3. Принципи зп.

Принципи ЗП – це основні і керівні засади, що визначають зміст і спрямованість правового регулювання, вони виражають такі закономірності, які є найбільш загальними нормами і поширюються на всіх суб’єктів.

Принципи земельного права по­діляють на:

1)загальноправові (конституційні) – є універсальними і властивими усім галузям вітчизняного права.

2)міжгалузеві (загальні) – є ре­зультатом відтворення конституційних принципів права, їх розширення та тлумачення в галузевих НПА.

3)галузеві (спеціальні) – закріплені чин­ним земельним законодавством основні керівні засади, які виражають сутність норм земельного права та головні нап­рями в галузі правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з раціональним використанням та ефективною охороною земельних ресурсів.

Серед спеціальних найбільш важливе значення мають такі п-пи:

1)Принцип цільового і раціонального використання земель пронизує зміст усіх інститутів земельного права. Цільове призначення земель — це встановлені законодавством поря­док, умови та межі експлуатації (використання) земель для конкретних цілей відповідно до категорій земель, які мають особливий правовий режим. Суть раціонального використання земель полягає в за­безпеченні водночас ефективного використання земель та їх охорони. Законодавством встановлено спеціальні вимоги з метою збереження ґрунтової родючості земель, підвищен­ня їх врожайності, забезпечення збереження і відтворення земельних ресурсів…

2)Принцип встановлення особливого правового режиму зе­мель відповідних категорій. Під правовим режимом земель слід розуміти встановле­ний нормами порядок та умови використання земель всіх категорій за цільовим призначенням, забезпе­чення й охорону прав власників землі та землекористува­чів, здійснення державного управління земельним фон­дом та контролю за використанням землі, додержанням вимог земельного законодавства, ведення земельного ка­дастру, проведення землеустрою та здійснення земельного моніторингу і т.д.

3)Принцип пріоритету сільськогосподарського викорис­тання земель та їх охорони базується на пріоритетності роз­витку правового регулювання земель сільськогосподарського призначення. Це означає, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Для несільсько-господарських потреб мають надаватися землі, не придатні для ведення сільського господарства, або сільськогосподар­ські угіддя гіршої якості.

4)Принцип здійснення контролю за використанням та охо­роною земель полягає в наявності спеціальних організацій­но-правових засобів, за допомогою яких здійснюється кон­троль за використанням та охороною земельних ресурсів. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюють уповноважені органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель — спеціально уповноважені органи з пи­тань екології та природних ресурсів. Поряд з державним контролем за використанням та охо­роною земель здійснюється самоврядний (сіл,сел.,міські, районні, обл. ради) та громадський контроль (громадські інспектори, що признач ОМС).

5)Принцип платності використання земель – запровад­жений Законом України «Про плату за землю».

6)Принцип забезпечення захисту прав юридичних осіб та громадян на землю передбачає такі спеціальні способи їх за­хисту: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушен­ня прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого са­моврядування; відшкодування заподіяних збитків, а також інші способи, передбачені законом.

Крім названих принципів важливе значення мають також:

1)п-п різноманітності форм власності та рівноправності їх суб’єктів

2)п-п перебування землі в цив-правовому обігу

3)п-п державного управління землями

4)п-п стабільності

5)п-п екологічної безпеки