Словник категорій з політекономії
.doc
Словник економічних
категорій
з дисципліни
«Політекономія»
Попит – це бажання та можливість придбати певну кількість товарів за певною ціною, у певний термін часу.
Закон попиту- закон, відповідно до якого ріст цін приводить до зниження величини попиту на товари за інших рівних умов.
Ринковий попит – це сума індивідуальних попитів, які пред’являються кожним споживачем за різних цін.
Товари-субстейтути – це товари, які здатні задовольняти одну й ту ж саму потребу незалежно один від одного, взаємозамінні товари.
Товари-доповтовання – це такі товари, споживання одного з яких обов'язково потребує споживання інших, взаємодоповнюючі товари.
Еластичність попиту- чутливість величини попиту товарів до зміни цін на ці товари.
Коефіцієнт еластичності попиту за ціною – коефіцієнт, який показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту, якщо ціна зміниться на один відсоток.
Коефіцієнт еластичності попиту за прибутком – коефіцієнт, який показує ступінь зміни попиту на товар, зумовлений зміною доходу споживача. Визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни обсягу доходу споживача.
Коефіцієнт еластичності попиту за ціною на інші товари – коефіцієнт, який показує чутливість споживчого попиту на товар А до змін, що відбулися в ціні супутнього товару В.
Цілком нееластичні товари – товари, ціна на які не обмежує попит.
Слабкий еластичний попит – ситуація, за якої незначна зміна ціни на товар приводить до незначної зміни попиту на цей товар.
Міцний еластичний попит – ситуація, за якої незначна зміна ціни на товар приводить до значної зміни попиту на цей товар.
Цілком еластичний попит – ситуація, коли попит на товари не обмежують ціну.
Пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.
Закон пропонування- закон, відповідно до якого з ростом цін на товар збільшується обсяг пропозиції цього товару за інших рівних умов.
Ринок– 1) сукупність економічних відносин, що виникають між суб'ектами економіки з приводу обміну результатами виробництва, товарного і грошового обігу та розподілом виробництва; 2) сфера економічних інтересів суб'єктів економіки де відбуваються їх зіткнення і взаємодія; 3) форма об'єктивного і саморегульованого функціонування товарного виробництва; 4) взаємодія суб'єктів та об'єктів економіки при наявності певної системи цін та головної умови існування ринку – конкуренції.
Ринкова рівновага - зразкова рівність попиту та пропозиції на певний товар тепер і на даному ринку.
Вільне підприємство -право фірм і компаній використати економічні ресурси для виробництва товарів за власним вибором й продавати товари на обраних ринках.
Конкуренція (від лат. concurrentia - зіштовхуватися) - змагання між виробниками (продавцями) товарів, а в загальному випадку - між будь-якими економічними, ринковими суб'єктами; боротьба за ринки збуту товарів з метою одержання більше високих доходів, прибутку, інших вигід.
Чиста конкуренція - конкурентна ситуація на ринку, коли безліч фірм продає однакові товари.
Чиста монополія - положення на ринку товарів і послуг, характеризуєме наявністю одного продавця даного виду товару або послуги.
Олігополія (від гр. oligos - нечисленний й poleo - продаю, торгую) - панування невеликої кількості фірм і компаній у виробництві певних товарів і на ринку цих товарів.
Внутрішній ринок - ринок, що діє усередині країни, у її межах.
Перенасичений ринок - ринок якого-небудь виду цінних паперів або якого-небудь виду товару, на якому продавців набагато більше, ніж покупців. Для ринку перенасиченого характерне падіння цін.
Дефіцитний ринок - ринок, в якому спостерігається хронічний дефіцит товарів у торговій мережі.
Підприємство - самостійний господарюючий суб'єкт із правами юридичної особи, що провадить продукцію, товари, послуги, що виконує роботи, що займається різними видами економічної діяльності.
Зовнішній ринок – ринок, що діє за межами країни.
Збалансований ринок - 1. Ринок товарів (продукції, послуг), на якому пропозиція відповідає попиту за якістю, кількістю й асортиментом. 2. Ситуація на ринку, коли обсяги, структура і якість товарної пропозиції (товарної маси) повністю відповідають (збалансовані) обсягам, структурі та якості попиту. За сприятливої кон'юнктури досягається стабільність цін, з'являються можливості для повного задоволення попиту, стабільного збуту, одержання прибутків.
