- •1.Землі як об’єкт правової регламентації. Склад земельного фонду у-ни.
- •2. Предмет та метод земельного права (зп).
- •3. Принципи зп.
- •4. Методи правового регулювання у земельному праві
- •5. Система зп та його основні правові інститути.
- •6. Співвідношення зп із суміжними галузями п-ва.
- •7. Поняття та особливості джерел зп.
- •8. Поняття та класифікація джерел зп:
- •9. Конституційні засади зп.
- •10. Закони як дж зп
- •11. Зку у системі дж зп
- •12. Підзаконні нпа як джерела земельного права
- •13. Поняття та особливості земельних правовідносин.
- •14. Класифікація земельних правовідносин
- •15. Структура земел.Правовідносин:
- •16. Підстави виникнення та припинення земельних правовідносин
- •17. Добросусідство
- •18. Основні етапи здійснення зем.Реформи в Укнаїні.
- •19. Землі як об’єкт права власноті. Поняття та ознаки земельної ділянки.
- •20. Поняття та основні ознаки права власності на землю
- •21 Форми права власності на землю
- •22. Підстави виникнення права власності на землю
- •23. Право державної власності на землю
- •24. Право власності на землю територіальних громад
- •25. Права та обов’язки власників земельних ділянок та землекористувачів
- •26.Порядок безоплатної приватизації зем.Діл.Громадянами та її норми
- •27. Приватизація та інші правові форми набуття права власності на землю.
- •28. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав
- •29. Способи захисту прав на земельні ділянки
- •30. Способи і порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою
- •31. Цивільно правова та дисциплінарна відповідальність за порушення земельного законодавства
- •32. Поняття та порядок паювання земель
- •33. Право користування землями. Права та обов’язки землекористувачів
- •34. Право земельного сервітуту та його види
- •Види права земельного сервітуту
- •35 Дія земельного сервітуту
- •36. Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам
- •37. Планування використання земель
- •38. Поняття та правове регулювання оренди землі Орендодавці та орендарі.
- •39. Суб’єкти які мають право на земельну частку (пай). Права власників земельних паїв.
- •40. Договір оренди земельної ділянки та цого істотні умови
- •Iстотними умовами договору оренди землі є:
- •41. Предмет, сторони і зміст договору оренди зд
- •42. Суборенда земельних ділянок
- •43. Форма договору оренди землі та порядок його реєстрації.
- •44. Права і обовязки орендодавців та орендарів
- •45. Орендна плата за землю ї її форми
- •46. Зміна припинення розірвання умов договору оренди землі
- •47. Поняття та загальна характеристика управління в галузі використання та охорони земель
- •48. Компетенція органів місцевого самоврядування в галузі регулювання земельних відносин.
- •49. Функції державного управління земельним фондом
- •50. Державний земельний кадастр: поняття та зміст
- •51. Моніторинг земель
- •52. Землеустрій. Призначення, зміст, порядок здійснення
- •53.Контроль за використанням і охороною земель
- •54. Завдання та зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
- •55. Гарантії прав на землю
- •56. Порядок вирішення земельних спорів
- •57.Загальна характеристика а особливості юр.Відповідальності
- •58.Поняття, склад та особливості земельних правопорушень
- •59. Адміністративна та кримінальна відповідальність за поруш.Зем.Закон.
- •60. Повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель
- •61. Поняття та особливості правового режиму земель с/г призначення
- •62. Пріоритет та суб’єкти сільськогосподарського земле використання
- •63. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •64. Правовий режим земель житлової та громадської забудови
- •65. Особливо цінні землі та порядок їх вилучення
- •66. Набувальна давність та перехід прав на земельну ділянку
- •67. Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень
- •68. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •69. Правовий режим земельних ділянок для садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби
- •70. Правовий режим земель природичо-заповідного фонду. Землі іншого природоохоронного призначення.
- •71. Право спільної власності на землю.
- •72. Диференціація правового режиму земель природно-заповідного фонду.
- •73. Поняття та загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- •74. Правовий режим земель промисловості. Санітарно-захисні зони.
- •76. Правовий режим використання земель зв‘язку та енергетичної системи.
- •77. Правовий режим земель оборони. Зони особливого режиму використання земель.
- •78. Правовий режим земель фермерських господарств та особистих селянських господарств.
- •79. Правовий режим земель оздоровчого призначення. Округи санітарної охорони курортів.
- •80. Поняття, склад та правовий режим земель рекреаційного призначення.
- •81. Правовий режим земель історико-культурного призначення. Зони охорони пам’яток.
- •82. Поняття та склад земель лісового фонду. Особливості їх правового режиму.
- •83. Поняття та склад земель водного фонду, заходи їх правової охорони.
