуються людьми певної професії і є напівофіційними назвами понять цієї професії. Найчастіше професіоналізми утворюються унаслідок метафоричного перенесення ознак одного предмета на інший на підставі подібності, або як результат скорочення термінологічних словосполучень із додаванням до них емоційно-оцінних суфіксів. Часто професійне просторіччя – це загальнонародні слова, ужиті в специфічному значенні, наприклад, у редакторів: ляп – помилка, висячий – рядок, що не вміщується в сторінку; у водіїв: загоряти – сидіти без діла, бублик – руль, гума – автопокришка тощо.

Значна часина професіоналізмів – неофіційні розмовні замінники термінів. Наприклад (економічні): оборотка (оборотна відомість), платіжка (платіжна відомість), чекушка (чекова книжка),безнал(безготівковий розрахунок),вал(валовий прибуток) та ін.

Серед економічної професійно-наукової лексики особливу групу становлять запозичені з англійської мови й дослівно перекладені так звані термінологізовані професіоналізми: „жирний кіт”, „левова частка”, „вівця”, „бики”та ін., основна маса яких залишається словами з вузькою сферою професійного вживання (література, призначена для обмеженого кола фахівців, що займаються певною економічною проблемою). На відміну від розмовних професіоналізмів, що є емоційними замінниками термінів, термінологізовані професіоналізми не мають відповідників на рівні термінологічної лексики, вони подаються в галузевих словниках поряд із термінологічними одиницями.

Найчастіше професіоналізми й професійне просторіччя вживаються в усному мовленні людей певної професії. У писемному мовленні професіоналізми практично не вживаються. У практиці ділового спілкування треба бути обережним щодо їх уживання в службовому папері чи науковому тексті. Інакше документ може перетворитися з офіційного на неофіційний або викликати непорозуміння, ускладнити ділові стосунки.

Таким чином, лексика наукового стилю є складним утворенням, яке поєднує декілька лексичних шарів, базовим серед яких є термінологія.