Організаторська функція підприємства – функція, за якої підприємець уміє об'єднувати навколо себе людей заради реалізації своїх ідей.
Творча функція підприємства – функція, за якої підприємець вміє переконати покупців купити саме його товар, привернути інтерес до себе та своєї справи, завоювати їхню довіру.
Споживчий кредит - кредит, що надається споживачам товарів та послуг і використовується для задоволення власних потреб.
Комерційний кредит – кредит який надається товаровиробникам один одному у вигляді продаж товарів з відстрочкою терміну платежу, що оформлюється переважливо векселями.
Банківський кредит - надається банкам, як правило, у грошовій формі. На кредитному ринку банки виступають одночасно й кредиторами й позичальниками.
Державний кредит - надається юридичними та фізичними особами державі в особі її центральних(казначейство, міністерство фінансів тощо) та місцевих органів влади. Реалізується державний кредит у формі емісїї та розміщення державних позик.
Позичковий відсоток - форма ціни позичених коштів (капіталу); плата позичальника кредиторові за користування капіталом. Кількісно він може бути визначений нормою або ставкою.
Норма позичкового відсотка – це відношення суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позичку, помножене на 100.
Прибуток - будь-який приплив коштів або одержання матеріальних цінностей, що володіють грошовою вартістю.
Почасова заробітна платня- заробітна платня, в основі якої лежить принцип залежності величини заробітної плати від кількості робочого часу, відпрацьованих годин. Заробітна плата визначається множенням кількості відпрацьованих годин на погодинну тарифну ставку оплати праці, встановлену для цієї категорії працівників.
Заробітна платня - грошова винагорода за працю.
Дійсна заробітна платня - відносно постійна частина заробітної плати, що відповідає оплаті праці по чинних тарифах і нормам оплати.
Рента 1) прибуток, одержуваний власником від використання землі, майна, капіталу, що не вимагає від власника здійснення підприємницької діяльності, витрати додаткових зусиль. Такий прибуток може бути отриманий, наприклад, від здачі землі або приміщень в оренду, надання кредиту; 2} грошова сума, виплачувана щорічно застрахованій Особі по страховому полісі з боку страхового суспільства.
Оренда - 1. Надання майна, землі тощо його господарем для тимчасового користування іншій особі за певну плату на договірних умовах. 2. Винаймання за відповідну плату на договірних засадах фізичною чи юридичною особою у іншої фізичної чи юридичної особи майна (основних фондів, землі, підприємств, цехів, будівель, транспортних засобів, обладнання, техніки тощо без зміни права власності.
Лізинг (від англ. leasing - оренда) - довгострокова оренда (на строк від 6 місяців до декількох років) машин, устаткування, транспортних засобів, споруджень виробничого призначення, що передбачає можливість їхній наступного викупу орендарем.
Нормальний прибуток – різниця між бухгалтерським та економічним прибутком.
Економічний прибуток - різниця між доходами й економічними витратами, що включають поряд із загальними витратами альтернативні витрати.
Бухгалтерський прибуток - прибуток від підприємницької діяльності, розрахований за бухгалтерськими документами без врахування документально не зафіксованих витрат самого підприємства (підприємця), ут. ч. втраченої вигоди; обчислюється як різниця між ціною (доходами від продаж) і витратами за бухгалтерськими документами.
Нормальна процентна ставка – величина доходу за фіксований проміжок часу, тобто відношення доходу (процентних грошей) до суми боргу за одиницю часу.
Процентна ставка, очищена від інфляції - процентна ставка, що фіксується на весь період кредиту і не змінюється від зміни економічних умов (здебільшого інфляції), змін кон'юнктури ринку.
Витрати - виражені в грошовій формі витрати підприємств, підприємців, приватних виробників на виробництво, обіг, збут продукції.
Зовнішні витрати - витрати, які пов’язані з придбанням підприємством ресурсів: сировини, матеріалу, робочої сили тощо.
Внутрішні витрати – витрати, які пов’язані з використанням факторів виробництва, які перебувають у власності самого підприємства.
Мале підприємство - невелике підприємство будь-якої форми власності, характеризуєме насамперед обмеженим числом працівників (від 15 чоловік у торгівлі до 100-200 - у промисловості) і займаючи вкрай невелику частку в загальному по країні, регіону обсязі діяльності, що є профільної для підприємства.
