- •1.Землі як об’єкт правової регламентації. Склад земельного фонду у-ни.
- •2. Предмет та метод земельного права (зп).
- •3. Принципи зп.
- •4. Методи правового регулювання у земельному праві
- •5. Система зп та його основні правові інститути.
- •6. Співвідношення зп із суміжними галузями п-ва.
- •7. Поняття та особливості джерел зп.
- •8. Поняття та класифікація джерел зп:
- •9. Конституційні засади зп.
- •10. Закони як дж зп
- •11. Зку у системі дж зп
- •12. Підзаконні нпа як джерела земельного права
- •13. Поняття та особливості земельних правовідносин.
- •14. Класифікація земельних правовідносин
- •15. Структура земел.Правовідносин:
- •16. Підстави виникнення та припинення земельних правовідносин
- •17. Добросусідство
- •18. Основні етапи здійснення зем.Реформи в Укнаїні.
- •19. Землі як об’єкт права власноті. Поняття та ознаки земельної ділянки.
- •20. Поняття та основні ознаки права власності на землю
- •21 Форми права власності на землю
- •22. Підстави виникнення права власності на землю
- •23. Право державної власності на землю
- •24. Право власності на землю територіальних громад
- •25. Права та обов’язки власників земельних ділянок та землекористувачів
- •26.Порядок безоплатної приватизації зем.Діл.Громадянами та її норми
- •27. Приватизація та інші правові форми набуття права власності на землю.
- •28. Право власності на землю іноземних громадян, іноземних юридичних осіб та іноземних держав
- •29. Способи захисту прав на земельні ділянки
- •30. Способи і порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою
- •31. Цивільно правова та дисциплінарна відповідальність за порушення земельного законодавства
- •32. Поняття та порядок паювання земель
- •33. Право користування землями. Права та обов’язки землекористувачів
- •34. Право земельного сервітуту та його види
- •Види права земельного сервітуту
- •35 Дія земельного сервітуту
- •36. Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам
- •37. Планування використання земель
- •38. Поняття та правове регулювання оренди землі Орендодавці та орендарі.
- •39. Суб’єкти які мають право на земельну частку (пай). Права власників земельних паїв.
- •40. Договір оренди земельної ділянки та цого істотні умови
- •Iстотними умовами договору оренди землі є:
- •41. Предмет, сторони і зміст договору оренди зд
- •42. Суборенда земельних ділянок
- •43. Форма договору оренди землі та порядок його реєстрації.
- •44. Права і обовязки орендодавців та орендарів
- •45. Орендна плата за землю ї її форми
- •46. Зміна припинення розірвання умов договору оренди землі
- •47. Поняття та загальна характеристика управління в галузі використання та охорони земель
- •48. Компетенція органів місцевого самоврядування в галузі регулювання земельних відносин.
- •49. Функції державного управління земельним фондом
- •50. Державний земельний кадастр: поняття та зміст
- •51. Моніторинг земель
- •52. Землеустрій. Призначення, зміст, порядок здійснення
- •53.Контроль за використанням і охороною земель
- •54. Завдання та зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
- •55. Гарантії прав на землю
- •56. Порядок вирішення земельних спорів
- •57.Загальна характеристика а особливості юр.Відповідальності
- •58.Поняття, склад та особливості земельних правопорушень
- •59. Адміністративна та кримінальна відповідальність за поруш.Зем.Закон.
- •60. Повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель
- •61. Поняття та особливості правового режиму земель с/г призначення
- •62. Пріоритет та суб’єкти сільськогосподарського земле використання
- •63. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •64. Правовий режим земель житлової та громадської забудови
- •65. Особливо цінні землі та порядок їх вилучення
- •66. Набувальна давність та перехід прав на земельну ділянку
- •67. Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень
- •68. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •69. Правовий режим земельних ділянок для садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби
- •70. Правовий режим земель природичо-заповідного фонду. Землі іншого природоохоронного призначення.
- •71. Право спільної власності на землю.
- •72. Диференціація правового режиму земель природно-заповідного фонду.
- •73. Поняття та загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- •74. Правовий режим земель промисловості. Санітарно-захисні зони.
- •76. Правовий режим використання земель зв‘язку та енергетичної системи.
- •77. Правовий режим земель оборони. Зони особливого режиму використання земель.
- •78. Правовий режим земель фермерських господарств та особистих селянських господарств.
- •79. Правовий режим земель оздоровчого призначення. Округи санітарної охорони курортів.
- •80. Поняття, склад та правовий режим земель рекреаційного призначення.
- •81. Правовий режим земель історико-культурного призначення. Зони охорони пам’яток.
- •82. Поняття та склад земель лісового фонду. Особливості їх правового режиму.
- •83. Поняття та склад земель водного фонду, заходи їх правової охорони.
- •84. Загальна характеристика та особливості правового режиму земель водного фонду.
- •85. Поняття та види обмеження прав на земельну ділянку.
- •86. Поняття та склад земель с/г призначення
- •87. Порядок виділення в натурі земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)
- •88. Особливості надання і використання земель оздоровчого призначення.