- •84. Загальна характеристика та особливості правового режиму земель водного фонду.
- •85. Поняття та види обмеження прав на земельну ділянку.
- •86. Поняття та склад земель с/г призначення
- •87. Порядок виділення в натурі земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)
- •88. Особливості надання і використання земель оздоровчого призначення.
- •89. Земельні ділянки особистих селянських господарств.
- •90. Правовий режим земель фермерських господарств.
31. Цивільно правова та дисциплінарна відповідальність за порушення земельного законодавства
Відповідальність за порушення земельного законодавства — важлива складова правового забезпечення раціонального використання та охорони земель. Вона здійснюється у межах правовідносин між суб'єктом, який порушив приписи земельно-правової норми, з одного боку, і державою в особі її органів — з другого. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства залежно від застосовуваних санкцій поділяється на адміністративну, кримінальну, цивільно-правову та дисциплінарну.
Дисциплінарна відповідальність за земельні правопорушення Земельним кодексом України, не передбачена. Однак у практиці використання й охорони земель дисциплінарні проступки скоюються часто, а винні в їх скоєнні громадяни притягаються до дисциплінарної відповідальності відповідно до вимог Кодексу законів про працю України (КЗПУ).
Заходам стягнення за порушення трудової дисципліни присвячена стаття 147 КЗПУ. У ній підкреслюється, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у вигляді догани чи звільнення.
Установити наперед весь перелік дисциплінарних земельно-правових проступків у будь-яких правових актах майже неможливо. Дане питання вирішується конкретно в окремому випадку.
Усі діяння, що порушують земельне законодавство, але не носять характеру адміністративного проступку чи кримінального злочину, відносяться до дисциплінарних проступків. Можна навести конкретні характерні приклади, що зустрічаються у практиці.
Працівник самовільно (свідомо чи з необережності) переставив межовий знак, змінив межу земельної ділянки. Це порушення було виявлено адміністрацією підприємства. На винного було накладено дисциплінарне стягнення, межовий знак поставлено на своє місце. Порушення ліквідовано, відпала необхідність у накладанні на порушника адміністративного штрафу.
Дисциплінарними проступками також є, наприклад, невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами сільськогосподарських культур, з водною і вітровою ерозією, порушення агротехнічних правил, правил зберігання і застосування хімічних препаратів, що призвели до погіршення земель тощо. Вони є характерними і типовими земельними дисциплінарними порушеннями.
Цивільна відповідальність називається також майновою відповідальністю за шкоду, спричинену майну громадян і юридичних осіб, а також життю і здоров'ю людей.
Шкода може бути спричинена у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням договору, а також у зв'язку з правопорушенням, що заподіяло шкоду. Це розкривають норми Цивільного кодексу України про угоди, про відповідальність внаслідок шкоди, спричиненої життю і здоров'ю громадян.
Цивільна відповідальність передбачає можливість компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про використання земель та інших природних ресурсів.
Компенсація може мати місце внаслідок правомірних дій у разі вилучення земель та інших природних ресурсів для громадських і державних потреб, винного заподіяння шкоди власнику чи користувачу природних ресурсів і компенсації державної шкоди, що виникла з вини екологічно шкідливих виробництв, тобто компенсації за "чужу вину".
Цивільна відповідальність сприяє вжиттю заходів щодо підновлення якості земель та інших природних ресурсів, захисту майнових та екологічних прав людини залежно від ступеня унікальності, природної та наукової цінності знищених чи пошкоджених природних ресурсів і об'єктів та передбачає елементи штрафного компенсування шкоди, а в ряді випадків — і заходи стимулювання, спрямовані на заохочення органів, що здійснюють контроль у цій сфері та витрачають кошти на оздоровлення навколишнього природного середовища і здійснення природоохоронних заходів.
Визначення шкоди здійснюється на основі різноманітних методів:
- таксового;
- витратного;
- розрахункового;
- нормативного.
У практиці визначення шкоди, заподіяної власником землі та землекористувачем земель, знайшли нормативне закріплення такі види платежів:
- базові, що встановлюються в межах погоджених нормативів викидів (скидів) і лімітів використання природних ресурсів та плати за землю;
- п'ятикратні розміри платежів за перевищення граничнодопустимих концентрацій і тимчасово погоджених скидів (викидів), перевищення лімітів використання природних ресурсів.
Важливим відновлювальним заходом є компенсація шкоди, заподіяної здоров'ю та майну громадян, майну сільськогосподарських, колективних підприємств, кооперативів і акціонерних товариств екологічно небезпечними об'єктами (АЕС тощо), власниками чи володільцями джерел підвищеної екологічної небезпеки.