- •1.Землі як об’єкт правової регламентації. Склад земельного фонду у-ни.
- •2. Предмет та метод земельного права (зп).
- •3. Принципи зп.
- •4. Методи правового регулювання у земельному праві
- •5. Система зп та його основні правові інститути.
- •6. Співвідношення зп із суміжними галузями п-ва.
- •7. Поняття та особливості джерел зп.
- •8. Поняття та класифікація джерел зп:
- •9. Конституційні засади зп.
- •10. Закони як дж зп
- •11. Зку у системі дж зп
- •12. Підзаконні нпа як джерела земельного права
- •13. Поняття та особливості земельних правовідносин.
- •14. Класифікація земельних правовідносин
- •15. Структура земел.Правовідносин:
- •16. Підстави виникнення та припинення земельних правовідносин
- •17. Добросусідство
- •18. Основні етапи здійснення зем.Реформи в Укнаїні.
- •19. Землі як об’єкт права власноті. Поняття та ознаки земельної ділянки.
- •20. Поняття та основні ознаки права власності на землю
- •21 Форми права власності на землю
- •22. Підстави виникнення права власності на землю
- •23. Право державної власності на землю
- •24. Право власності на землю територіальних громад
- •25. Права та обов’язки власників земельних ділянок та землекористувачів
- •26.Порядок безоплатної приватизації зем.Діл.Громадянами та її норми
- •27. Приватизація та інші правові форми набуття права власності на землю.
- •28. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав
- •29. Способи захисту прав на земельні ділянки
- •30. Способи і порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою
- •31. Цивільно правова та дисциплінарна відповідальність за порушення земельного законодавства
- •32. Поняття та порядок паювання земель
- •33. Право користування землями. Права та обов’язки землекористувачів
- •34. Право земельного сервітуту та його види
- •Види права земельного сервітуту
- •35 Дія земельного сервітуту
- •36. Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам
- •37. Планування використання земель
- •38. Поняття та правове регулювання оренди землі Орендодавці та орендарі.
- •39. Суб’єкти які мають право на земельну частку (пай). Права власників земельних паїв.
- •40. Договір оренди земельної ділянки та цого істотні умови
- •Iстотними умовами договору оренди землі є:
- •41. Предмет, сторони і зміст договору оренди зд
- •42. Суборенда земельних ділянок
- •43. Форма договору оренди землі та порядок його реєстрації.
- •44. Права і обовязки орендодавців та орендарів
- •45. Орендна плата за землю ї її форми
- •46. Зміна припинення розірвання умов договору оренди землі
- •47. Поняття та загальна характеристика управління в галузі використання та охорони земель
- •48. Компетенція органів місцевого самоврядування в галузі регулювання земельних відносин.
- •49. Функції державного управління земельним фондом
- •50. Державний земельний кадастр: поняття та зміст
- •51. Моніторинг земель
- •52. Землеустрій. Призначення, зміст, порядок здійснення
- •53.Контроль за використанням і охороною земель
- •54. Завдання та зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
- •55. Гарантії прав на землю
- •56. Порядок вирішення земельних спорів
- •57.Загальна характеристика а особливості юр.Відповідальності
- •58.Поняття, склад та особливості земельних правопорушень
- •59. Адміністративна та кримінальна відповідальність за поруш.Зем.Закон.
- •60. Повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель
- •61. Поняття та особливості правового режиму земель с/г призначення
- •62. Пріоритет та суб’єкти сільськогосподарського земле використання
- •63. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •64. Правовий режим земель житлової та громадської забудови
- •65. Особливо цінні землі та порядок їх вилучення
- •66. Набувальна давність та перехід прав на земельну ділянку
- •67. Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень
- •68. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •69. Правовий режим земельних ділянок для садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби
- •70. Правовий режим земель природичо-заповідного фонду. Землі іншого природоохоронного призначення.