- •89. Земельні ділянки особистих селянських господарств.
- •90. Правовий режим земель фермерських господарств.
54. Завдання та зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
55. Гарантії прав на землю
У земельному законодавстві термін «гарантія» (від франц. §агапгіе — забезпечення, запорука) застосовується щодо забезпечення прав на володіння, користування та розпорядження землею всіх без винятку суб'єктів, які є учасниками земельних правовідносин.
Гарантії прав на землю передбачені розділом V Земельного кодексу України. Умовно їх можна поділити на три різновиди: гарантії захисту прав на землю; гарантії, пов'язані з відшкодуванням збитків власникам землі та землекористувачам; гарантії, пов'язані з розв'язанням земельних спорів.
Гарантії захисту прав на землю мають безпосередньо конституційну основу. Серед гарантій захисту прав на землю важливими є гарантії права власності на земельну ділянку. Земельний кодекс України передбачає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку крім випадків, передбачених Кодексом або іншими законами України.
Гарантії, пов'язані з відшкодуванням збитків власникам землі та землекористувачам передбачені ст. 156 ЗК кодексу України. Зазначеним суб'єктам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Важливого значення набувають гаранти, пов'язані з вирішенням земельних спорів. Звернення до суду для захисту земельних прав сторонам у земельних спорах гарантується Конституцією України (ст. 8)
Звернення до суду за вирішенням земельних спорів можливе за такими підставами: претензії суб'єкта земельних правовідносин щодо набуття або припинені і н права власності на землю чи права землекористування; порушення земельних сервітутів та правил добросусідства; порушення зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди власникам землі та землекористувачам, та деякими іншими.
Вирішення земельних спорів поновлює порушені прав: і і. і законні інтереси власників земельних ділянок і землекористувачів, встановлює зміст і межі повноважень сторін спору, я також їх обов'язкову поведінку однієї сторони щодо і п 11 ті.
56. Порядок вирішення земельних спорів
Важливим способом забезпечення земельних прав суб'єктів є вирішення земельних спорів, яке здійснюється компетентними органами у встановленому порядку.
Земельні спори — це особливий вид правових відносин щодо розв'язання конфлікту, який виникає у зв'язку з порушенням прав та законних інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі й орендарів земельних ділянок та інших суб'єктів земельних правовідносин.
Земельний спір виникає з приводу дійсного або можливого порушення конкретних земельних прав суб'єкта, причому в останньому випадку розгляд спору триває до фактичного з'ясування обставин, що підтверджують відсутність дійсного порушення земельного права.
Порушуватися водночас можуть одне або кілька земельних прав суб'єкта. Але ці права мають бути чітко визначені та індивідуалізовані.
Сутність вирішення земельного спору компетентним органом полягає у з'ясуванні змісту і меж повноважень сторін спору та встановлення їх обов'язків щодо певних правовідносин.
Предметом земельного спору є заявлена вимога суб'єкта цих правовідносин до компетентного органу щодо забезпечення реалізації належних йому суб'єктивних прав, а в деяких випадках — щодо зобов'язання інших суб'єктів спору додержуватися обов'язків, визначених законодавством.
Земельні спори неоднорідні за своїм складом.
Ці спори вирішують уповноважені органи у порядку, який встановленому законом. До таких органів ч. 1 ст. 158 Земельного кодексу відносить: суди, органи місцевого самоврядування, органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Земельного кодексу передбачає, що окрему категорію земельних спорів мають розглядати виключно суди. Так, судовому вирішенню підлягають земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Цей перелік є вичерпним.
Судовий захист забезпечує максимум гарантій носіям земельних правЗемельний кодекс не виключає вирішення земельних спорів і в адміністративному порядку, тобто уповноваженими органами місцевого самоврядування та органами державної влади з питань земельних ресурсів.
Стаття 12 Кодексу відносить вирішення земельних спорів до повноважень сільських, селищних, міських рад. Ці органи місцевого самоврядування вирішують лише ті спори у межах відповідних населених пунктів, які ввійшли до переліку ч. З ст. 158 Земельного кодексу. Цей перелік включає спори щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Певними повноваженнями щодо вирішення земельних спорів наділені органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Так, відповідно до ч. 4 ст. 158 Земельного кодексу вони вирішують спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розтапгування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.
Порядок розгляду земельних спорів зазначеними органами встановлений ст. 159 Земельного кодексу. У цих випадках суб'єктами, що беруть участь у вирішенні земельного спору, є заявник, відповідач або уповноважені ними представники, суб'єкти, які вирішують спір, а також суб'єкти, які не заінтересовані у розгляді спору, але їх участь є допоміжною у вирішення спору (експерти, свідки) та ін.
Вирішення земельного спору пов'язане з додержанням вимог певної процесуальної форми. Вона здійснюється у межах таких стадій: порушення справи; підготовка до розгляду; розгляд і вирішення спору по суті та винесення рішення; оскарження рішення; виконання рішення.