Середнє підприємство – підприємство яке спеціалізується на обслуговуванні тих сегментів ринку, які невигідні чи через певні обставини не зайняті крупними або дрібними підприємствами. Займає проміжне становище між малими і великими підприємствами.
Велике підприємство – підприємство, головною організаційно-правовою формою якого, є акціонерне товариство.
Одноособове підприємство —підприємство, в якому майно належить одному суб'єкту, що самостійно веде справу, отримує весь доход і несе відповідальність за ризик від бізнесу.
Змішане господарське суспільство - форма організації і здійснення господарської діяльності з використанням іноземного капіталу.
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - господарче товариство, засноване одним або декількома особами, які відповідають по зобов'язаннях суспільства тільки в межах вартості внесених ними внесків.
Товариство з додатковою відповідальністю - засноване одним або декількома особами господарче товариство, статутний капітал якого розділений на частки певних засновницькими документами розмірів; учасники такого суспільства несуть субсидіарну відповідальність по його зобов'язаннях своїм майном у кратному розмірі до вартості їхніх внесків, обумовленому засновницькими документами суспільства.
Акціонерне товариство - господарче товариство, статутний капітал якого розділений на певне число акцій.
Емітент (від латин, emittens, (emittentis) - той, хто випускає) -установа, яка випускає в обіг цінні папери, банкноти або паперові гроші. Той, хто здійснює емісію.
Інвестор (від англ. investor - вкладник) - юридична або фізична особа, що здійснює інвестиції, що вкладає власні позикові або інші притягнуті кошти в інвестиційні проекти.
Акції (гол. actie, ньому. Aktie) - цінні папери, що випускають акціонерними товариствами без установленого строку обігу. Акція засвідчує внесення її власником частки в акціонерний капітал (статутний фонд) суспільства.
Дивіденд (від лат. dividendus - підлягаючому розділу) - частина прибутку акціонерного товариства, що воно розподіляє між акціонерами (власниками акцій) і виплачує їм щорічно відповідно до наявними в них акціями й з урахуванням достоїнства акцій.
Холдингова кампанія - добровільне об'єднання підприємств, організацій - суб'єктів підприємницької діяльності з метою досягнення спільних корпоративних інтересів на акціонерних засадах. Кожен з акціонерів, маючи юридичну самостійність, діє на ринку відповідно до спільних інтересів Х.к„ визначених програмою, спеціально прийнятою угодою.
Дочірне підприємство - юридичне самостійне підприємство, яке відділилося від основного (материнського) підприємства і засноване ним завдяки переданню частини свого майна. Часто виступає в ролі філіалу головної фірми, що його заснувала.
Кооператив (від лат. cooperatio - співробітництво) - підприємство, організація, створені шляхом добровільного об'єднання осіб на пайовій основі для здійснення підприємницької діяльності. Кооперативи є юридичними особами й функціонують на засадах самофінансування й самоврядування.
Споживчий кооператив - кооператив, що займається роздрібною торгівлею споживчими товарами й наданням послуг населенню.
Кредитний кооператив - різновид споживчих кооперативів; утворяться для взаємного кредитування й заощадження коштів членів даних кооперативів.
Державне підприємство - підприємство, основні засоби якого є державною власністю, а керівники призначаються державними органами або працюють за контрактом. Якщо воно бюджетне, те фінансування провадиться з державного бюджету.
|
Лібералізм |
(від лат. liberalis – вільний) – політична ідеологія, яка базується на вимогах забезпечення свободи особистості, громадянських та політичних прав індивіда, дотримання принципів парламентаризму, вільного підприємництва та обмеження сфери діяльності держави.
|
|
Протекціонізм |
(від латинського protectio – покровительство, захист) трактується як «державна політика, спрямована на заохочення вітчизняної економіки, її захист від іноземної конкуренції, на розширення зовнішніх ринків». В історичному розрізі політика протекціонізму широко застосовувалася на етапі початкового нагромадження капіталу, оскільки сприяла прискореному розвитку промисловості та концентрації капіталів.
|
|
Меркантилізм |
(від італ. mercante - торговець) - одна з найбільш ранніх цілісних економічних теорій, що ставиться до XV-XVІІ вв., тобто періоду раннього капіталізму. Меркантилісти виходили з положення, що чільну роль в економіці, у створенні прибутку грає сфера обігу, а багатство нації укладене в грошах.
