- •3. Мова як система і структура: три аспекти розгляду мови. Властивості мовної системи
- •4. Суттєві ознаки мовних одиниць. Типи мовних одиниць(граничні і неграничні)
- •5. Відношення між мовними одиницями (дистрибуція, опозиція, функтів)
- •6. Мова як знакова система. Знакові відносини. Види знакових систем.
- •7. Властивості, структура та функції мовних знаків.
- •8. Психофізичні основи зв'язку мови і мислення. Внутрішнє мовлення і мислення
- •10. Номінація як процес мислення … …
- •12. Принципи розрізнення рівнів мови (автономних механізмів мови)
- •13. Рівні та одиниці мови. Фунції мовних одиниць
- •14. Фонологічний рівень мови
- •15. Типи фонологічних опозицій
- •16. Позиційні та комбінаторні зміни звуків мовлення
- •17. Супрасегментний рівень мови: Просодія.
- •18. Супрасегментні засобі організації мовлення:членування та об’єднання мовленнєвих сегментів.Наголос.Інтонація.
- •19. Граматична категорія та граматичне значення. Типи граматичних категорій та граматичних значень.
- •20. Способи вираження граматичного значення
- •21. Граматичне значення та його відмінності від лексичного
- •22. Частини мови: проблеми класіфікації
- •23. Морфема: классифікация блаблабла
- •Класифікація морфем
- •Класифікація афіксів
- •29. Актуальне членування речення
- •30. Логіко граматичне членування
- •31. Членение предложения по признаку модальности
- •32. Членение предложений по коммуникативной направленности (цели высказывания)
- •33. Конструктивний і комунікативній синтаксис
- •34. Методи синтаксичних досліджень
- •41. Класифікація фразеологічних одиниць
- •49.Мова і соціально-економічна формація
- •50. (Сократила как могла)
- •51. Мова і культура
- •52.Методи соціолінгвістичного аналiзу.
- •54 Літературна мова
- •55 Два аспекти вивчення мови
- •56. Передумови мовних змін
- •57. Внутрішні причини мовних змін
- •4) Зміни у граматичній будові мови.
22. Частини мови: проблеми класіфікації
Части́ни мо́ви — це основні лексико-граматичні розряди (категорії, класи, групи) слів; це великі за обсягом класи слів, об'єднаних спільністю загального граматичного значення і його формальних показників.
Частина мови — це лексико–граматичний клас слів. Тобто це клас слів з подібним характером називання і, відповідно, з подібними граматичними ознаками, морфемною будовою і словозміною[1].
Принципи поділу на частини мови
1. Смисловий (семантичний, лексичний) — характеризує лексичне значення слова або його відсутність; що слово називає: предмет, його ознаку, кількість, дію чи стан тощо.
2. Морфологічний — своєрідність граматичної (морфологічної) форми слова: носієм яких граматичних значень є слово.
3. Синтаксичний — типова синтаксична функція слова: у ролі якого члена речення воно найчастіше виступає.
4. Словотворчий — специфічні для певної групи слів способи творення та словотворчі засоби.
Отже в основу поділу слів на частини мови покладено принцип єдності лексичного і граматичного значень слова, тобто найістотніші ознаки, що характеризують слово як одиницю мови.
Класифікація
В українській мові виділяються десять частин мови; 6 самостійних, 3 – службових і вигук:
самостійні (повнозначні), оскільки слова з цих частин мови можуть виконувати синтаксичні ролі членів речення (підмет, присудок, додаток, означення та обставини) іменник — хто? що? Змінювана за відмінками. прикметник — який? чий? котрий? Змінювана за відмінками. числівник — скільки? Змінювана за відмінками.займенник — хто? що? який? чий? котрий? скільки? Змінювана за відмінками. дієслово — що робити? що зробити? Змінювана за особами. прислівник — де? коли? чому? як? Незмінювана.
службові (неповнозначні) слова не виконують синтаксичних ролей у реченні, до них не можна поставити питань, є незмінюваними
сполучник прийменник частка;
Окремо стоїть вигук.
П’ять частин мови об’єднують змінювані слова (ті, що відмінюються і дієвідмінюються) – це іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово. Усі інші частини мови є класами незмінюваних слів[1].
Частини мови, слова яких відмінюються, називаються іменними. Це – іменник, прикметник, числівник і займенник[1].
23. Морфема: классифікация блаблабла
Морфема є абстрактною одиницею мови, і тому є не знаком, а класом знаків.
Морф — найкоротший мінімальний відрізок словоформи, або інакше — текстового слова, що наділений самостійним значенням і певною формою. Через те, що морфи реалізуються в конкретних мовленнєвих ланцюжках, вони доступні спостереженню. Родовим поняттям для морфів є морфема. Морф — конкретний лінійний представник морфеми, узагальненої абстрактної одиниці мови, один із формальних її різновидів, що встановлюється при поділі текстового слова.
Аломорф — морф певної морфеми, зовнішня несхожість якого порівняно з іншими морфами тієї самої морфеми зумовлена фонемним складом сусідніх морфів, отже, тільки його позицією в слові.
Аломорфи морфеми характеризують три ознаки. Вони: мають те саме значення; наділені формальною (фонемою) близькістю, тобто частково подібним складом фонем і порядком їх слідування; замінюють один одного лише в певних позиціях, перебуваючи в контексті взаємовиключення.