6. Мова як знакова система. Знакові відносини. Види знакових систем.

Розглядати мову як знакову систему є сенс у тому разі, коли враховується специфіка мовного знака. Ф. де Соссюр вважав, що мовні знаки характеризують¬ся такими рисами, як довільність (умовність), тобто відсутність між позначувальним і позначуваним якогось природного зв'язку (ця риса зближує мовні знаки з немовними), лінійність (звуки в слові вимовляють один за одним у часовій протяжності, а передані письмом ха¬рактеризуються і просторовою лінійністю), змінність. Що стосується першої ознаки, то вона не є беззаперечною.

Крім зовнішньої мотивації, у мові має місце і внутрішня мотивація, до якої належить морфемна вмотивованість похідних, особливо складних слів . У цьому випадку йдеться не про знаки і позначувані ними предмети, а про мотивування одних знаків іншими.

Своєрідність мови як знакової системи полягає в тому, що:

1. Мова виникає природним шляхом, постійно розвивається, удосконалюється, тобто має динамічний характер.

2. Мова, на відміну від інших знакових систем, є універсальним засобом спілкування, вона здатна маніфестувати будь-яку ділянку людського досвіду. Усі інші знакові системи в генетичному плані вторинні стосовно мови і мають обмежені виражальні можли¬вості й обмежену сферу застосування.

3. Мова є поліфункціональною знаковою системою. Крім комунікативної функції, що є єдиною для інших знакових систем, їй притаманні репрезентативна, гно¬сеологічна, прагматична, фатична, метамовна й інші функції.

4. Мова багаторівнева і складна ієрархічна система, яка має два способи організації — парадигматичний (відбір) і синтагматичний (сполучуваність).

7. Властивості, структура та функції мовних знаків.

Мова - це знакова система, яка служить засобом вираження думок, засобом спілкування між людьми, засобом передачі думок, знання, інформації від людини до людини, від покоління до покоління.

Мовний знак - це одиниця мови, тобто букви, які складаються як із звукових знаків (фонем), так і з відповідних їм друкарських, графічних знаків.

Структура знакового процесу. Структура значення знака.

Процес, в якому щось функціонує як знак, називається знаковим процесом або семіозисом.

Цей процес (згідно з традицією, що сягає часів Стародавньої Греції) розглядається з точки зору чотирьох його основних компонентів. Серед них: знаковий засіб (те, що виступає знаком); значення (те, на що вказує знак); інтерпретатор (той, хто сприймає знак);

інтерпретанта (дія, поведінка, реакція того, хто сприймає знак).

Виды знакових систем

Люди пользуются множеством разнообразных знаковых систем, которые можно классифицировать прежде всего с учётом канала связи. Так, можно говорить о знаках звуковых (вокальных, аудитивных), зрительных, тактильных и т.д. Люди располагают, помимо звукового язика как основной коммуникативной системы, жестикуляцией, мимикой, фонационнымисредствами, представляющими собой особое использование голоса, и т.д. В их распоряжении имеются как естественные, так и искусственные, созданные ими же коммуникативные системы. В некоторых ситуаціях общения наблюдается одновременная передача знаков разного рода, использование разных сред