|
|
Фізіократія |
у перекладі із грецького, означає "влада природи". Постійно відтворені багатства сільського господарства є основою для всіх професій, сприяють розквіту торгівлі, благополуччю населення, надають руху промисловість і підтримують процвітання нації.
|
|
Класицизм |
напрямок в економічній теорії, заснований.Смітом, розвинений Т.Мальтусом, Д.Рікардо, Д.С.Міллем, А.Маршаллом й А.Пігу. У класичній економічній теорії економіка має здатність до саморегулювання й повного використання своїх ресурсів, а будь-яке виробництво організується для того, щоб збільшити споживання.
|
|
Неокласицизм |
(neoclassіcal economіcs) - переважний в 20 в. напрямок економічної науки, прихильники якого звертають основну увагу на самостійну господарську діяльність окремих людей і виступають за обмеження (або навіть за повну відмову від) державного регулювання економіки. Синонімом поняттю "неокласична економічна теорія" часто вважають "економічний лібералізм".
|
|
Марксизм |
навчання німецького економіста, філософа, соціолога К. Маркса; його теорія капіталізму заснована на положеннях про класову боротьбу у зв'язку із присвоєнням капіталістами прибутку й експлуатацією ними пролетаріату. Маркс і Ф. Энгельс проголосили в 1848 р. Комуністичний маніфест, висунули теорію соціалістичної революції
|
|
Монетаризм |
[monetarіsm] - напрямок економічної думки, що ставить у главу кута у вивченні економічних процесів вплив грошей ("грошового сектора економіки") на плин цих процесів. Прихильники цього напрямку розвили кількісну теорію грошей, моделі якої пояснюють співвідношення пропозиції грошей, швидкості обігу грошей й інших подібних факторів із загальним рівнем цін в економіці.
|
|
Інституцианізм |
(від лат. іnstіtutum - установлення, установа) - економічне навчання, що приділяє основне значення ролі, що грають інститути в області прийняття й спрямованості економічних рішень, їхньої ефективності й економічної діяльності взагалі. Навчання виникло в XІ в., його засновниками вважаються Ф. Симиан і Л. Брокар. Метод институционализма ґрунтується на вивченні людей, інститутів з і права, суспільства; суб'єктом досліджень є "людина економічний".
|
|
Аналіз |
(від грец. analysіs - розкладання) - метод наукового дослідження (пізнання) явищ і процесів, в основі якого лежить вивчення складових частин, елементів досліджуваної системи. В економіці аналіз застосовується з метою виявлення сутності, закономірностей, тенденцій економічних і соціальних процесів, господарської діяльності на всіх рівнях (у країні, галузі, регіоні, на підприємстві, у приватному бізнесі, родині) і в різних сферах економіки (виробнича, соціальна).
|
|
Індукція |
Являє собою рух думки від всезагального до одиничного, від знання більшого ступеня спільності до знання меншого її ступеня.
|
|
Дедукція |
Являє собою рух думки від одиничного до всезагального, від знання меншого ступеня спільності до знання більшого її ступеня.
|
|
Абстрагування |
(від лат. abstractіo - відволікання) - спрощення економічного аналізу за допомогою виділення певних властивостей або виключення з нього деяких економічних і неекономічних факторів, які в даному аналізі не грають визначальної ролі й можуть бути опущені з метою одержання більше чіткої картини, для виявлення основних, визначальних взаємозв'язків і залежностей.
|
|
Потреба |
одна з фундаментальних категорій теоретичної й прикладної економіки. Це види продукції, товарів, послуг, речей, у яких бідують люди, які вони бажають, прагнуть мати й споживати, використати. До потреб відносять не тільки те, що приносить користь, конче потрібно для життя, але й реальні запити на предмети, які можуть виявитися шкідливими для здоров'я, але споживаються людьми в силу сформованих звичок й одержуваного задоволення, задоволення.
|
|
Корисність |
задоволення, задоволення потреб, виконання запитів, що одержують люди від споживання товарів і користування послугами. Корисність представляє суб'єктивну категорію, тому що в кожної людини є своє сприйняття задоволення, задоволення й своє коло потреб. Однак в оцінці ступеня задоволеності різних людей від споживання благ і послуг і залежності міри задоволеності від кількості споживаних благ є й багато загального, виявляються закономірності, які служать предметом вивчення теорії корисності, що представляє сучасну галузь економічної науки.
