7. Поняття та особливості джерел зп.

Дж. ЗП – НПА, що містять загальнообов’язкові правові вимоги, норми, правила, що регулюють суп в-ни у сфері належності, використання, відтворення, охорони земель.

Риси Дж. ЗП(заг риси, що притаманні всім дж права):

1)видаються в межех повноважень відпов суб’єктів правотворчості

2)повинні відпов НПА вищестоящих о-нів

3)розрах на багаторазове викор

4)загальнообов’язковий х-р

5)адресовані до не визнач кола суб’єктів

6)забезпечуються примусовою силою д-ви

Особливості Дж ЗП:

1)наявність кодиф акту

2)поєднання використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

3)забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

4)регулюють втручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею;

5)забезпечення раціонального використання та охорони земель;

6)забезпечення гарантій прав на землю;

7)закріплюють пріоритет вимог екологічної безпеки.

8. Поняття та класифікація джерел зп:

Джерела права є зовнішня форма вираження правотворчої діяльності держави. Наявність відповідних джерел права, що регулюють ті чи інші суспільні відносини, є свідченням існування відповідної самостійної галузі права. Джерелами ЗП є прийняті уповноваженими державою органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні земельні відносини відповідно до земельної політики держави. Важливою особливістю ЗП Укр є наявність кодифікованого систематизуючого законодавчого акта – Зем кодексу Укр, головним завданням якого є встановлення принципових положень правового регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення зем ресурсів, забезп екологічної безпеки, запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та інш діяльності на зем фонд і.т.і. Нормативно-правові акти як джерела ЗП знаходяться в суворій ієрархічній послідовності: 1) в залежності від питомої ваги зем-правових норм у н-п актах: - спеціалізовані, де переважна більшість прав норм спрямована на регулювання зем відн (ЗКУ, ЗУ “Про оренду землі”…); - інші, що регулюють інші суспільні відносини (госп, еколог, адмін), але містять прав норми, щодо регул певних зем відн (ЗУ “Про основи містобудування”, ЗУ “Про селянське (фермерське) госп-во”…). 2)поділяються дж: - закони; - підзаконні акти 3) акти органів: -законод; -викон влади; -місцевого самовряд і т.і.

9. Конституційні засади зп.

КУ – НПА найвищої юр сили, що є дж всіх галузей п-ва

містить норми прямої дії

визначає і закріплює засади регулювання зем відносин

визначає політику д-ви у сфері зем відносин

Всі конституційні приписи (засади) можна поділити на кілька груп:

1)положення, що визначають належність земель в У-ні (ст..13 КУ)

- ст..14 – суб’єкти п-ва вла-сті на землю (д-ва самостійний суб’єкт)

- ст..142 – суб’єкти п-ва вла-сті тер гром сіл, сел., міст, районів у містах…

2)положення, що присвячені охороні земель:

- ст..14 КУ – З – основне нац багатство+особлива охорона д-ви (раціон викор земель;захист від людського впливу;відтвор і підвищення родючості ґрунтів; особливий режим використання земель…)

3)полож що забезпечують гарантування і захист прав гром на землю (ст..41КУ+розділ 5 ЗКУ)

4)полож, що регламент д-сть державних о-нів та ОМС в галузі викор і охорони земель щодо ПУ (ст..102 КУ), щодо КМУ ст..116 (здійснення управління…)

А також ще одна, відокремлена засада – конституційні вимоги щодо регламентації певних видів відносин (в т.ч. земельних) виключно законами У-ни (ст..92 КУ)