Методи оцінки окислювального (метаболичного) вибуху нейтрофілів.

При поглинанні і перетравленні чужорідних антигенів у нейтрофілі різко зростає інтенсивність метаболичних процесів, зокрема, підсилюється окислювання глюкози, зростає споживання кліткою кисню, збільшується рівень біологічних форм кисню. Усі ці процеси настільки інтенсивні, що одержали назву метаболічного (окислювального або дихального) вибуху. Існує кілька способів оцінки метаболічного вибуху на підставі визначення активних форм кисню в нейтрофілі. Найбільш часто використовуються в клінічній імунології тест відновлення нитросинього тетразолію (НСТ-тест) і визначення хемілюмінесценції нейтрофілів.

HСT-тест полягає в тому, що розчинений нітросиній тетразолій, поглинений нейтрофілом за допомогою піноцитозу, під впливом активних форм кисню у клітині перетворюється у нерозчинний формазан (темно-сині гранули). Звичайно ставлять реакцію спонтанного і стимульованого метаболічного вибуху. При постанові спонтанного НСТ-теста цільну кров змішують з розчином нітросинього тетразолію та інкубують. Після інкубації готують мазок, висушують, фіксують його та офарблюють. Підраховують кількість клітин, що містять гранули формазана. У стимульованому НСТ-тесті кров попередньо інкубують зі стимулятором фагоцитозу (суспензією мікробів або часток латексу, зимозана), а потім змішують з розчином нітросинього тетразолію.

Визначення метаболічної активності нейтрофілів методом хемілюмінісценції. В основі методу хемілюмінесценції лежить визначення рівня світіння нейтрофілів у процесі метаболічного вибуху в результаті їхньої стимуляції, посилене завдяки додаванню люмінола. Методику можна здійснювати як з виділеними нейтрофілами, так і з використанням цільної крові. Клітки змішують з люмінолом і вимірюють спонтанну хемілюмінесценцію за допомогою рідинного сцинтилляційного спектрометра. Потім додають один зі стимуляторів метаболічного вибуху (частки латексу, зимозана, клітини дріжджів) і вимірюють рівень індукованої (стимульованої) хемілюмінесценції. В даний час закордонними фірмами випускаються прилади і набори реактивів для визначення хемілюмінесценції, що дозволяє стандартизувати метод для використання в лабораторіях клінічної імунології.

4. Реакція гальмування міграції лейкоцитів (ргмл)

РГМЛ заснована на феномені пригнічення міграції лейкоцитів фактором, що виділяють сенсибілізовані лімфоцити при взаємодії з антигеном. Даний метод дозволяє in vitro визначати сенсибілізацію клітин людини до різних алергенів. Найбільш розповсюджений капілярний варіант РГМЛ полягає в наступному. У цільну гепаринізовану кров додають розчин випробуваного антигену, алергену або іншого препарату в необхідній концентрації. Цією кров'ю заповнюють капіляри, що потім герметично закривають з одного кінця парафіном або іншим подібним матеріалом. Клітини осаджують центрифугуванням при 200g протягом 20 хв. (у результаті одержують стовп еритроцитів, на якому знаходиться кільце лейкоцитів, а над ним – сироватка), після чого капіляр закривають з іншої сторони аналогічним образом. Інкубують капіляр у горизонтальному положенні у вологій камері при 20°С 18-24 год. За цей час лейкоцити мігрують у шар сироватки. Довжину зони міграції вимірюють. Обчислюють індекс зміни міграції клітин під впливом препарату у порівнянні зі спонтанною (без антигену) міграцією.