|
|
Межова корисність |
збільшення корисності, додаткова корисність, що одержує споживач блага при збільшенні кількості споживаного блага на одну одиницю (у припущенні, що всі інші умови споживання, споживання інших благ залишаються незмінними).
|
|
Виробництво |
підприємство, організація, компанія, особа, що роблять, що виготовляють продукцію, товари, надавані послуги.
|
|
Земля |
(англ. land) - ресурс, використовуваний для виробництва сільськогосподарської продукції, для будівництва будинків, міст, залізниць ; один з основних компонентів, факторів виробництва
|
|
Неолібералізм |
напрямок політичної економії, що обґрунтовує необхідність сполучення державного регулювання з вільною конкуренцією.
|
|
Капітал фізичний та грошовий |
(франц., англ. capіtal від лат. capіtalіs - головний) - у широкому змісті це все, що здатне приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг. У більш вузькому змісті це вкладений у справу джерела доходу у вигляді засобів виробництва (фізичний капітал). Прийнято розрізняти основний капітал, що представляє частину капітальних засобів, що приймають участь у виробництві протягом багатьох циклів, і оборотний капітал, що бере участь й, що витрачає повністю в плин одного циклу. Під грошовим капіталом розуміють кошти , за допомогою яких здобувається фізичний капітал. Термін "капітал", що розуміє як капітальні вкладення матеріальних і коштів в економіку, у виробництво, іменують також капіталовкладеннями або інвестиціями.
|
|
Праця |
усвідомлена, енергозатратна, загальновизнана доцільної діяльність людини, людей, що вимагають додатки зусиль, здійснення роботи; один із чотирьох основних факторів виробництва.
|
|
Абстрактна праця |
трудова діяльність людини, розглянута із соціально-економічних позицій поза залежністю від її конкретних результатів, як витрата робочої сили (або здатностей до праці) у фізіологічному змісті (витрата енергії мускулів, мозку, нервів). Виражає суспільний характер приватної праці
|
|
Певна праця |
Праця, в особливій доцільній формі, яка характеризується використанням специфічних засобів виробництва, своєрідністю виробничих операцій, створює споживчу вартість втілену у високій якості товарів та послуг.
|
|
Підприємницькі здібності |
1) реальний обсяг продукції, що можливо зробити при повному використанні наявних ресурсів; 2) наявні й потенційні можливості виробництва, наявність факторів виробництва, забезпеченість його визначальними видами ресурсів. Розрізняють виробничий потенціал світової, окремої країни, регіону, підприємства
|
|
Економічна система |
історично виникла або встановлена, діюча в країні сукупність принципів, правил, законодавчо закріплених норм, що визначають форму й зміст основних економічних відносин, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання економічного продукту.
|
|
Ресурси |
основні ресурси, використовувані організацією: люди (людські ресурси), капітал, матеріали, технологія й інформація.
|
|
Виробничі сили суспільства |
сукупність засобів виробництва й людей, зайнятих у виробництві. Відповідно до марксистської економічної теорії продуктивні сили визначають вигляд економічної системи.
|
|
Робоча сила |
|
|
Засоби виробництва |
знаряддя й предмети виробничої, трудової діяльності людей; основні засоби (виробничі будинки, спорудження, машини, устаткування, інструменти, прилади) і оборотні кошти (сировина, матеріали, енергія, малоцінний інвентар), використовувані у виробництві; усе, що створено людьми й використається ними у виробничій діяльності.
|
|
Засоби праці |
знаряддя виробництва, за допомогою яких здійснюється вплив на предмети праці.
|
|
Предмет праці |
предмети, на які люди впливають за допомогою знарядь праці; сировина й матеріали.
|
|
Виробничі відносини |
термін марксистської політичної економії, що означає економічні відносини між людьми, що складаються в процесі виробництва, обміну, розподілу й споживання матеріальних благ. |
|
Засоби праці |
знаряддя виробництва, за допомогою яких здійснюється вплив на предмети праці
|
|
Предмети праці |
предмети, на які люди впливають за допомогою знарядь праці; сировина й матеріали.
|
|
Техніко-економічні відносини |
відносини між людьми, які розвиваються паралельно з розвитком техніки (звідси й перша розподіл назви) і формуються в процесі спеціалізації, кооперації, концентрації виробництва.