- •71. Право спільної власності на землю.
- •72. Диференціація правового режиму земель природно-заповідного фонду.
- •73. Поняття та загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- •74. Правовий режим земель промисловості. Санітарно-захисні зони.
- •76. Правовий режим використання земель зв‘язку та енергетичної системи.
- •77. Правовий режим земель оборони. Зони особливого режиму використання земель.
- •78. Правовий режим земель фермерських господарств та особистих селянських господарств.
- •79. Правовий режим земель оздоровчого призначення. Округи санітарної охорони курортів.
- •80. Поняття, склад та правовий режим земель рекреаційного призначення.
- •81. Правовий режим земель історико-культурного призначення. Зони охорони пам’яток.
- •82. Поняття та склад земель лісового фонду. Особливості їх правового режиму.
- •83. Поняття та склад земель водного фонду, заходи їх правової охорони.
- •84. Загальна характеристика та особливості правового режиму земель водного фонду.
- •85. Поняття та види обмеження прав на земельну ділянку.
- •86. Поняття та склад земель с/г призначення
- •87. Порядок виділення в натурі земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)
- •88. Особливості надання і використання земель оздоровчого призначення.
- •89. Земельні ділянки особистих селянських господарств.
- •90. Правовий режим земель фермерських господарств.
71. Право спільної власності на землю.
Стаття 86. Спільна власність на землю
1.Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
2.Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи.
3.Суб'єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути районні та обласні ради.
4.Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.
В даному випадку, під правом спільної власності на земельну ділянку слід розуміти право власності двох або декількох осіб на одну і ту ж саму земельну ділянку. Тобто, спільна власність характеризується єдністю об'єкта та множинністю суб'єктів, тому що співвласники єдиної земельної ділянки не створюють єдиного суб'єкта права — юридичну особу.
У випадку спільної власності кожному співвласнику належить право власності на всю земельну ділянку. Те ж право належить всім іншим особам спільної власності. Таким чином, можна вважати, що кожному співвласнику належить обмежене право власності на спільну земельну ділянку. (Див.: Гражданский кодекс Украиньї (научно-практический коммента-рий).— X.: 000 «Одиссей», 1999.— С. 185-188).
Стаття розрізняє два види власності: спільна часткова власність (з визначенням частки) та спільна сумісна власність (без визначення частки).
Спільна часткова власність характеризується тим, що кожному співвласнику належить вже визначена частка в праві власності на спільну земельну ділянку. Ця частка не відокремлюється в натурі, на місцевості. Вона може бути виражена у вигляді відсотків або дробу права спільної власності. Розмір частки визначається залежно від умов набуття права власності на спільну земельну ділянку, наприклад, у разі успадкування, спільного придбання за договором купівлі, дарування та ін. Тому частки у спільної земельної ділянки можуть бути нерівними, а можуть бути і рівними. Але, незалежно від розміру частки, кожен співвласник користується рівним обсягом прав до спільної земельної ділянки.
У спільній сумісній власності частка кожного співвласника не визначена. Ця форма спільної власності характерна, як правило, для сімейних і сімейно-трудових утворень, тому що майнові права співвласників земельної ділянки обумовлені особисто-правовими зв'язками між ними. Співвласниками спільної сумісної власності можуть бути тільки фізичні особи, тому ця правова форма притаманна лише праву приватної власності.
На відміну від цивільного, земельний кодекс передбачає обмежений круг суб'єктів права спільної часткової власності залежно від форми власності. Відносини спільної часткової власності виникають окремо серед суб'єктів права приватної власності — фізичних та юридичних осіб відносно земельних ділянок, які їм належать, і серед суб'єктів права комунальної власності відносно земельних ділянок, які належать на праві власності територіальним громадам. Таким чином, інститут спільної часткової власності на землю може застосовуватися тільки окремо до відносин приватної або комунальної власності. Держава не може виступати суб'єктом права спільної власності на землю.