- •1.Землі як об’єкт правової регламентації. Склад земельного фонду у-ни.
- •2. Предмет та метод земельного права (зп).
- •3. Принципи зп.
- •4. Методи правового регулювання у земельному праві
- •5. Система зп та його основні правові інститути.
- •6. Співвідношення зп із суміжними галузями п-ва.
- •7. Поняття та особливості джерел зп.
- •8. Поняття та класифікація джерел зп:
- •9. Конституційні засади зп.
- •10. Закони як дж зп
- •11. Зку у системі дж зп
- •12. Підзаконні нпа як джерела земельного права
- •13. Поняття та особливості земельних правовідносин.
- •14. Класифікація земельних правовідносин
- •15. Структура земел.Правовідносин:
- •16. Підстави виникнення та припинення земельних правовідносин
- •17. Добросусідство
- •18. Основні етапи здійснення зем.Реформи в Укнаїні.
- •19. Землі як об’єкт права власноті. Поняття та ознаки земельної ділянки.
- •20. Поняття та основні ознаки права власності на землю
- •21 Форми права власності на землю
- •22. Підстави виникнення права власності на землю
- •23. Право державної власності на землю
- •24. Право власності на землю територіальних громад
- •25. Права та обов’язки власників земельних ділянок та землекористувачів
- •26.Порядок безоплатної приватизації зем.Діл.Громадянами та її норми
- •27. Приватизація та інші правові форми набуття права власності на землю.
- •28. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав
- •29. Способи захисту прав на земельні ділянки
- •30. Способи і порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою
- •31. Цивільно правова та дисциплінарна відповідальність за порушення земельного законодавства
- •32. Поняття та порядок паювання земель
- •33. Право користування землями. Права та обов’язки землекористувачів
- •34. Право земельного сервітуту та його види
- •Види права земельного сервітуту
- •35 Дія земельного сервітуту
- •36. Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам
- •37. Планування використання земель
- •38. Поняття та правове регулювання оренди землі Орендодавці та орендарі.
- •39. Суб’єкти які мають право на земельну частку (пай). Права власників земельних паїв.
- •40. Договір оренди земельної ділянки та цого істотні умови
- •Iстотними умовами договору оренди землі є:
- •41. Предмет, сторони і зміст договору оренди зд
- •42. Суборенда земельних ділянок
- •43. Форма договору оренди землі та порядок його реєстрації.
- •44. Права і обовязки орендодавців та орендарів
- •45. Орендна плата за землю ї її форми
- •46. Зміна припинення розірвання умов договору оренди землі
- •47. Поняття та загальна характеристика управління в галузі використання та охорони земель
- •48. Компетенція органів місцевого самоврядування в галузі регулювання земельних відносин.
- •49. Функції державного управління земельним фондом
- •50. Державний земельний кадастр: поняття та зміст
- •51. Моніторинг земель
- •52. Землеустрій. Призначення, зміст, порядок здійснення
- •53.Контроль за використанням і охороною земель
- •54. Завдання та зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
- •55. Гарантії прав на землю
- •56. Порядок вирішення земельних спорів
- •57.Загальна характеристика а особливості юр.Відповідальності
- •58.Поняття, склад та особливості земельних правопорушень
- •59. Адміністративна та кримінальна відповідальність за поруш.Зем.Закон.
- •60. Повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель
- •61. Поняття та особливості правового режиму земель с/г призначення
- •62. Пріоритет та суб’єкти сільськогосподарського земле використання
- •63. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •64. Правовий режим земель житлової та громадської забудови
- •65. Особливо цінні землі та порядок їх вилучення
- •66. Набувальна давність та перехід прав на земельну ділянку
- •67. Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень
- •68. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •69. Правовий режим земельних ділянок для садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби
- •70. Правовий режим земель природичо-заповідного фонду. Землі іншого природоохоронного призначення.
- •71. Право спільної власності на землю.
- •72. Диференціація правового режиму земель природно-заповідного фонду.
- •73. Поняття та загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- •74. Правовий режим земель промисловості. Санітарно-захисні зони.
- •76. Правовий режим використання земель зв‘язку та енергетичної системи.
- •77. Правовий режим земель оборони. Зони особливого режиму використання земель.
- •78. Правовий режим земель фермерських господарств та особистих селянських господарств.
- •79. Правовий режим земель оздоровчого призначення. Округи санітарної охорони курортів.
- •80. Поняття, склад та правовий режим земель рекреаційного призначення.
- •81. Правовий режим земель історико-культурного призначення. Зони охорони пам’яток.
- •82. Поняття та склад земель лісового фонду. Особливості їх правового режиму.
- •83. Поняття та склад земель водного фонду, заходи їх правової охорони.
- •84. Загальна характеристика та особливості правового режиму земель водного фонду.
- •85. Поняття та види обмеження прав на земельну ділянку.
- •86. Поняття та склад земель с/г призначення
- •87. Порядок виділення в натурі земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)
- •88. Особливості надання і використання земель оздоровчого призначення.
- •89. Земельні ділянки особистих селянських господарств.
- •90. Правовий режим земель фермерських господарств.
28. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав
На відміну від громадян України, які можуть придбавати земельні ділянки усіх категорій і на різних підставах, іноземних суб'єктів права власності на землю обмежено у придбанні земель за категоріями, виборі місця їх розташування, у меті використання, умовах одержання тощо. Так, відповідно до частини четвертої ст. 22 Земельного кодексу землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Якщо такі землі отримано іноземними громадянами, особами без громадянства, іноземними юридичними особами у спадщину, то згідно з частиною четвертою ст. 81 та частиною третьою ст. 82 Земельного кодексу вони протягом року підлягають відчуженню.
Частиною другою ст. 81 Земельного кодексу визначено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовано об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Вони можуть придбати лише землі несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також землі за межами населених пунктів, на яких розташовано об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Враховуючи вищевикладене, є три істотні обмеження набуття права земельної власності іноземними громадянами та особами без громадянства, а саме: іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки відповідно до частини другої ст. 81 у разі:
• придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни та іншими цивільно-правовими угодами;
• викупу земельних ділянок, на яких розташовано об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;
• прийняття спадщини.
Обмеження набуття права власності на земельні ділянки передбачено також для іноземних юридичних осіб. Так, згідно з частиною другою ст. 82 Земельного кодексу іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:
• у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;
• за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.
Отже, набуття іноземними юридичними особами права власності на земельні ділянки пов'язано з придбанням або необхідністю розміщення на відповідних землях об'єктів нерухомості. Підстави для набуття земельних ділянок у власність аналогічні підставам, передбаченим для іноземних громадян та осіб без громадянства.
Щодо регламентації права власності на земельні ділянки іноземних держав, то такі держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів (ст. 85 Земельного кодексу).
Відповідні земельні ділянки передаються іноземним державам з урахуванням міжнародного принципу взаємності, тобто наша держава має надавати їх конкретній іноземній державі на тій самій правовій основі, на якій остання надає ділянки Україні. Водночас у міжнародній практиці трапляються випадки, коли національна держава передає земельну ділянку на більш пільгових умовах, ніж іноземна держава. Така практика не суперечить нормам міжнародного права і розцінюється як акт доброї волі. Проте вона може суперечити вимогам національного законодавства, оскільки іноземний суб'єкт права власності на землю та іноземна держава не можуть мати у національній державі більший обсяг прав, ніж це передбачено для національних суб'єктів права власності на землю і національної держави в іноземній.
Крім того, продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України (ст. 129 Земельного кодексу).
Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України*.