|
|
Організаційно-економічні відносини |
відносини між людьми із приводу організації виробництва (в обміну, розподілу й споживання матеріальних благ і послуг). |
|
Екстенсивний шлях |
спосіб збільшення обсягів виробництва за рахунок кількісних факторів економічного росту: додаткового залучення робочої сили, розширення посівних площ, збільшення видобутку сировини, будівництва нових об'єктів. Можливості екстенсивного шляху розвитку завжди обмежені наявністю природних і трудових ресурсів |
|
Інтенсивний шлях |
Спосіб збільшення обсягів виробництва за рахунок якісних факторів економічного росту - підвищення продуктивності праці, впровадження високоефективних технологій і т.д.
|
|
Економічне зростання |
1) збільшення масштабів сукупного виробництва й споживання в країні, яке характеризується насамперед такими макроекономічними показниками, як валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт, національний доход. Економічний ріст виміряється темпами росту або приросту цих показників за певний період часу (відношення показників наприкінці й на початку періоду або відношення приросту показника до його початкового значення); 2) спостережуване на графіку (кривій росту) збільшення об'ємних показників економічної діяльності в результаті збільшення кількості використовуваних факторів виробництва або вдосконалювання техніки й технології. |
|
Економічна ефективність |
результативність економічної діяльності, економічних програм і заходів, яка характеризується відношенням отриманого економічного ефекту, результату до витрат факторів, ресурсів, що обусловили одержання цього результату; досягнення найбільшого обсягу виробництва із застосуванням наявного обмеженої кількості ресурсів або забезпечення заданого випуску при мінімальних витратах. |
|
Стабільний рівень цін |
ситуація, при якій темпи інфляції настільки низькі, що не роблять серйозного впливу на прийняття економічних рішень. Є однієї з основних макроекономічних цілей. |
|
Економічна вільність |
широта економічного поводження суб'єктів господарювання при виборі форм власності й сфери додатка своїх здатностей, знань, можливостей, професії, способів розподілу доходів, споживання матеріальних благ; реалізується на базі законодавчих державних норм; невіддільна від економічної відповідальності громадян. |
|
Відтворення |
відтворення витрачених факторів виробництва (природних ресурсів, робочої сили, засобів виробництва) за допомогою їхній наступного виробництва. Відтворення капіталу - постійне поновлення капіталу. Відтворення простої - відтворення в незмінних розмірах, розширене - в усі розмірах, що збільшуються.
|
|
Просте відтворення |
відтворення витрачених факторів виробництва (природних ресурсів, робочої сили, засобів виробництва) за допомогою їхнього наступного виробництва. Відтворення капіталу - постійне поновлення капіталу. Відтворення просте - відтворення в незмінних розмірах
|
|
Розширене відтворення |
відтворення витрачених факторів виробництва (природних ресурсів, робочої сили, засобів виробництва) за допомогою їхнього наступного виробництва. Відтворення капіталу - постійне поновлення капіталу. Розширене - в усі розмірах, що збільшуються. |
|
Амортизація |
(від лат. amortіsatіo - погашення) - обчислений у грошовому вираженні зношування основних засобів у процесі їхнього застосування, виробничого використання. Амортизація є одночасно засіб, спосіб, процес перенесення вартості зношених засобів праці на зроблений з їхньою допомогою продукт. Інструментом відшкодування зношування основних засобів є амортизаційні відрахування у вигляді грошей, що направляють на ремонт або будівництво, виготовлення нових основних засобів. Сума амортизаційних відрахувань включається у витрати виробництва (собівартість) продукції й тим самим переходить у ціну. Виробник зобов'язаний робити нагромадження амортизаційних відрахувань, відкладаючи їх з виторгу за продану продукцію. Накопичені амортизаційні відрахування утворять амортизаційний фонд у вигляді коштів , призначених для відтворення, відтворення зношених основних засобів. Величина річних амортизаційних відрахувань підприємства, організації визначається у вигляді частки первісної вартості об'єктів, що представляють основні засоби. Нормативне значення цієї частки називають нормою амортизації.
