14.1.4. Серологічні реакції за участю фагоцитів

Деякі антитіла, зокрема IgG1, IgG3, IgM, здатні стимулювати фагоцитарну активність лейкоцитів, покращуючи поглинання чужерідних антигенів. Такі антитіла отримали назву опсонинів (від грец. оpsoniazo – забезпечувати їжею, харчувати). Вони не тільки здатні своїми паратопами зв’язувати епітопи антигенів, але й можуть за допомогою Fc-фрагментів прикріплюватись до спеціальних рецепторів макрофагів, що сприяє просторовому зближенню фагоцита з антигенами. Приваблення антигенів до фагоцитів забезпечують також компоненти комплемента, активація яких відбувається на поверхні самого антигена. В результаті активації комплемента утворюється С3b-компонент, який зв’язується зі специфічним рецептором на поверхні макрофага. Таким чином, завдяки антитілам і комплементу відбувається імунне прилипанняантигенів до фагоцитів, або опсонізація, що у сотні разів підвищує ефективність поглинання антигенів.

При дослідженні імунного статусу людей, як одну з найважливіших характеристик, визначають фагоцитарну активність, обумовлену опсонінами. Для цього встановлюють такі кількісні характеристики, як опсонічний індекс, опсоно-фагоцитарний індекс і титр опсонинів.

Опсонічний індекс є показником функціональної активності фагоцитів під впливом опсонинів і комплемента. Він разраховується як відношення фагоцитарного числа досліджуваної крові до фагоцитарного числа нормальної крові. Для цього два зразки крові змішують зі стандартною кількістю живих або вбитих бактерій та інкубують 30 хв. при 37⁰С. Після інкубації з кожного зразка роблять мазки на предметному склі, фіксують препарати за способом Никифорова і фарбують їх метиленовим синім. За допомогою мікроскопа підраховують кількість бактерій, фагоцитованих 50 фагоцитами, встановлюють фагоцитарне число для обох зразків крові і визначають опсонічний індекс.

Опсоно-фагоцитарна реакція – метод оцінки активності опсонинів сироватки по їх здатності стимулювати поглинання бактерій або інших корпускулірних антигенів. Постановка реакції практично не відрізняється від попередньої. При мікроскопії зразків крові аналізують 25 фагоцитів і розбивають їх на групи в залежності від кількості фагоцитованих бактерій, а інтенсивність фагоцитозу оцінюють за трьоххрестною системою. Приклад розрахунку опсоно-фагоцитарного індекса наведений нижче.

Таблиця 14.1.

Оцінка опсоно-фагоцитарної реакції

Кількість мікробів, фагоцитованих одним фагоцитом	Оцінка фагоцитозу	Кількість фагоцитів	Розрахунок опсоно- Фагоцитарного індекса
0 1 – 20 21 – 40 більш 40	0 + ++ +++	1 4 5 12	1 х 0 = 0 4 х 1 = 4 5 х 2 = 10 12 х 3 = 36 Загалом: 0+4+10+36=50

Як видно з наведеної таблиці, у даному випадку опсоно-фагоцитарний індекс дорівнює 50. Максимально можливий показник становить 75. Слабкій опсоно-фагоцитарній реакції відповідає показник 10-24, позитивній реакції – 25-49, виражено позитивній реакції – 50-75.

Титр опсонинів– кількісна характеристика опсонічної активності фагоцитів відносно певного збудника хвороби.