|
|
Матеріальні витрати |
частина витрат виробництва, витрат на виробництво продукції, товарів, послуг, у яку включаються витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, паливо, енергію й інші витрати, прирівнювані до матеріального. Матеріальні витрати (витрати) утворять частина собівартості продукції. |
|
Гуртовий національний продукт |
один із широко розповсюджених узагальнюючих макроекономічних показників, що представляє обчислену в ринкових цінах вартість зробленого країною протягом року кінцевого (готового) продукту. У ВНП включається вартість продукту, створеного як у самій країні, так і за рубежем з використанням факторів виробництва, що належать даній країні.
|
|
Гуртовий внутрішній продукт |
один з найважливіших макроекономічних показників, що виражає обчислену в ринкових цінах сукупну вартість кінцевого продукту (продукції, товарів і послуг), створеного протягом року усередині країни з використанням факторів виробництва, що належать як даній країні, так й іншим країнам.
|
|
Остаточний продукт |
узагальнюючий показник економічної статистики, що характеризує сумарний обсяг зробленої кінцевої, завершеної у виробництві, готовій продукції в грошовому вираженні. Представляє частину валового продукту за винятком виробничого споживання матеріалів.
|
|
Чистий продукт |
показник обсягу виробництва підприємства в грошовому вираженні за певний період часу, що характеризує вартість знову створеного продукту. Чиста продукція визначається або як валова продукція за винятком матеріальних витрат й амортизаційних відрахувань, або як сума заробітної плати, витраченої на створення продукції, і прибутку підприємства від продажу зробленого товару. Представляє аналог національного доходу на рівні підприємства.
|
|
Необхідний продукт |
термін марксистської політичної економії, що означає частину зробленого працівником, власним працею створеного продукту, необхідного для відтворення витрачених фізичних і духовних здатностей працівника й членів, що перебувають на його втриманні, родини.
|
|
Додатковий продукт |
термін марксистської політичної економії, що означає частину чистого продукту, створеного в процесі виробництва понад необхідний продукт, що відшкодовує трудозатраты. Вартість прибавочного продукту одержала назву прибавочної вартості.
|
|
Економічний цикл |
постійно періодично повторювані протягом ряду років підйоми й спади в економіці. Складається з декількох фаз: підйом, криза, депресія, пожвавлення. Розрізняють у часі довгі цикли, що повторюються через 20-25 і більше років, і короткі цикли - 5-10 років.
|
|
Капітал |
(франц., англ. capіtal від лат. capіtalіs - головний) - у широкому змісті це все, що здатно приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг. У більше вузькому змісті це вкладений у справу, що працює джерело доходу у вигляді засобів виробництва (фізичний капітал). Прийнято розрізняти основний капітал, що представляє частину капітальних засобів, що участвуют у виробництві протягом багатьох циклів, і оборотний капітал, що бере участь й, що витрачає повністю в плин одного циклу. Під грошовим капіталом розуміють кошти , за допомогою яких здобувається фізичний капітал. Термін "капітал", що розуміє як капітальні вкладення матеріальних і коштів в економіку, у виробництво, іменують також капіталовкладеннями або інвестиціями.
|
|
Основний капітал |
активи з терміном служби більше одного року, використовувані підприємством для здійснення виробничої діяльності. Основні засоби протягом усього терміну служби зберігають свою натуральну форму й у міру зношування втрачають свою вартість, що частинами переноситься на готовий продукт і повертається до власника в грошовій формі у вигляді амортизації.
|
|
Змінний капітал |
частина авансованого капіталу, складова витрати на придбання робочої сили й зростаюча в процесі виробництва
|
|
Додаткова вартість |
частина вартості товарів, послуг, прирощена безпосередньо на даному підприємстві, у даній фірмі. Визначається як різниця між виторгом від продажу продукції, товарів, послуг, зроблених фірмою, і її витратами на закупівлю матеріалів, напівфабрикатів, послуг.
|
|
Прибуток |
перевищення доходів від продажу товарів і послуг над витратами на виробництво й продаж цих товарів. Це один з найбільш важливих показників фінансових результатів господарської діяльності підприємства й підприємців. Прибуток обчислюється як різниця між виторгом від реалізації продукту господарської діяльності й сумою витрат факторів виробництва на цю діяльність у грошовому вираженні.
|
|
Норма прибутку |
відношення річного прибутку до авансованого на її одержання капіталу (норма прибутку на активи, інвестиції) або до витрат, що понадобились для її одержання (норма рентабельності). Прийнято вважати, що норма прибутку (рентабельність) від 15 до 50% цілком прийнятна, а понад 100% ставиться до надприбутку. При цьому варто мати на увазі, що авансируемый капітал здатний приносити прибуток протягом ряду років.
|
|
Кругообіг капіталу |
рух грошових коштів у процесі виробництва й обігу, у ході якого вони роблять повний оборот, проходять весь цикл.
|
|
Оберт капіталу |
циклічний рух, кругообіг капіталу, швидкість якого виміряється часом проходження одного повного циклу.
|
|
Система вільного ринку |
Економічна система, в якій держава здійснює найменше регулювання економічних процесів, а саме досконалої конкуренції та ринкового саморегулювання досягають найбільшого розповсюдження.
|
|
Змішана економіка |
економіка країни, у якій сполучаються риси ринкових і централізованої економічних систем. У змішаній економіці активну роль грає державу, взаємодіюче з ринком, що доповнює й коректує ринкові механізми саморегулювання, що компенсує їхня недостатність. Фактично ринкова економіка в будь-якій країні є змішаної, розходження складається в співвідношенні міри державного регулювання й ринкового саморегулювання.
|
|
Командно-адміністративна система |
економічна система, в якій основні рішення приймає держава, яка бере на себе функції організатора економічної діяльності суспільства.
|
|
Власність |
приналежність речей, матеріальних і духовних цінностей певним особам, юридичне право на таку приналежність й економічні відносини між людьми із приводу приналежності, розділу, переділу об'єктів власності. Власність знаходить свій прояв у відносинах володіння, розпорядження, користування об'єктами власності, відповідальності за їхню схоронність і раціональне застосування. Розрізняють державну (федеральну й суб'єктів РФ), муніципальної, приватну форми власності. Відносини із приводу власності відіграють визначальну роль у системі економічних відносин.
|
|
Державна власність |
одна з форм власності, суб'єктами-розпорядниками якої є органи державної влади федерації і її суб'єктів, а об'єктом власності можуть бути земля, природні ресурси, основні засоби, будинки, матеріальні ресурси, фінанси, коштовності, інформація, культурні й духовні цінності.
|
|
Приватна власність |
одна з основних форм власності на землю, нерухомість, засоби виробництва, гроші й цінні папери, робочу силу, різноманітні товари, інтелектуальний продукт, що полягає в тім, що ці об'єкти власності належать приватним особам, індивідуумам, родинам, групам осіб. До приватного прийнято відносити як індивідуальну, так і корпоративну, акціонерну, недержавну власність.
|
|
Розподіл праці |
1) міжнародний поділ праці: зосередження виробництва окремих видів товарів у тих країнах, де їхнє виробництво є економічно доцільним у зв'язку з географічним положенням, кліматом і наявністю природних ресурсів, а також ресурсів праці й капіталу. Такий поділ виробництва завдяки наступному обміну товарами виявляється вигідним для країн, що беруть участь у ньому, і сприяє кращому задоволенню потреб, підвищенню зайнятості, однак приводить до взаємної залежності держав; 2) диференціація, спеціалізація трудової діяльності, що приводить до виділення й здійснення різних її видів. При вертикальному подолу праці відбувається поділ по рівнях, наприклад розділяються виробництво й керування виробництвом. При горизонтальному подолу праці діляться види робіт у межах одного рівня, наприклад виділяються виготовлення, обробка деталей виробу й зборка виробу із цих деталей. |
|
Товарне виробництво |
форма суспільного виробництва, при якій продукти виробляються не для власного споживання, а для; виникає на основі суспільного поділу праці, ведеться економічно відособленими виробниками.
|
|
Натуральне господарство |
господарство, що задовольняє свої потреби за рахунок власного виробництва.
|
|
Товар |
1) будь-який продукт виробничо-економічної діяльності в матеріально-речовинній формі; 2) об'єкт купівлі-продажу, ринкових відносин між продавцями й покупцями
|
|
Вартість товару |
кількість суспільної праці й часу, необхідного для виробництва даного товару. Вартість товару складається з вартості постійного капіталу, змінного капіталу й прибавочної вартості. |
|
Гроші |
особливий вид універсального товару, використовуваного як загальний еквівалент, за допомогою якого виражається вартість всіх інших товарів. Гроші являють собою товар, що виконує функції засобу обміну, платежу, виміру вартості, нагромадження багатства |